Вибір редакції

Радянські фільми створювали утопічний світ, який представляли як "об‘єктивну реальність" радянського життя. На цьому ідеальному тлі Захід здавався нестабільним, несправедливим і небезпечним: у тамтешніх фільмах не боялися говорити про бідність, наркозалежність, зорганізовану злочинність, корумповану поліцію, інтриги у спецслужбах та вищому керівництві тощо.Радянські фільми — наче реклама, де всі щасливі й безтурботні. Окрім радянського режиму, вони пропагують усе російське, часто коштом інших народів імперії.

Російські війська стрімко наблизилися до Маріуполя із Заходу — напрямку, з якого ніхто не чекав на загрозу. Битва за Маріуполь тривала 86 днів, 82 з яких — у цілковитому оточенні.

TEXTY.org.ua на основі алгоритму автоматичної класифікації супутникових знімків проаналізували руйнування 40 населених пунктів в Україні. 

До наказу Міністерства оборони про облік військового майна є понад сотня додатків. Тому деякі військові пройдуть усю війну, міряючи лінійкою відступ у звітах.

Приблизно в середині грудня 2021 року, після низки внутрішніх дискусій, редакція ТЕКСТІВ дійшла висновків, що масштабний військовий напад Росії є неминучим.

У темній утробі пожежної частини — давно знеструмленій, але майже цілій — статний молодий швейцарець миє посуд після обіду. Його прізвище є в списку Forbes 30 до 30, він власник двох компаній у США, заробляє мільйони, об'їздив світ. Його лице осяює широка білозуба американська усмішка, контрастна в місцевості, де всі зайняті виживанням.— Стефане, що привело тебе сюди?— Україна б'ється за демократію, й мені хочеться бути причетним до чогось важливого.Можливо, й справді, думаю я: коли здається, що маєш у житті все, спадає на думку така неочевидна ідея — податися в Бахмут. Стефан кілька тижнів живе поруч із пожежниками, вони їдять із одних тарілок і сплять в одному підвалі. Воду, щоб гасити пожежі, набирають зі ставків. Вода — найбільший гуманітарний дефіцит у Бахмуті, тож посуд Стефанові доводиться мити ощадливо.

Комерційні трупи, які складаються з українських артистів балету, зайняли левову частку ринку, який майже безроздільно тримали росіяни. Це чи не найпопулярніші у світі балети на музику композитора Петра Чайковського. Конкуренти вимушено залишили ринок через війну й відмову багатьох майданчиків і продюсерів з ними працювати. Проте попит європейського глядача на “російську класику” нікуди не зник. Так виник дивний покруч: імперське “Лебедине озеро”, від якого просить відмовитися європейців українська дипломатія, стає можливістю зібрати кошти для України і її біженців, а також способом нагадати про війну. ТЕКСТИ вирішили з'ясувати, чому так відбувається.

У звичайному житті мешканець іспанської провінції Андалусія Олександр Василенко — продавець елітної нерухомості з офісом неподалік Марбельї. Ексклюзивні вілли в Іспанії, Греції, Португалії й на Кіпрі, представлені на його сайті, коштують по кілька мільйонів євро. Проте кілька разів на місяць він перевдягається в театральний костюм, пошитий за останньою модою 1920-х, і з респектабельного рієлтора перетворюється на похмурого отамана Асоціації волзьких казаків в Іспанії, представника Спілки казаків-воїнів Росії та зарубіжжя.Василенко — один з сотень агентів впливу Росії, які під виглядом казацьких організацій просувають її інтереси в країнах Європи. Таке казачество* — одна з недооцінених і найменш вивчених загроз “русского міра” для Заходу. Під виглядом культурно-патріотичних громадських організацій парамілітарні об’єднання займаються проросійською пропагандою у великих європейських містах, беруть участь у провокаціях і тісно співпрацюють з посольствами та “русскімі домами”. Водночас очолюють їх люди, глибоко інфільтровані в європейське суспільство, які без кителя, шаблі й папахи видаються середньостатистичними місцевими мешканцями.У рамках підготовки до релізу наступного оновлення нашого проєкту “Бактерії русского міра”, ТЕКСТИ привідкривають завісу над масштабами казачої мережі в Європі.

Коли йдеться про новітню історію Києво-Печерської лаври, чомусь заведено вважати, наче вона завжди була прихистком проросійських сил. Хоча насправді це зовсім не так. І у XX, й у XXI століттях Лавра неодноразово мала шанси стати осердям українського релігійного життя. Але "русский мир" міцно вчепися у нашу святиню і поступово захоплював там нові території та будівлі.

Європи, про яку ми мріяли, більше немає. Як демографія змінює світ, і чому Китай занепадатиме, а США розвиватимуться.