http://texty.org.ua/articles/Останні статті | texty.org.uaukWed, 10 Jun 2026 12:37:00 +0000https://texty.org.ua/articles/117616/holova-korupcijnoyi-hidry-ukrayinky-i-maxmudy-merc-nedofyurer-monitorynh-rosijskoyi-dezinformaciyi-v-ukrayini-04-052026-roku/Упродовж останніх місяців найпоширеніші деструктивні наративи були зосереджені довкола корупції, мобілізації та демографічної ситуації. Продовження «Міндічгейту» й справа «Династії» також активно експлуатуються російською пропагандою.Wed, 10 Jun 2026 12:37:00 +0000https://texty.org.ua/articles/117616/holova-korupcijnoyi-hidry-ukrayinky-i-maxmudy-merc-nedofyurer-monitorynh-rosijskoyi-dezinformaciyi-v-ukrayini-04-052026-roku/Политика<![CDATA[<div class="block-rawhtmlblock"><style> .svelte-snippet { display: grid; grid-column: blockquote-start / blockquote-end; } </style></div> <div class="block-richtext"><p data-block-key="x57t0">Ми проаналізували основні наративи, які просували відомі своєю деструктивною позицією телеграм-канали. Також проаналізували коментарі під відео на популярних в Україні ютуб-каналах. Період дослідження — з 20 квітня по 20 травня.</p><p data-block-key="2ch70">Коментарі на Ютубі ми обрали для аналізу, бо значну їх частину залишають російські боти, які чітко відображають порядок денний російської дезінформації в Україні. Він значною мірою прив’язаний до поточних новин. Інші соціальні мережі ми не аналізували, однак деструктивні наративи зазвичай поширюються в них синхронно.</p><p data-block-key="2jp5v"><strong>Описані нижче тези активно просували ресурси, що поширюють російську дезінформацію, тому ми вважатимемо їх проросійськими, хоча деякі з них можуть повторювати й українські політичні гравці.</strong></p></div> <div class="block-rawhtmlblock"><div class="textFor" id="textForSubSankey"></div> <div class="block-richtext"><h2 data-block-key="x57t0">Що деструктивні телеграм-канали писали найчастіше?</h2><p data-block-key="ohru">Дані: публікації з 50 українських та проросійських телеграм-каналів за 20 квітня — 20 травня 2026 року</p></div> <div class="block-rawhtmlblock"></div></div> <div class="block-sveltesnippet"><dl> <dt>snippet</dt> <dd>cz-media</dd> <dt>route</dt> <dd>/subsankey/</dd> </dl></div> <div class="block-richtext"><h2 data-block-key="x57t0">Корупція Зеленського</h2><p data-block-key="km3q">У досліджуваний період наратив про корупцію в оточенні президента домінував. Усі адекватні люди визнають, що в Україні є корупція, і ми всі є свідками того, як українська держава в особі антикорупційних органів (НАБУ і САП) бореться з нею.</p><p data-block-key="al6e9">Але очевидно й те, що російська дезінформація використовує ці інформаційні приводи, щоб довести нежиттєздатність України.</p><p data-block-key="8f14v">Ми сфокусуємося на головних наративах і субнаративах, які підігрівають скандали й активно поширюються в українському інфопросторі телеграм-каналами з нашої вибірки.</p><p data-block-key="2u5qg">Базовий каркас повідомлень вибудовується довкола персоналізації відповідальності: за версією пропаганди, усі корупційні скандали прямо або опосередковано пов’язані з Володимиром Зеленським, який нібито знав про схеми, покривав їх і отримував власну вигоду. Докази, звісно, не наводяться — усе на рівні заяв та емоцій.</p><p data-block-key="51ktq">Наступний рівень наративу — делегітимація всієї антикорупційної та реформаторської траєкторії України. Просувається теза, що корупцію неможливо подолати, реформи не працюють, а європейський вектор розвитку був помилковим, оскільки Захід нібито ігнорує корупцію на найвищому рівні. У межах цього підходу відбувається знецінення ключових історичних подій останніх десятиліть — від Майдану до війни і втрати територій: «Почему политики и общество не требуют посадки коррупционеров? Зачем был Майдан, если одного Януковича сменил другой Зеленский? Президент и его клиентела заработали миллиарды на вооружение, которое никто не считал, а эффективность создана только в медиа»; «Страна превращается в “Сомалиленд”. Уезжайте из страны».</p><p data-block-key="7np6k">Уся допомога Україні розкрадається.</p><p data-block-key="7ig7b">Звідси формується ще один меседж: замість того щоб інвестувати в оборону, держава нібито розкрадає ресурси і веде війну ціною власного населення. У цьому контексті активно просуваються альтернативні моделі забезпечення армії за рахунок зовнішніх ресурсів: «Сотни миллиардов долларов западной помощи, которую получила Украина, могли бы пойти на создание профессиональной контрактной армии. На деньги союзников мы могли бы иметь 1,5 миллиона солдат из-за границы. Можно было купить армию и спасти жизни наших мужчин».</p><p data-block-key="tsrh">Паралельно формується другий великий блок — недовіра до міжнародних партнерів та інституцій, які подаються як інструменти зовнішнього контролю. Антикорупційні органи та правоохоронна система описуються як залежні структури, що виконують політичні замовлення.</p><p data-block-key="b7tu6">Їхня мета — контролювати українську владу. Наприклад, вони змушують військово-політичне керівництво відправляти на війну з Росією українців: «Зеленский продолжит отлавливать народ как крепостных, выполняя задачи спонсоров».</p><p data-block-key="9m48">Ще один пласт — конспірологічна інтерпретація ролі західних структур, зокрема через фігуру Джорджа Сороса, який у пропагандистському дискурсі використовується як символ глобального контролю: «Все набсоветы утыканы т. н. иностранными представителями, которые получают громадные зарплаты, покрывают коррупцию и служат “соросятам”. Это потеря суверенитета государства. Управление извне».</p><p data-block-key="73ouj">Інше завдання таких організацій — «доїти» Україну.</p><p data-block-key="9u1fp">Застосовуючи тактику брандспойта, пропагандистські джерела паралельно пропонують множинні версії пояснення того, чому антикорупційні кейси активізувалися саме тепер.</p><p data-block-key="9mj91">Одна з них — роль Європи як зовнішнього керівника України: «За накатом на Зеленского и его окружение стоит Европа, а также связанные с Демпартией США лица и структуры».</p><p data-block-key="86sqf">Інша версія зміщує акцент на США, де антикорупційні процеси подаються як інструмент примусу до політичних поступок і потенційної капітуляції для «принуждения Зеленского со стороны Трампа выполнить условия Анкориджа».</p><h2 data-block-key="164vt">Демографічна криза та мігранти</h2><p data-block-key="28jpj">Демографічна ситуація в Україні стала одним із найактивніше експлуатованих сюжетів російської пропаганди. Наратив спирається на реальну проблему — зменшення населення внаслідок війни, міграції та низької народжуваності.</p><p data-block-key="99ol8">10 травня міністр соціальної політики Денис Улютін назвав приблизну кількість людей, які проживають на підконтрольній Україні території: від 22 млн до 25 млн осіб. Водночас директорка <a href="https://tsn.ua/ukrayina/tse-katastrofa-u-minsotspolityky-vidpovily-skilky-liudey-prozyvaye-na-pidkontrolnykh-ukrayini-terytoriiakh-3080096.html?fbclid=IwY2xjawSTQJVleHRuA2FlbQIxMQBicmlkETFwSzBSZFh2M2Z5eTFMVmpjc3J0YwZhcHBfaWQQMjIyMDM5MTc4ODIwMDg5MgBzdGhjDf9HsM2gyygBHsrudI3mDrLPOosSh328zrKIukK37UlIlW3NfPtlF2mVuyIKPd8sIAPBNvgi_aem_Q8Np66T7KIhs0Bd4xglBHg" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Елла Лібанова говорить</a> про близько 29 млн осіб, тоді як торік цей показник становив приблизно 30 млн.</p><p data-block-key="936i7">І урядовці, і аналітики відзначають негативну демографічну тенденцію.</p><p data-block-key="fht2t">Саме в цьому місці починає працювати пропаганда.</p><p data-block-key="atigj">Її перший крок — радикалізація проблеми. Навіть песимістичні офіційні оцінки оголошуються неправдивими, а аудиторії пропонуються ще драматичніші сценарії: «По данным западных журналистов, население Украины составляет 20 млн человек. Так что официальные цифры явно завышают»; «До 2035 года, по прогнозам западных экспертов, в стране останется лишь 7 млн украинцев».</p><p data-block-key="41fkl">Другий крок — зміна причинно-наслідкових зв’язків. Війна Росії, яка є ключовим фактором демографічної кризи, майже повністю зникає з поля зору. Її місце посідає українська влада, яка подається головним винуватцем зменшення чисельності населення: «За четыре года страна потеряла 16 миллионов человек. Это за один президентский срок».</p><p data-block-key="89us">Згідно зі ще радикальнішою версією саме українська влада свідомо не закінчує війну, оскільки мир нібито означав би втрату політичної влади: «Зеленский будет воевать, пока украинцы не закончатся».</p><p data-block-key="3pcmd">Однак демографія є лише першим актом цієї інформаційної кампанії. Основна історія починається там, де зменшення чисельності населення пов’язують із масовою міграцією.</p><p data-block-key="3belp">У пропагандистській конструкції відплив українців автоматично означає заміну їх мігрантами з Азії, Африки та Близького Сходу: «В то время, когда наши жители осваиваются в других странах, к нам приезжают мигранты из Африки, Азии, Ближнего Востока. Этот процесс будет только усиливаться».</p><p data-block-key="62n99">Таким чином класичний демографічний виклик перетворюється на цивілізаційну загрозу.</p><p data-block-key="cmtap">Особливо показовою є роль коментарів у соціальних мережах. Вони виконують функцію не так реакції аудиторії, як механізму соціального підтвердження. Масова поява однотипних повідомлень створює ілюзію суспільного консенсусу й переконує читача, що страх перед мігрантами (які в Україну не поспішають їхати, про це ми докладно <a href="https://texty.org.ua/articles/117425/velykyj-xajp-z-nichoho-na-foni-straxiv-pro-immihrantiv-yixnij-pryplyv-lyshe-padaye/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">писали тут</a>) — природна і домінантна позиція.</p><p data-block-key="24l6q">Саме це ми спостерігали в травні. Якщо 20 квітня в нашому масиві даних було лише п’ять коментарів на тему міграції, то вже в середині травня їхня кількість зросла в рази.</p></div> <div class="block-rawhtmlblock"><div class="textFor" id="textForSubChart"></div> <div class="block-richtext"><h2 data-block-key="x57t0">Як наростала хвиля: коментарі про мігрантів по днях</h2><p data-block-key="dira">Дані: коментарі під відео з 23 українських ютуб-каналів за 20 квітня — 20 травня 2026 року</p></div> <div class="block-rawhtmlblock"></div></div> <div class="block-sveltesnippet"><dl> <dt>snippet</dt> <dd>cz-media</dd> <dt>route</dt> <dd>/subchart/</dd> </dl></div> <div class="block-richtext"><p data-block-key="x57t0">Наратив про міграцію як «екзистенційну загрозу Україні» став одним із найемоційніших і політично найзарядженіших у соціальних мережах. Він працює не так із фактами, як із відчуттями: страхом, втратою контролю та уявленням про зникнення звичного соціального порядку.</p><p data-block-key="dttj5">Міграція перестає бути економічним або демографічним процесом і постає як початок незворотної трансформації України: «В страну все активнее прибывают работники из Азии, Африки и Латинской Америки — планируется завозить их свыше 1,1 млн ежегодно. И если такие ударные темпы сохранятся, а война продолжится, то уже к 2030 году в стране не останется мужчин-украинцев — их полностью заменят мигранты»; «Официально уже завезено около 50 000 человек, и скорость завоза составляет примерно 1000 человек в сутки».</p><p data-block-key="arirn">Подальший розвиток ґрунтується на концепції культурної несумісності. Мігранти подаються не як робоча сила, а як носії чужої цивілізації, що нібито витіснять українську ідентичність: «Украинская нация вымирает»; «Есть европейский опыт, когда организованные группы молодых мужчин из иной культурной среды начинают диктовать свои правила в новой стране проживания, который уже стал суровой реальностью для Западной Европы».</p><p data-block-key="53f5e">Наступний етап — страх переноситься в повсякденне життя. Коментатори описують майбутнє, у якому українські жінки створюють сім’ї з іноземцями, міста занурюються в міжетнічні конфлікти, а країну заселяють вихідці з найбідніших регіонів світу: «По слухам в кулуарах, украинки во Львове и Ивано-Франковске уже начали выходить замуж за индусов»; «У украинок новый тренд, они хотят крепкие семьи с индусами. Они рады, что на замену Тарасов появились красивые Махмуды, которые будут ухаживать за ними»; «Индусы и цыгане устроили бойню за Украину»; «Это будут выходцы из беднейших стран Азии и Африки, ведь европейцы к нам не приедут».</p></div> <div class="block-rawhtmlblock"><div class="textFor" id="textForSubCloud"></div> <div class="block-richtext"><h2 data-block-key="x57t0">Кого уявляють, коли кажуть «мігранти»?</h2><p data-block-key="a2b9i">Дані: коментарі під відео з 23 українських ютуб-каналів за 20 квітня — 20 травня 2026 року</p></div> <div class="block-rawhtmlblock"></div></div> <div class="block-sveltesnippet"><dl> <dt>snippet</dt> <dd>cz-media</dd> <dt>route</dt> <dd>/subcloud/</dd> </dl></div> <div class="block-richtext"><p data-block-key="x57t0">При цьому відповідальність знову покладається не на війну, а на українську владу, яка нібито свідомо обрала політику заміни населення.</p><p data-block-key="3oa83">У підсумку демографічний наратив виконує значно ширшу функцію, ніж просто залякування міграцією. Він стає платформою для просування головного політичного меседжу російської пропаганди — необхідності припинення опору та укладення миру на будь-яких умовах: «Наша страна вымирает. И спасти Украину от вымирания может мир с РФ. Не мобилизация и продолжение войны с лозунгом “Победа любой ценой”. Не очередной кредит ЕС, а мир».</p><h2 data-block-key="fqjhf">Мерц, що ж ти наробив!</h2><p data-block-key="csmca">Наприкінці квітня з’явилися новини про те, що <a href="https://suspilne.media/1299721-merc-zaaviv-pro-mozlivu-vtratu-teritorij-ukraini-v-obmin-na-slah-do-es/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">канцлер Німеччини Фрідріх Мерц припустив</a>, ніби Україні в межах майбутньої мирної угоди з Росією, можливо, доведеться змиритися з тим, що частина її територій залишиться поза контролем Києва. Він підкреслив, що в такому разі президент України Володимир Зеленський може винести це питання на референдум і пояснити громадянам, що водночас країна отримує перспективу вступу до Європейського Союзу.</p><p data-block-key="djqi4">Якщо в українському суспільстві ця заява викликала дискусії, то проросійські інформаційні ресурси використали її як готовий матеріал для просування одразу кількох деструктивних наративів.</p><p data-block-key="5ive2">Перший із них — Європа більше не вірить у перемогу України. Будь-які заяви про компроміси автоматично інтерпретуються як визнання неминучої поразки Києва: «Украина не вернёт свои утраченные территории. Это уже признали даже её самые близкие союзники».</p><p data-block-key="crjkk">Другий наратив — Захід втомився від війни й прагне закінчити її практично на будь-яких умовах, перекладаючи політичну відповідальність за поступки на українську владу. Перспективу євроінтеграції тут подають як символічну компенсацію за втрату територій: «Европейцы уже прямо говорят — подписывайте, а людям скажете “зато мы почти в ЕС”».</p><p data-block-key="1428t">Третій наратив ширший і виходить за межі конкретної заяви. Він покликаний довести, що Україна зробила хибний цивілізаційний вибір, а європейські партнери готові відмовитися від підтримки, щойно це стане для них політично або економічно вигідним.</p><p data-block-key="5pr6a">У цьому контексті активно просувається теза про те, що членство України в ЄС — це максимум, на який Київ може сподіватися, причому навіть така перспектива буде обмеженою. Водночас Європа нібито прагне інтегрувати український оборонний потенціал без надання повноцінних гарантій чи політичних прав.</p><p data-block-key="1s2jf">Паралельно вибудовується ще один сюжет: Європа нібито продовжує війну проти Росії руками українців, отримуючи від цього стратегічні переваги без власних людських втрат. У такій інтерпретації Брюссель постає головним бенефіціаром затяжного конфлікту, а Україна — лише інструментом його ведення. При цьому майстерно виводиться з центру уваги факт нападу Росії на Україну.</p><p data-block-key="1dpu8">Показовою є й персоналізація цих наративів. Фрідріх Мерц у проросійському інформаційному просторі перетворюється на символ «відродження мілітаристської Німеччини» й на одного з головних «яструбів» Європи.</p><p data-block-key="dltvp">Аналіз коментарів на Ютубі демонструє ознаки координованої активності. Наприклад, три різні користувачі поширювали ідентичне повідомлення: «Новый фюрер — новый поход на Москву. История ничему не учит!».</p><p data-block-key="5n3aq">Ще п’ять різних коментаторів використали однакові образи у відповідь на німецькі заяви про необхідність повернення українських чоловіків до України: «Бусификация пришла в Европу. Мерц поможет украинским беженцам найти дорогу в ВСУ. Немецкий канцлер согласился помочь недофюреру наловить пушечного мяса».</p><p data-block-key="c834p">Водночас інші два коментатори просували тезу про ненадійність німецького канцлера: «Мерц — трепло и трус, так что не стоит серьезно относится к его обещаниям».</p><p data-block-key="82s66">Усі разом ці приклади демонструють характерну тактику російських дезінформаційних операцій. Будь-яка неоднозначна або дискусійна заява європейського політика миттєво інтегрується в уже готову систему пропагандистських наративів. Її використовують не для аналізу самої події, а для підсилення ширших меседжів: про втому Заходу, зраду союзників, безперспективність європейської інтеграції та необхідність погодитися на російські умови закінчення війни.</p><h2 data-block-key="1ahjq">«Бусифікація» та «полювання»</h2><p data-block-key="eo5hr">У досліджуваний період тема мобілізації була другою після «корупції Зеленського» за кількістю постів у телеграм-каналах із нашої вибірки. Ключові тези в цих публікаціях про «людоловів» і «бусифікацію». У каналах поширювали відео й переказували словами те, що чоловіків нібито масово хапають на вулицях і силою заштовхують у мікроавтобуси, щоб закріпити відчуття буденності насильства.</p><p data-block-key="9u9r3">Працівників ТЦК у цій оптиці перестають зображати військовослужбовцями — їх перетворюють на «банду», «гестапо», «карателів» і «душогубів». Саме такі ярлики фігурують у постах. Риторика часто зводиться до безвиході: «Если попал, то шансов почти нет. Если вырвался, считай, повезло». Така рамка страху й приниження є основою наративу, поверх якої згодом будуються конкретніші меседжі.</p><p data-block-key="99r4r">Як і у випадку з корупцією, цей наратив спирається не на порожнечу. Проблема перевищення повноважень окремими працівниками ТЦК реальна і визнається офіційно. Наприклад, омбудсмен Дмитро Лубінець заявляв про зростання скарг на дії ТЦК і називав це системною кризою. Також відомі випадки хабарів і судових справ.</p><p data-block-key="fu80k">Тобто пропагандисти, як і зазвичай, не вигадують явище з нуля — вони беруть задокументовані випадки й доводять їхній масштаб до «тотального полювання на людей». Кожен випадок вписується в готову рамку, де злочин конкретного працівника подається як свідомий курс держави на знищення власних громадян.</p><p data-block-key="e5005">Докладніше про те, як росіяни розганяють тему «бусифікації», ми напишемо в наступному випуску нашого моніторингу.</p></div> <div class="block-spoiler"> <div class="wrap-collabsible"> <input id="collapsible-" class="toggle" type="checkbox"/> <label for="collapsible-" class="lbl-toggle">Методологія</label> <div class="collapsible-content"> <div class="content-inner"> <!-- <p> --> <p data-block-key="mghc0">Період дослідження: 20 квітня — 20 травня 2026 року.</p><p data-block-key="kjtb">Для здійснення моніторингу дезінформації ми сформували вибірку з 50 телеграм-каналів, які публікують контент деструктивного, антисистемного чи дезінформаційного характеру й таргетуються саме на українську аудиторію. З переліком проаналізованих каналів можна ознайомитися за <a href="https://docs.google.com/spreadsheets/d/e/2PACX-1vQX908bnAPPOvyfGnRJrlkt3qxvMGmVpBmG_VIi7lIQqFNC22FaaBgTmZVxfg_Kig9rKJJMmG02EtO0/pubhtml" target="_blank" rel="noopener noreferrer">посиланням</a>.</p><p data-block-key="c8upd">Тексти постів ми кластеризували за допомогою моделі тематичного моделювання BERTopic, яка автоматично виявляє схожі за змістом тексти. Кожному кластеру вручну присвоювали тему і наратив (конкретний меседж). Кластери, не пов’язані з дезінформацією чи пропагандою, ми виключали з аналізу. На цих даних і прикладах постів ґрунтуються наші висновки.</p><p data-block-key="e6fvj">Щоб виявити, як наративи з телеграм-каналів перетікають у Ютуб, ми відібрали 25 популярних українських новинних та інформаційних ютуб-каналів і проаналізували коментарі під ними. Сукупна аудиторія цих каналів перевищує 1 млн підписників. За досліджуваний період ми викачали понад 800 тис. коментарів до 21 841 відео і за ключовими словами відібрали ті, що стосуються проаналізованих наративів.</p> <!-- </p> --> </div> </div> <script> (function() { var thisScript = document.scripts[document.scripts.length - 1]; var parent = thisScript.parentNode; if (!window.__texty_id_counter__) { window.__texty_id_counter__ = 1; } else { window.__texty_id_counter__++ } var input = parent.getElementsByTagName('input')[0]; input.id += window.__texty_id_counter__; var label = parent.getElementsByTagName('label')[0]; label.setAttribute('for', label.getAttribute('for') + window.__texty_id_counter__); })(); </script> </div> </div>]]>https://texty.org.ua/articles/117625/krashche-ya-ne-doplachu-chomu-finansysty-zsu-rizhut-vyplaty-bijcyam-sposterezhennya-vijskovoho/Військовий пояснює, чому фінансисти ЗСУ занижують бойові виплати, затягують виплату грошей родинам загиблих і не нараховують пільгову вислугу. Як бюрократія Міноборони впливає на армію.Wed, 10 Jun 2026 09:54:00 +0000https://texty.org.ua/articles/117625/krashche-ya-ne-doplachu-chomu-finansysty-zsu-rizhut-vyplaty-bijcyam-sposterezhennya-vijskovoho/Политика<![CDATA[<div class="block-codesnippet">elevenlabs</div> <div class="block-richtext"><p data-block-key="a1q31">«Краще я недоплачу. Доплатити пізніше завжди зможу. А якщо переплачу, ці гроші стягнуть із мене», — сказав мені один із фінансистів. Ця фраза ілюструє логіку багатьох його колег.</p><h2 data-block-key="4h9p6">Складний вибір</h2><p data-block-key="fvb9">Фінансист недоплатить, якщо сумнівається, чи достатньо підстав для виплат. Якщо не буде прискіпливим, він ризикує потрапити в немилість командування, нарватися на службове розслідування і викласти гроші з власної кишені. Тож фінансисти вибирають між особистим фінансовим ризиком і проблемами для побратимів. Ті, кому недоплатять, муситимуть доводити свою правоту, щоб вибити гроші.</p><p data-block-key="fsnn8">Ця практика згубна не лише тому, що принижує бійців, псує стосунки в підрозділі, залишає родини бійців без коштів, а й тому, що може безпосередньо впливати на події на фронті.<br/><br/>Наприклад, восени 2025 року одному з підрозділів Сухопутних військ не давали нормального забезпечення: авто, пального та БпЛА. Бійці ладні були все купити власним коштом, але фінансисти «зарізали» виплати.</p><p data-block-key="940ps">У командуванні бригади чомусь вирішили: якщо бійці пробули на бойових позиціях менш як 12 годин на день, додаткова виплата 100 тисяч гривень на місяць за цей день «не положена». І хоча ця забаганка ніде не зафіксована, мої побратими зіткнулися з нею на практиці.</p><p data-block-key="a4i4m">У результаті підрозділ не мав своєї техніки і не міг самотужки її закупити. Наскільки мені відомо, бійці трималися лише завдяки зборам волонтерів. Без цієї допомоги був би ризик провалити фронт на їхній ділянці, втратити життя і здоровʼя.</p><p data-block-key="51b3c">Я спостерігав, як у 2023 році фінансист однієї з військових частин недоплачував людям бойові, оскільки сумнівався, чи достатньо для цього підстав, остерігався перевірок. Водночас бійцям частини постійно накидали нові бойові завдання. Через відмови у виплатах їхня мотивація прямувала до нуля.</p><p data-block-key="ftflu">Але складалося враження, що перевірок фінансист боявся більше, ніж провалу фронту, не кажучи вже про загибель побратимів чи їхній гнів.</p><p data-block-key="cvro8">Мій побратим, який загинув у 2023 році, казав: «15 років в армії — і досі я чую те саме, мовляв, купуй за свої, що, мало заробляєш!? В АТО доходило до того, що запчастини для бронетранспортера купував».</p><p data-block-key="a6281">Стикався я і з випадками затягування виплат родичам загиблих чи зниклих безвісти, бо фінансисти довго зʼясовували, чи є для того підстави. Звісно, у людей це викликає відчай, вони публікують обурливі дописи в соцмережах. Це також впливає на репутацію армії і мотивацію йти служити.</p></div> <div class="block-richtext"><h2 data-block-key="t13ep">«Культура» недоплат</h2><p data-block-key="7o1jh">За чотири роки служби в мене склалося враження, що в армії усталилася певна «культура» недоплачувати бійцям «на всяк випадок», і це явище культивується згори.</p><p data-block-key="ekr0j">Фінансисти керуються у своїй роботі нормативно-правовими актами. Вони заплутані, їх можна по-різному трактувати. Можна також звертатися до Міноборони за розʼясненням. Зокрема, до Департаменту соціального забезпечення.<br/><br/>Наприклад, яка ситуація з надбавками за вислугу років. Це частина грошового забезпечення військових, що зростає відповідно до тривалості служби (до року, від одного року до п’яти, від п’яти до десяти і так далі).</p><p data-block-key="1ih9h">Як зазначено в <a href="https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393-92-%D0%BF#Text" target="_blank" rel="noopener noreferrer">постанові</a> Кабміну від 17.07.1992 № 393, пільгова вислуга «один місяць служби за три місяці» нараховується за участь у бойових діях у воєнний час.</p><p data-block-key="fop3i">Однак від початку повномасштабної війни й аж до 3 жовтня 2025 року сотням тисяч українських бійців пільгова вислуга «один день за три» не нараховувалася!<br/><br/>Заступник директора Департаменту МОУ — начальник відділу грошового забезпечення полковник Вадим Сорокотяга у своїй відповіді на звернення військових від 7 червня 2023 року трактував цю норму так: «…в Україні <strong><i>воєнний час введено не було</i></strong>, підстав для зарахування вислуги років на пільгових умовах немає».</p><p data-block-key="42uln"><i>Texty.org.ua подали запит до Міністерства оборони: чому, всупереч запровадженню воєнного стану, чиновники міністерства говорять про відсутність воєнного часу. Нам відповіли, що поняття «воєнний час» і «воєнний стан» мають різний правовий зміст. Перше означає, що війна була оголошена або фактично почалася, друге передбачає введення певного правового режиму, пов’язаного зі збройною агресією чи загрозою нападу. Пресслужба Міноборони зазначає, що коли 24 лютого 2022 року президент України запровадив воєнний стан, у його указі не було положень про запровадження воєнного часу.</i></p><p data-block-key="iect">Справді, про воєнний час у президентському указі нічого не зазначено, але ж фактично війна почалася!</p><p data-block-key="4s0nm">Користатися формальною різницею між словосполученнями <strong>«воєнний час»</strong> і<strong> «воєнний стан»</strong> для викривлення дійсності — це цинізм. Адже повномасштабна війна є, хай там як її називають: «станом» чи «часом». І військові заслуговують на те, щоб кожен день на передовій зараховували як три дні трудового стажу.</p></div> <div class="block-image"> <figure class="text-width "> <img loading="lazy" src="/media/images/6a02fced3c041e66b8a7aaf0_yak-viyskovomu-perevi.original.webp" alt="6a02fced3c041e66b8a7aaf0_yak-viyskovomu-pereviriti-pravilnist-narahuvannya-groshovogo-zabezpechennya" width="900" height="600"/> <figcaption></figcaption> </figure> </div> <div class="block-richtext"><h2 data-block-key="a1q31">Зміни від уряду проігнорували</h2><p data-block-key="43pbh">27 грудня 2024 року Кабмін вніс зміни до згаданої постанови № 393, не залишивши жодних підстав для відмови бійцям у зарахуванні пільгової вислуги з 24 лютого 2022 року.</p></div> <div class="block-spoiler"> <div class="wrap-collabsible"> <input id="collapsible-" class="toggle" type="checkbox"/> <label for="collapsible-" class="lbl-toggle">Точне формулювання можна прочитати тут</label> <div class="collapsible-content"> <div class="content-inner"> <!-- <p> --> <p data-block-key="kp7pg">«До вислуги років… зараховується на пільгових умовах: …один місяць служби за три місяці часу проходження служби, протягом якого особа брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку зі збройною агресією РФ проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану».</p> <!-- </p> --> </div> </div> <script> (function() { var thisScript = document.scripts[document.scripts.length - 1]; var parent = thisScript.parentNode; if (!window.__texty_id_counter__) { window.__texty_id_counter__ = 1; } else { window.__texty_id_counter__++ } var input = parent.getElementsByTagName('input')[0]; input.id += window.__texty_id_counter__; var label = parent.getElementsByTagName('label')[0]; label.setAttribute('for', label.getAttribute('for') + window.__texty_id_counter__); })(); </script> </div> </div> <div class="block-richtext"><p data-block-key="a1q31">Однак, наскільки мені відомо, навіть після цього жодна військова частина, принаймні ті, де служать знайомі, протягом року не зараховувала її бійцям. Чому? Бо фінансисти знову посилалися на відсутність роз’яснення від Міноборони.</p><p data-block-key="cceai">Розʼяснення надійшло аж 3 жовтня 2025 року за підписом директора Департаменту соціального забезпечення МОУ полковника Сергія Галімського і начальника відділу грошового забезпечення Вадима Сорокотяги.</p><p data-block-key="4a3r8">У ньому йдеться про те, що учасникам бойових дій пільгова вислуга зараховується від початку повномасштабної війни. А для встановлення грошової надбавки треба починати враховувати пільгову вислугу чомусь аж із 1 січня 2026 року!</p></div> <div class="block-spoiler"> <div class="wrap-collabsible"> <input id="collapsible-" class="toggle" type="checkbox"/> <label for="collapsible-" class="lbl-toggle">Як нараховується надбавка за вислугу років</label> <div class="collapsible-content"> <div class="content-inner"> <!-- <p> --> <p data-block-key="kp7pg">1. У період до 30 грудня 2024 року до вислуги років військовослужбовцям для встановлення надбавки зараховуються в календарному обчисленні та на пільгових умовах періоди, що зазначені в пунктах 1 і 3 постанови № 393 (у редакції станом на 30 грудня 2024 року).</p><p data-block-key="5fu7f">2. Починаючи з 31 грудня 2024 року до вислуги років військовослужбовцям для встановлення надбавки зараховуються періоди:</p><p data-block-key="4s16u">на пільгових умовах:</p><p data-block-key="70k9r">г) починаючи з 24 лютого 2022 року час проходження служби, протягом якого військовослужбовець брав безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку зі збройною агресією РФ проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану обчислюється з розрахунку, — один місяць служби за три місяці.</p><p data-block-key="53voi">Після опрацювання особових справ військовослужбовців командир військової частини щороку видає наказ про оголошення вислуги років військовослужбовців станом на 1 січня.</p> <!-- </p> --> </div> </div> <script> (function() { var thisScript = document.scripts[document.scripts.length - 1]; var parent = thisScript.parentNode; if (!window.__texty_id_counter__) { window.__texty_id_counter__ = 1; } else { window.__texty_id_counter__++ } var input = parent.getElementsByTagName('input')[0]; input.id += window.__texty_id_counter__; var label = parent.getElementsByTagName('label')[0]; label.setAttribute('for', label.getAttribute('for') + window.__texty_id_counter__); })(); </script> </div> </div> <div class="block-richtext"><p data-block-key="a1q31">Тобто після внесення змін до законодавства на користь бійців до надання розʼяснення Міноборони минуло понад девʼять місяців. Плюс ще три місяці відстрочки на те, щоб цей закон нарешті почати виконувати.</p><p data-block-key="cpik4">Припускаю, ці зміни могли б і далі ігнорувати, як це робили за Умєрова на посаді міністра оборони. Але в липні 2025 року його замінив Денис Шмигаль, і він, мабуть, згадав, як Кабмін ще за часів його головування змінив умови для бійців.</p><blockquote data-block-key="damdm">Чи запитає хтось полковника Сорокотягу та інших функціонерів Міноборони про недоплати?</blockquote><p data-block-key="5s2uv">Але й це не щасливий кінець. Бо виявилося, що військовий може отримати надбавку за пільгову вислугу лише за умови, якщо не змінював місця служби від початку повномасштабної війни. Якщо ж він перевівся або звільнився з армії, то зможе отримати виплати тільки в судовому порядку. За переплати військовим командування одразу питає фінансиста, але чи запитає хтось полковника Сорокотягу та інших функціонерів Міноборони про недоплати?</p><h2 data-block-key="de7lk">Бюрократична шпарина</h2><p data-block-key="u97r">Попри законодавчі зміни, посадовці Міноборони залишили у своїх документах бюрократичну шпарину, яку можна використати для оскарження виплат за пільгову вислугу бійцям у майбутньому.</p><p data-block-key="367v0">У Міноборони є наказ від 14.08.2014 № 530, який дублює і розширює постанову № 393 щодо обрахунку вислуги. І там знову фігурує «воєнний час» замість «воєнного стану».</p><p data-block-key="4lnv">У середині лютого 2025 року полковник Сорокотяга на звернення військових відповів, що «триває робота» з приведення наказу № 530 «у відповідність до законодавчих змін», тому щодо вислуги років слід застосовувати лише постанову від 17.07.1992 № 393.<br/><br/>Відтоді минув рік і три місяці, а робота в міністерстві досі триває.</p><h2 data-block-key="7ph4m"><strong>Що треба змінити</strong></h2><p data-block-key="6t83d">У результаті запитання бійців, чому їм відмовляють у виплатах, фінансист батальйону переадресовує до фінансиста бригади, а той — на рівень корпусу і так далі. Всюди відповідь у стилі «бо є роз’яснення Департаменту соціального забезпечення МОУ. Не виконаєш — буде догана і мінус гроші, перевірка і мінус гроші». От і «перестраховуються».</p></div> <div class="block-richtext"><p data-block-key="loj7g">Що, на мою думку, варто змінити? Наказ міністра оборони від 07.06.2018 № 260 регулює підстави для виплат військовослужбовцям. Варто передбачити в ньому терміни цих виплат або чітко визначити підстави для відмови та відповідальність посадовців усіх рівнів за невиплати або зрив строків.</p><p data-block-key="bi4bn">І повертаючись до пільгової вислуги. Що робити військовим, які були несправедливо позбавлені виплати за неї? Одне з можливих рішень — звернення до суду.<br/></p></div>]]>https://texty.org.ua/articles/117614/prorosijski-naratyvy-v-informacijnomu-prostori-chexiyi/Росія систематично впливає на інформаційний простір Чехії через мережу проксі-ресурсів. Ми дослідили понад 165 тис. публікацій із 21 чеського сайту, які поширюють пропагандистський, деструктивний або конспірологічний контент. 66% публікацій цих інтернет-медіа містили щонайменше один пропагандистський наратив. Загалом виявлено 55 таких наративів у семи тематичних групах: війна в Україні, Росія, США, Європа, Чехія, Україна, міжнародні події.Tue, 09 Jun 2026 11:02:00 +0000https://texty.org.ua/articles/117614/prorosijski-naratyvy-v-informacijnomu-prostori-chexiyi/Политика<![CDATA[<div class="block-codesnippet">elevenlabs</div> <div class="block-richtext"><h2 data-block-key="kpc0g"><strong>Щоб перейти до повного тексту дослідження, натисніть</strong> <a href="https://texty.org.ua/projects/117534/x/" target="_blank" rel="noopener noreferrer"><strong>тут</strong></a><strong>.</strong></h2></div> <div class="block-richtext"><p data-block-key="kpc0g">А в цьому матеріалі ви можете прочитати опис основних проросійських наративів, які поширюються через мережу низькоякісних сайтів серед чеської аудиторії.</p><h2 data-block-key="fcp0">«Жорстокість і злочини України»</h2><p data-block-key="526gd">За досліджуваний період стабільно відтворювався комплекс наративів про нібито жорстокість, звірства та злочинний характер України. Його базовою функцією є не так опис подій, як формування образу України як простору «інституціоналізованого насильства» та цілковитої відсутності правових обмежень.</p><p data-block-key="51f3f">У військовому сегменті регулярно поширювалися звинувачення в навмисних ударах по цивільних об’єктах. Зокрема, підрозділи ЗСУ та деякі формування, як-от батальйон «Азов», у цих повідомленнях фігурують як виконавці нібито систематичних обстрілів житлових районів, лікарень та інфраструктури.</p><p data-block-key="rp3g">Окремий блок — фейки про навмисну жорстокість до цивільного населення, де Україна звинувачується у використанні вибухових пристроїв, замаскованих під побутові предмети, зокрема під іграшки, які нібито залишаються в місцях перебування цивільних осіб. Цей сюжет апелює до максимального емоційного ефекту від «навмисного терору проти дітей».</p><p data-block-key="6vijc">Найбільш конспірологічний рівень цього наративу включає сюжети про глобальні злочинні мережі. Серед них торгівля органами, «чорна трансплантологія» за участю державних структур, насильницьке вивезення дітей до Європи, а також вигадані схеми продажу сиріт чи використання їх у незаконних медичних експериментах. Окремо поширюються версії про існування в Україні таємних синдикатів, які нібито викрадають людей або ембріони для біотехнологічних програм.</p><p data-block-key="352gt">Сукупно цей наратив вибудовує образ України як держави, позбавленої правових і моральних обмежень, де насильство є системним, а злочини інституціоналізованими й нібито санкціонованими владою.</p><p data-block-key="5cdm6"><i>«Режим Зеленського перетворив Україну на полігон для злочинів проти людяності».</i></p><p data-block-key="8pa65"><i>«За Зеленського фіксується зростання торгівлі рабами в Україні».</i></p><p data-block-key="72q1a"><i>«В Україні діє синдикат “Амброзія”, який займається насильницькими викраденнями та продажем ембріонів ненароджених українських дітей».</i></p><h2 data-block-key="cg4u6">«Україна — failed state і маріонетка Заходу»</h2><p data-block-key="bslq6">Окремий, добре впізнаваний блок проросійських наративів, який активно транслюється на західну аудиторію, стосується образу України як failed state — нібито прогнилої, нежиттєздатної, тотально корумпованої держави.</p><p data-block-key="89vqq">Україна описується як штучний проєкт Заходу, створений як «анти-Росія» для геополітичного стримування. Відповідно повномасштабне вторгнення пояснюється як «вимушена реакція» на розширення НАТО та «обман Заходу» щодо безпекових домовленостей.</p><p data-block-key="4fht0">Історичним «пояснювальним елементом» цього наративу виступає 2014 рік, який інтерпретується як «державний переворот» із приходом до влади «радикальних націоналістів» або «неонацистів», що нібито визначило подальшу деградацію державних інститутів.</p><p data-block-key="4vle8">Окремий блок становлять звинувачення в цілковитій політичній нелегітимності українського керівництва. В інформаційних повідомленнях використовується риторика «корумпованої хунти», «авторитарного режиму» й здійснюються персоніфіковані атаки на президента України як нібито «диктатора», який продає національні інтереси.</p><p data-block-key="9skgo">У цьому самому ключі висвітлюються міжнародні угоди України. Зокрема, співпраця зі США у сфері корисних копалин інтерпретується як «розпродаж суверенітету» та доказ зовнішнього управління країною.</p><p data-block-key="15ek">У сукупності цей наратив виконує функцію делегітимації України одночасно на трьох рівнях: державному (failed state), політичному (нелегітимна влада) та ціннісному (моральна деградація), формуючи цілісну картину «нездатної до існування держави під зовнішнім управлінням».</p><p data-block-key="9u1dr"><i>«Зеленський — диктатор».</i></p><p data-block-key="2tds7"><i>«Київ використовується як лабораторія для війни проти Росії».</i></p><p data-block-key="2rpsl"><i>«Війна в Україні розпочалася з перевороту 2014 року, організованого ЦРУ».</i></p><h2 data-block-key="74rdc">«Мінімізація українських успіхів»</h2><p data-block-key="19qs8">1 червня 2025 року СБУ провела завершальний етап воєнної операції «Павутина» з ураження російської стратегічної авіації. Її ціллю стали військові аеродроми на території РФ.</p><p data-block-key="5sam2">Проросійські медіа в Чехії запустили контрнаративи, спрямовані на нейтралізацію українського успіху. Зокрема, українські дії кваліфікувалися як терористичні атаки, а сама Україна — як агресор. Паралельно застосовувалися стратегії зменшення значущості атаки: українські дрони уразили менше цілей, ніж очікувалося, а ефект від операції перебільшений.</p><p data-block-key="c7e8d">Атака подавалася як така, що нібито здійснюється за підтримки західних країн і під керівництвом західних спецслужб, що мало підкреслити залежність Києва від «західних спонсорів» і змістити відповідальність за ескалацію за межі України.</p><p data-block-key="are74">Окремим елементом стала риторика про неминучу відплату: підкреслювалося, що українська операція нібито розв’язує руки російському керівництву і дає підстави для подальших масованих ударів.</p><p data-block-key="9lnsf">Завершальним компонентом наративу було представлення операції як стратегічно шкідливої для самої України: стверджувалося, що вона не створює військових переваг, а, навпаки, може послабити позиції Києва на переговорах і поставити під загрозу міжнародну підтримку, зокрема з боку США.</p><p data-block-key="cur3s"><i>«Україна здійснила терористичний напад».</i></p><p data-block-key="8mprs"><i>«Напад показує, як далеко Київ готовий зайти в ескалації».</i></p><p data-block-key="1537b"><i>«Українська акція розв’язала Путіну руки».</i></p><h2 data-block-key="7tn6t">«Європа озброюється і готується до війни з Росією» і «Погане НАТО та кровожерливість Заходу»</h2><p data-block-key="9lkbf">Один із найстійкіших проросійських наративів сьогодні малює Європу як континент, що стрімко мілітаризується: відмовляється від соціальної держави на користь військової, економічне благополуччя змінює на заводи з виробництва зброї, а громадян перетворює на платників нового військового податку. Переозброєння ЄС, збільшення оборонних бюджетів, дискусії про стратегічну автономію — усе це в російській оптиці стає доказом одного: Європа готується не до стримування, а до великої війни.</p><p data-block-key="ahpe0">Цей наратив навмисно працює з історичною пам’яттю. Саме тому в ньому з’являються алюзії на «ремілітаризацію Німеччини», порівняння ЄС із Третім Рейхом і згадки про «плани НАТО стерти Калінінград». Це класична техніка історичної травми: активувати страх перед минулим, щоб зробити загрозливішим сьогодення.</p><p data-block-key="4j3sr">Паралельно Кремль повертає до життя давній антиколоніальний наратив: Захід завжди був кровожерливим — спершу як колоніальна імперія, а тепер як цивілізація, яка занепадає і намагається втримати глобальне домінування через війну. За такою логікою Україна — це лише інструмент, європейці — жертви власних еліт, а Росія — останній бастіон, який стримує «західний мілітаризм».</p><p data-block-key="dsdhm"><i>«Європейський Союз ремілітаризується і готується до війни з Росією, так само як колись Третій Рейх».</i></p><p data-block-key="arqus"><i>«Берлін кличе до казарм».</i></p><p data-block-key="31h5d"><i>«Західний колоніалізм плавно перейшов у неоколоніалізм».</i></p><h2 data-block-key="8kof0">«Ерозія демократії та традиційних цінностей у Європі»</h2><p data-block-key="3cear">Ще один центральний сюжет дезінформації про Європу — історія про її внутрішній моральний і політичний занепад. У цій версії реальності ЄС уже не фортеця демократії, а простір деградації: еліти втратили зв’язок із суспільством, ліберальні цінності перетворилися на інструмент примусу, а сама демократія — на декоративний фасад.</p><p data-block-key="82l9a">Цей наратив особливо активно експлуатує конфлікт між політичним мейнстримом і правими рухами. Будь-які юридичні чи політичні дії проти ультраправих сил — чи то рішення французького суду про заборону Марін Ле Пен брати участь у виборах, чи суспільна ізоляція AfD у Німеччині — подаються не як робота демократичних інститутів, а як «репресії проти справжньої опозиції».</p><p data-block-key="48e8i">Праві в цій історії стають не радикалами, а «останніми захисниками Європи»: християнства, сім’ї, суверенітету і «здорового глузду».</p><p data-block-key="29ffo">Саме тому промова віцепрезидента США Джей Ді Венса на Мюнхенській безпековій конференції в лютому 2025 року стала в контексті цього наративу ідеальним подарунком. Його критика європейських еліт — за цензуру, відступ від традиційних цінностей і втручання у вибори — була миттєво інтегрована в пропагандистський інформаційний арсенал. Якщо навіть віцепрезидент США каже, що головною загрозою для Європи є не Росія, а сама Європа, отже, цю тезу можна масштабувати без жодних змін.</p><p data-block-key="66m7d">У цьому випадку проросійська пропаганда не вигадує новий аргумент, вона бере внутрішню західну критику й перетворює її на «доказ» власної правоти. І це активно розганяють проаналізовані нами медіа.</p><p data-block-key="eai6p">Будь-який конфлікт усередині ЄС — довкола міграції, свободи слова, гендерної політики чи ролі медіа — стає доказом того, що «ліберальний проєкт провалився».</p><p data-block-key="b5t7e">Європу звинувачують уже не просто в лицемірстві, а у «відродженні фашизму». Брюссель нібито забороняє незручних політиків, купує медіа, організовує перевороти на Балканах і саджає до в’язниці власних громадян за «неправильні» погляди.</p><p data-block-key="78it8">Мета — змусити європейців розчаруватися у власних системах. Якщо демократія здається фальшивою, а свобода вибірковою, тоді зникає головна моральна перевага Заходу. І саме цей вакуум довіри хтось мусить заповнити. Насамперед ініціатори дезінформації.</p><p data-block-key="dosd5"><i>«Європа колись була прекрасним і могутнім континентом, побудованим на міцних основах свого культурного спадку. А сьогодні вона занепадає».</i></p><p data-block-key="agnce"><i>«Європа невблаганно, зі скрипом і тріском розпадається».</i></p><p data-block-key="4srfe"><i>«Дедалі більше людей, серед яких значна частина європейців, бачить своє майбутнє в країні, яка відмовилася від содомії та інших збочень, тобто в Росії».</i></p><h2 data-block-key="6ejbd">«Брюссель як загроза національному суверенітету»</h2><p data-block-key="cmf8j">Образ Брюсселя як нової імперської столиці, далекої, зарозумілої та ворожої до самих європейців, — це ще один фундаментальний елемент пропагандистського наративу про Європу.</p><p data-block-key="4k4q2">Європейська комісія постає не як адміністративний центр ЄС, а як «необрана бюрократія», що узурпувала владу в держав-членів. Урсула фон дер Ляєн — не як політична лідерка, а як символ наднаціонального контролю, як людина, що нібито використовує кожну кризу (пандемію, війну, енергетичний шок) для розширення повноважень Брюсселя за рахунок національних урядів.</p><p data-block-key="3pcb5">Головний сюжет — «у вас забирають вашу країну». Саме тому в цьому блоці так часто звучать слова «суверенітет», «вето», «повернення повноважень», «відновлення контролю». Антибрюссельська пропаганда вбудовує себе в уже наявні євроскептичні настрої, підсилюючи страх перед наднаціональними інституціями. Брюссель зображується як технократичний монстр — «ляльковий театр», який не відповідає перед виборцями, але диктує їм, як жити.</p><p data-block-key="59j86">Щоб образ став емоційно сильнішим, до нього додають класичну конспірологію: «агенти Сороса», «корумповані лобісти», «приховані еліти», які нібито керують Європою з-за куліс. Це вже не просто політична критика, це <i>deep state framing</i>, побудова міфу про таємну владу, яка робить демократичні процедури беззмістовними.</p><p data-block-key="1q8ou"><i>«Європейський Союз на наших очах перетворюється на кровожерливе чудовисько».</i></p><p data-block-key="d3sqp"><i>«Ніким не обрана Європейська комісія живе у своєму світі, відірваному від реальності. Це ляльковий театр, що дає величезні прибутки тим, хто ним керує».</i></p><p data-block-key="fiak8"><i>«Європейський Союз заснували нащадки есесівців та інших прибічників Адольфа Гітлера».</i></p><h2 data-block-key="591gg">«Провали енергетичної політики ЄС»</h2><p data-block-key="5qbm6">У цьому наративі Європейський Союз більше не бореться зі зміною клімату — він веде війну проти власної промисловості. Європейський зелений курс зображується не як стратегія модернізації, а як «зелена афера»: ідеологічний проєкт, що навмисно знищує шахти, закриває електростанції, руйнує автомобільну галузь і виштовхує виробництво за межі континенту. Брюссель нібито жертвує економічним добробутом мільйонів людей заради абстрактного кліматичного догматизму.</p><p data-block-key="6ge3c">Показово, що цей наратив рідко обмежується політичною критикою. Він атакує саму науку. Теза про антропогенну зміну клімату подається як змова, метанові викиди від фермерів — як міф, вуглекислий газ — як невинний газ, що «озеленює планету». Це класична технологія штучного продукування сумніву. Не потрібно доводити, що кліматологи помиляються. Достатньо створити враження, ніби «наука не визначилася».</p><p data-block-key="cqqau">А далі вже відома тактика нагнітання логіка страху. Зелений курс нібито означає інфляцію, деіндустріалізацію, втрату робочих місць, енергетичний колапс. Навіть сонячні електростанції та вітрові парки перетворюються на символи абсурду: вони «руйнують природу», «вбивають птахів», «знищують ландшафти». Парадоксально, але екологічна політика атакується через риторику екологів.</p><p data-block-key="3sgia">Усе це складається в ширший кремлівський сюжет: Захід руйнує себе сам. Не через війну, а через власні ідеї. Не через зовнішній тиск, а через внутрішнє «зелене божевілля».</p><p data-block-key="dtq0a">Цей наратив, який активно поширює Москва, б’є по довірі до європейських інституцій, посилює розкол між містом і периферією, між елітами і промисловими регіонами й водночас захищає російську модель, побудовану на викопному паливі.</p><p data-block-key="720kg">І заклик очевидний: не знищуйте свою промисловість зеленою політикою, а купуйте російські енергоресурси.</p><p data-block-key="20ec6"><i>«Чехія підписала з Європейською комісією ще жорсткіший зелений курс. Якщо ЄС наближається до ліквідації власної промисловості просто швидко, то Чехія — ракетними темпами».</i></p><p data-block-key="flefk"><i>«Будівництво сонячних електростанцій може призвести до руйнування природних середовищ».</i></p><p data-block-key="btep4"><i>«Останні 16 років температури знижувалися, хоча концентрація вуглекислого газу в повітрі зростала, а врожаї збільшувалися. Наша планета стає дедалі зеленішою».</i></p><h2 data-block-key="ikn3">«Самогубні антиросійські санкції»</h2><p data-block-key="eplhm">Це один із найстабільніших і найпрагматичніших метанаративів після початку війни Росії проти України. Якщо в інших сюжетах Росія та поширювачі дезінформації апелюють до історії, моралі чи ідентичності, то тут вона говорить мовою рахунків за електроенергію.</p><p data-block-key="a3fqa">Основна теза проста: санкції шкодять не Росії, а самій Європі.</p><p data-block-key="989ih">Кожен новий пакет обмежень — від заборони імпорту алюмінію до обмежень на російський СПГ — подається як черговий акт економічного мазохізму Брюсселя. Росія в цій картині залишається стійкою, адаптивною і навіть виграє від нових ринків, тоді як Європа нібито занурюється в енергетичну кризу, інфляцію та деіндустріалізацію.</p><p data-block-key="3p0n9">Це особливо добре працює на тлі реальних економічних труднощів. Високі ціни на газ? Наслідок санкцій. Проблеми в німецькій промисловості? Наслідок санкцій. Дорожчі добрива для фермерів? Знову санкції. Кремлівська логіка проста: якщо європейцям боляче, отже, санкції провалилися.</p><p data-block-key="3d2b7">Додатковий елемент — звинувачення в лицемірстві. Якщо Європа і далі купує російський СПГ або нафту через посередників, це подається як доказ того, що санкції — то лише театр. Брюссель нібито карає власних громадян, водночас і далі таємно фінансуючи Москву. Так формується враження не лише неефективності, а й обману.</p><p data-block-key="92cc5">Мета цього наративу — не змусити європейців підтримати Росію. Мета — змусити їх поставити під сумнів саму ідею солідарності. Якщо санкції здаються безглуздими, дорогими і лицемірними, тоді підтримка України стає не стратегічною необхідністю, а чужим рахунком, який чомусь має оплачувати європейський виборець. Саме на цю втому й працює Кремль.</p><p data-block-key="6om6q"><i>«Весь пакет санкцій, власне, взагалі смішний. Єдиним, хто знову постраждає, буде ЄС».</i></p><p data-block-key="ac9dq"><i>«Уряди країн ЄС — це уряди руйнування».</i></p><p data-block-key="bk2au"><i>«Якщо європейські країни не захочуть чекати банкрутства енергоємних компаній чи їх відпливу, вони домагатимуться скасування санкцій».</i></p></div> <div class="block-richtext"><h2 data-block-key="kpc0g"><strong>«</strong>Міграція як екзистенційна загроза європейській спільноті<strong>»</strong></h2><p data-block-key="bmrl7">Це один із найемоційніших і політично найзарядженіших наративів у сучасному інформаційному полі. Він працює не так із фактами, як із відчуттями: страхом, втратою контролю та уявленням про зникнення звичного соціального порядку.</p><p data-block-key="5epq1">У цій рамці міграція перестає бути складним демографічним та економічним процесом. Вона перетворюється на серію катастрофічних подій, які нібито безперервно повторюються. Окремі злочини або інциденти узагальнюються до рівня системної загрози: образ нелегального мігранта зливається з образом насильства, а різні групи — від шукачів притулку до трудових мігрантів — зводяться в єдину, монолітну загрозу.</p><p data-block-key="8m878">Далі цей наратив поширюється на історичну площину. Сучасні міграційні процеси порівнюються із середньовічними вторгненнями, що створює відчуття цивілізаційного повторення історії: Європа нібито знову перебуває під облогою. Це класична техніка переведення політичної теми в мову виживання цивілізації.</p><p data-block-key="9dd0i">Міграційна тема часто радикалізується до рівня цивілізаційного есхатологічного сценарію, де релігійна ідентичність мігрантів інтерпретується як внутрішньо ворожа.</p><p data-block-key="ej749">Якщо міграція — це неконтрольований процес, а еліти або безсилі, або ворожі, тоді довіра до демократичних інститутів поступово заміщується вимогою радикального «наведення порядку».</p><p data-block-key="6hsnj"><i>«Європа переживає найбільшу міграційну кризу з часів нормандських і мусульманських вторгнень».</i></p><p data-block-key="aia95"><i>«Міграція найбільше послабила чеську національну групу в прикордонних районах із розрізненим чеським населенням».</i></p><p data-block-key="dpb7p"><i>«Більшість мусульман у Європі є джихадистами, оскільки їхня мета — заміщення корінного населення або його навернення та запровадження шаріату».</i></p><p data-block-key="4fjc9"><i>«Релігійні діячі, часто інфлюенсери в соціальних мережах, поширюють фундаменталістську пропаганду, яка спокушає молодь і штовхає її до екстремізму».</i></p><h2 data-block-key="8o8vf">«Українські біженці створюють проблеми»</h2><p data-block-key="5toks">У межах ширшого антиміграційного дискурсу українські біженці поступово включаються в уже знайому рамку «соціального навантаження» та «культурної несумісності», яка раніше застосовувалася до інших груп мігрантів.</p><p data-block-key="152b">Цей наратив поєднує кілька пластів. Перший — економічний: українські біженці подаються як бенефіціари щедрих соціальних систем, які «не надаються самим європейцям». Другий — демографічний: поширюється теза про їхнє масове закріплення в ЄС і подальше розширення міграційних мереж через возз’єднання сімей. Третій — довгостроково-політичний: навіть після закінчення війни вони нібито залишаться, змінюючи структуру європейських суспільств.</p><p data-block-key="53a0g">У деяких версіях цього дискурсу з’являється і радикальніший пласт — культурно-конфліктний. Українські біженці описуються як несумісні або як фактор напруження між «старою Європою» та новими міграційними хвилями, які вже були предметом суспільних дебатів.</p><p data-block-key="71nua">Окремим елементом є використання поодиноких конфліктних інцидентів (наприклад, локальних суперечок у громадському транспорті чи на робочих місцях) як ілюстрації ширшого «соціального розладу». Це класична техніка гіперболізації, коли одиничний випадок подається як симптом системної кризи.</p><p data-block-key="eepao">Кінцевий ефект цього дискурсу полягає в розмиванні початкової рамки солідарності. Українські біженці перестають сприйматися як тимчасово захищена група і дедалі частіше фігурують як структурний виклик для європейських держав — соціальний, економічний і політичний водночас.</p><p data-block-key="8pajg"><i>«Корінні мешканці старої Європи вже бояться цієї дикої синьо-жовтої орди».</i></p><p data-block-key="3vmdq"><i>«Українські біженці в ЄС не мають наміру за жодних обставин повертатися до України, і за ними можуть емігрувати їхні родичі».</i></p><p data-block-key="1tkib"><i>«Чеські органи влади висловлюють занепокоєння щодо можливого масового припливу українських ветеранів після закінчення бойових дій».</i></p><h2 data-block-key="8ou0b">«Треба діяти як Словаччина й Угорщина»</h2><p data-block-key="bgu3b">Ще один сюжет в інформаційному полі — героїзація Угорщини й Словаччини як прикладу «справжнього суверенітету». Вони постають як модель для наслідування: держави, які нібито відмовилися бути «васалами Брюсселя» і почали відстоювати національні інтереси.</p><p data-block-key="9ps2u">Центральними фігурами стали Віктор Орбан і Роберт Фіцо, яких російська пропаганда подає як рідкісних європейських лідерів, що «говорять правду». Їхня критика санкцій, підтримки України, міграційної політики чи розширення ЄС інтерпретується як акт політичної мужності. На цьому тлі інші уряди, зокрема Чехії та Німеччини, зображуються як слабкі, підконтрольні та нездатні захищати власні народи.</p><p data-block-key="9f10">Це прийом створення «альтернативного прикладу». Пропаганда не лише критикує Брюссель, вона пропонує готовий шаблон «правильної поведінки»: вести переговори з Москвою, блокувати санкції, виступати проти вступу України до ЄС, протистояти «глобалістам» та апелювати до «християнської Європи». Таким чином, політичний вибір подається як моральний: або ти із «сувереністами», або ти частина «занепалого ліберального порядку».</p><p data-block-key="a7gk5">Особливо показово, як цей наратив поєднується з популістською мовою «справжнього народу». Не Брюссель, не еліти, а «справжні угорці» чи «справжні словаки» нібито мають вирішувати долю Європи. Це створює сильний емоційний ефект повернення контролю, що є однією з найпотужніших політичних обіцянок сучасного популізму.</p><p data-block-key="6v9fl"><i>«Уряд Словаччини захищає інтереси країни і не поводиться як васальний».</i></p><p data-block-key="c5p6e"><i>«Будапешт демонструє, що захищає свій суверенітет, але водночас змушує ЄС іти на компроміси, наприклад, в енергетичній політиці або підтримці України».</i></p><p data-block-key="efnah"><i>«Усі правлячі європейські політики, крім Орбана та Фіцо, є справжніми блазнями».</i></p><h2 data-block-key="5725h">«Росія врятувала Європу від нацизму»</h2><p data-block-key="2v064">Це один із найсакральніших наративів у кремлівському арсеналі, моральний фундамент сучасної російської зовнішньої політики. Якщо Росія колись «врятувала Європу», то вона, за цією логікою, має особливе право говорити від імені історичної справедливості й сьогодні.</p><p data-block-key="831nr">Щороку навколо 9 травня цей сюжет повертається знову й знову. У травні 2025 року він став одним із центральних у чеському проросійському інформаційному просторі.</p><p data-block-key="fd4t6">Радянська перемога в Другій світовій подається не як спільний союзницький успіх, а виключно як російський подвиг.</p><p data-block-key="3uatu">Це важлива техніка привласнення колективної пам’яті для сучасних політичних цілей. Жертви інших народів Радянського Союзу — українців, білорусів, казахів та інших — розчиняються в абстрактному «російському подвигу». Саме тому будь-яка критика радянської спадщини, демонтаж пам’ятників чи переосмислення ролі Червоної армії подається не як історична дискусія, а як «осквернення пам’яті» та «відродження нацизму».</p><p data-block-key="feidh">Запускається наратив «невдячна Європа». У цій історії сучасні європейські уряди нібито забороняють своїм громадянам шанувати «справжніх визволителів», зносять пам’ятники, криміналізують пам’ять і займаються історичним вандалізмом. Натомість «звичайні європейці», за цією логікою, нібито все одно виходять на вулиці з квітами й радянськими прапорами, бо «народ пам’ятає правду». Це класичний прийом європейці проти еліти: влада бреше, народ знає.</p><p data-block-key="238pi"><i>«Країна, яка 300 років співвирішувала долю Європи, двічі зазнавала фатальних нападів з боку Європи і двічі визволяла наш континент від тиранічних завойовників, також має певні інтереси, які можуть бути цілком легітимними».</i></p><p data-block-key="bnjtq"><i>«Більшість європейських лідерів воліють ігнорувати це вшанування ключової історичної перемоги».</i></p><p data-block-key="a3s1k"><i>«Європейці, незважаючи на всі перешкоди з боку влади, відсвяткували перемогу у Великій Вітчизняній війні».</i></p><h2 data-block-key="6uo1q">«Велич Росії»</h2><p data-block-key="cccf2">Росія постає як держава, яка зламала західний сценарій. Захід хотів її ізолювати, натомість вона нібито зміцнила економіку, наростила торгівлю, стабілізувала рубль і довела свою стійкість. Показники російського Центрального банку, заяви про «розквіт» економіки та постійні порівняння з кризовою Європою мають сформувати відчуття не просто витривалості, а перемоги.</p><p data-block-key="d4nsg">Інший пласт — геополітичний. Тут Росія вже не країна під санкціями, а центр нового світового порядку. Її партнерство з Китаєм, роль у БРІКС, риторика про «Глобальний Південь» і «крах однополярного світу» створюють образ держави, яка очолює антизахідну коаліцію.</p><p data-block-key="1keqf">Особливе місце посідає історична велич. Тут з’являються ревізіоністські сюжети про Київську Русь, заперечення української історичної суб’єктності, ідея про «три століття російського впливу на Європу» і теза про «легітимні інтереси великої держави».</p><p data-block-key="afvdc">Усе це підкріплюється культом лідера. Промови Володимира Путіна подаються як цивілізаційні маніфести, кожен дипломатичний жест — як доказ його стратегічної переваги. Навіть війна в Україні в цій логіці не трагедія, а доказ того, що Росія «не прогнулася» і змусила Захід визнати свої межі.</p><p data-block-key="ase44">Для зовнішнього спостерігача цей блок наративів просуває просту тезу: ставити на Росію означає ставити на майбутнього переможця. І саме тому цей наратив такий важливий. Він не просить любити Росію. Він просить повірити, що опиратися їй марно.</p><p data-block-key="brgkh"><i>«Росія протистоїть потужному тиску колективного Заходу, спираючись на сильну національну ідею, традицію та історичну спадщину».</i></p><p data-block-key="scl5"><i>«Росія і Китай у війні в Україні, яку веде Росія, розгромили всю західну коаліцію».</i></p><p data-block-key="8cd45"><i>«Російська економіка в розквіті сил, тоді як європейська котиться на дно».</i></p><h2 data-block-key="8ucb">«Підйом Китаю»</h2><p data-block-key="f830e">Наратив про «підйом Китаю» виконує особливу функцію: він не так про сам Китай, як про кінець західного домінування. Китай тут подається як головний символ нового світу, у якому Вашингтон більше не диктує правила, а змушений торгуватися.</p><p data-block-key="22cct">Китай має образ впевненого й терплячого гравця, який не реагує емоційно, а діє стратегічно. Торговельні війни зі США, нові мита, технологічне суперництво, конфлікт навколо Тайваню — усе це подається не як загроза для Китаю, а як доказ його сили.</p><p data-block-key="89at4">Далі цей сюжет вбудовується в ширшу рамку багатополярності. Китай і Росія зображуються як два «відповідальні полюси» нового порядку, які разом протистоять «колективному Заходу». Їхнє партнерство — без формального союзу, але з постійною риторикою про «вічну дружбу» — подається як доказ того, що світ уже змінився. Новий центр сили більше не в Брюсселі чи Вашингтоні.</p><p data-block-key="dqk8v">Особливу роль відіграє образ раціонального, технологічно просунутого Китаю: військові навчання, розвиток дронів, економічна витривалість, контроль над ланцюгами постачання. Це формує враження про Китай як державу, що не лише зростає, а методично готується до лідерства. Така риторика часто просувається на контрасті з образом Заходу — емоційного, ідеологічного і виснаженого власними кризами.</p><p data-block-key="4sv5l"><i>«США перешкоджають мирному розвитку Китаю через технологічні блокади, торговельні війни і порушення ланцюгів постачання».</i></p><p data-block-key="27k62"><i>«Китай реагує на мита Трампа і відмовляється від купівлі нафти в США».</i></p><p data-block-key="fom5c"><i>«Китай твердо вирішив, що не поступиться торговельному тиску США».</i></p><h2 data-block-key="691em">«Згортання пріоритетності України в політиці США»</h2><p data-block-key="ajn6p">Цей наратив починається з тези про те, що політичний цикл у Вашингтоні змінюється, а отже, змінюється й пріоритетність України в політиці США.</p><p data-block-key="dj7ig">Роль України поступово зміщується із суб’єкта війни до проблемного бенефіціара системи підтримки. Мова змінюється: замість союзника «одержувач допомоги», замість стратегії «залежність», замість політичного вибору «вимушена адаптація до зменшення підтримки». Це не просто риторика, це зміна логіки видимості, де українська суб’єктність стає похідною від рішень інших.</p><p data-block-key="bjnlt">Наступний рівень наративу — геополітична бухгалтерія. Війна подається як витратний проєкт із дедалі сумнівнішою віддачею для США. Аргументи про «сотні мільярдів витрат», «відсутність стратегічного інтересу» і «перекладання тягаря на Європу» створюють відчуття, ніби конфлікт входить у фазу фінансового перегріву. Це важливо: замість мови безпеки домінує мова балансу, де війна конкурує з іншими бюджетними пріоритетами.</p><p data-block-key="626pm">Український конфлікт стає симптомом трансформації світового порядку. США вже зображаються не як гарант стабільності, а як актор, що оптимізує свої зобов’язання. Європа — як структура, що не здатна компенсувати американський відхід. Росія — як постійний фактор, із яким зрештою доведеться «повертатися до розмови». За цією логікою мир не фінальна мета, а радше побічний продукт перегрупування великих гравців.</p><p data-block-key="6ofvj"><i>«Трамп кине Україну напризволяще».</i></p><p data-block-key="e4jqs"><i>«Трамп хоче лише ресурсів України».</i></p><p data-block-key="1j4cm"><i>«Трамп робить ставку на всіх, окрім Зеленського».</i></p><h2 data-block-key="19c0p">«Митна війна Трампа»</h2><p data-block-key="4hifs">У новинах про митні тарифи від Дональда Трампа набір наративів постає як симптом глибшого зсуву — переходу від глобалізованої економіки до блокових економічних конфліктів.</p><p data-block-key="c1bfd">Мита тут відіграють роль не так інструменту регулювання, як політичного сигналу: правила попередньої епохи більше не працюють.</p><p data-block-key="bi164"><i>«Мита Трампа мають на меті створення нового глобального економічного порядку».</i></p><p data-block-key="3quje"><i>«Агресивний протекціоністський курс Сполучених Штатів руйнує усталений світовий порядок».</i></p><p data-block-key="43v2t"><i>«Трамп використовує високі мита як інструмент переговорів».</i></p><h2 data-block-key="1gjbk">«Трамп робить Америку великою знову» і «Трампізм проти глибинної держави»</h2><p data-block-key="3jcfb">Повернення Дональда Трампа до влади подається як момент радикального перелому: «новий шериф у Вашингтоні» приходить не просто керувати державою, а перебудувати саму систему.</p><p data-block-key="3d3fk">Риторика «Make America Great Again» поєднується з ідеєю внутрішньої політичної боротьби — протистоянням із «глибинною державою», бюрократичними елітами та Демократичною партією, які в цьому наративі розглядаються як єдиний політичний та адміністративний блок.</p><p data-block-key="5ti2l">Трамп позиціонується як фігура «очищення системи», а США постають як країна, що повертає собі контроль над елітами та інституціями. Призначення лояльних консервативних кадрів, сувора кадрова політика та демонтаж попередніх управлінських структур описуються як «перезавантаження держави», спрямоване на відновлення національного суверенітету.</p><p data-block-key="om5s"><i>«Адміністрація Трампа виступає як непохитний захисник глобальної свободи слова і проти своїх європейських союзників».</i></p><p data-block-key="a0jo9"><i>«Нова американська адміністрація проведе “хірургічне очищення”».</i></p><p data-block-key="c6v59"><i>«Трамп хоче уникнути будь-яких воєн, щоб мати змогу розправитися зі справжнім ворогом Америки — американським істеблішментом».</i></p><h2 data-block-key="cnq3u">«Справа Епштейна»</h2><p data-block-key="cvjdn">Наратив навколо справи Епштейна в проросійській пропаганді давно вийшов за межі кримінальної історії. Його використовують як символ нібито повної моральної деградації Заходу, як доказ того, що західні політичні та бізнес-еліти не просто лицемірні, а внутрішньо зіпсовані.</p><p data-block-key="al0l3">У цій рамці справа Епштейна подається не як злочин окремої людини чи навіть мережі, а як вікно в справжню природу західної системи. Саме тому акцент робиться не на юридичних деталях, а на моральному шоці: якщо еліти були пов’язані з Епштейном, то це нібито доводить, що весь Захід побудований на корупції, насильстві та безкарності.</p><p data-block-key="9sa4h">Окремий елемент цього наративу — спроба штучно прив’язати Україну до справи Епштейна, навіть без жодного фактичного зв’язку. Через заяви представниці російського МЗС Марії Захарової російська пропаганда перетворює кримінальний скандал на інструмент ширшої дискредитації: Україна описується як нібито полігон для найтемніших західних злочинів — від торгівлі людьми до конспірологічних сюжетів про «експерименти» та «адренохром».</p><p data-block-key="fpij1"><i>«Матеріали Епштейна є доказом того, як західні еліти поводяться з дітьми та як антицінності вкоренилися в ліберальних колах».</i></p><p data-block-key="4ho5g"><i>«Україна — полігон для різних видів експериментів».</i></p><p data-block-key="77dck"><i>«Європейські лідери роблять усе для того, щоб злочини Епштейна не розслідувалися, а приховувалися».</i></p><h2 data-block-key="1efeu">«Трамп хоче Гренландію»</h2><p data-block-key="f10mh">У січні 2026 року проросійська пропаганда активно глузувала з європейців, використовуючи як привід заяви Трампа щодо Гренландії. У цій інтерпретації Європа постає слабкою, США — сильними, а європейці нібито готові зробити все, щоб «задовольнити тата».</p><p data-block-key="6k22p">У центрі Трамп, який нібито діє жорстко, прямо і без обмежень, тоді як ЄС і, зокрема, Данія здаються розгубленими й залежними. Європа описується як політичний блок, не здатний на рішучу відповідь. Звідси образ «підпорядкування»: ЄС нібито не чинить опору, бо боїться конфлікту з Вашингтоном і завжди обирає дипломатію замість сили.</p><p data-block-key="av3ni">Далі США зображуються як майже імперія, що «вимагає території».</p><p data-block-key="b9g7l">У ширшому сенсі цей наратив працює як дзеркало для двох аудиторій. Для західної це критика «американського домінування». Для іншої доказ, що навіть союзники США слабкі й залежні.</p><p data-block-key="cgmcg"><i>«Трамп і його група з питань національної безпеки активно обговорюють способи заволодіти Гренландією і не вагаючись застосують для цього військову силу».</i></p><p data-block-key="67cgs"><i>«Данія не може захиститися за допомогою кількох собачих упряжок».</i></p><p data-block-key="fipo3"><i>«Трамп дуже вправно загнав Європу в цугцванг».</i></p><h2 data-block-key="d1ahf">«Зупинка грантової машини лібералів і глобалістів»</h2><p data-block-key="qvlo">У російській пропагандистській екосистемі тема USAID перетворилася на один із центральних пояснювальних міфів про сучасний Захід. Це не просто критика окремої агенції, це цілісна історія про «керовану демократію», у якій зовнішня допомога нібито є замаскованою формою політичного контролю.</p><p data-block-key="34k8g">USAID описується як «величезна павутина», що протягом десятиліть вибудовувала інфраструктуру впливу: фінансувала медіа, громадські організації, антикорупційні структури та освітні ініціативи. Логіка наративу проста і приваблива для масового сприйняття: там, де є гроші, там є й управління. А там, де є управління, немає справжньої автономії.</p><p data-block-key="1gdik">Далі до цієї конструкції додаються конкретні емоційно заряджені приклади. Медіа на кшталт Politico чи навіть BBC подаються як частково залежні від грантового фінансування, що нібито ставить під сумнів їхню незалежність.</p><p data-block-key="3ss6g">Окремий пласт наративу стосується України. Тут просувається теза про те, що прозахідні НГО та програми розвитку не просто підтримували реформи, а формували саму архітектуру політичної системи після 2014 року. І це підводиться до давнього російського наративу начебто про зовнішнє управління Україною.</p><p data-block-key="179cs"><i>«USAID — величезна павутина, яка забезпечувала вплив США, поширення потрібних наративів та управління громадською думкою».</i></p><p data-block-key="9ir5"><i>«USAID втручається у внутрішні справи інших країн».</i></p><p data-block-key="b48v0"><i>«Західні неурядові організації, що фінансуються USAID, погрожували Зеленському державним переворотом, якщо він наблизиться до Росії».</i></p></div> <div class="block-richtext"><h2 data-block-key="kpc0g"><strong>«Америка проти Ірану»</strong></h2><p data-block-key="crrtc">На початку 2026 року проросійські сайти-сміттярки стали піддавати Трампа нещадній критиці. Привід — Іран.</p><p data-block-key="7ha8n">28 лютого Ізраїль і США розпочали вдарили по Ірану ракетами і безпілотниками. Вони постають як головні агресори глобальної системи, тоді як Іран — як раціональний, «оборонний» актор, що змушений реагувати на тиск.</p><p data-block-key="e8t9e">Жорстка риторика Трампа стає доказом імперської логіки, яка нібито не визнає суверенітету інших держав.</p><p data-block-key="9sj11">Паралельно в Ірані спалахнули заворушення проти центральної влади. Жорсткі дії Ірану виправдовувалися, а протестувальники описувалися як агенти США або як підбурені ними. Іран підноситься як «чесний», «раціональний» гравець, а США — як сила, що свідомо блокує розвиток, душить економіку санкціями й провокує внутрішні кризи. Тема ядерної програми перетворюється на дзеркальну суперечку: це не питання безпеки, а нібито вигаданий привід для тиску.</p><p data-block-key="e0l3c">Будь-яка операція США проти Ірану подається як потенційно провальна або саморуйнівна: удари не будуть вирішальними, інтервенції призведуть до ширшої війни. Ізраїль — як такий, що підштовхує США до конфліктів, перетворюючи американську політику на похідну чужих інтересів.</p><p data-block-key="4568u"><i>«Трамп уже вкотре втрутився в події в Ірані».</i></p><p data-block-key="fk27q"><i>«США вже готують інтервенцію в Іран».</i></p><p data-block-key="ckqbs"><i>«Напад на Іран означає розпал неконтрольованої регіональної війни».</i></p><h2 data-block-key="4dt5s">«Війна на Близькому Сході»</h2><p data-block-key="ck7gm">У війні на території Західної Азії проросійська пропаганда грає проти Ізраїлю та США. Конфлікт у Газі дедалі частіше описується не як складна багатостороння війна, а як доказ того, що «міжнародне право є інструментом, який застосовується вибірково, залежно від політичної доцільності».</p><p data-block-key="c1c92">У центрі цього наративу теза про подвійні стандарти. Наголос робиться на тому, що ні США, ні Ізраїль не визнають юрисдикції Міжнародного кримінального суду, а отже, нібито перебувають поза межами правових механізмів відповідальності. Із цього робиться висновок: міжнародні інституції не нейтральні, вони радше відображають баланс сил, де сильні держави фактично формують правила.</p><p data-block-key="60fn0">Далі цей каркас наповнюється емоційно зарядженими елементами.</p><p data-block-key="e0hu0">Підкреслюється, що перспективи дводержавного рішення поступово зникають, натомість закріплюється логіка безпекового домінування. Ізраїль чинить геноцид проти палестинців, а світ не реагує.</p><p data-block-key="5n1q8"><i>«Ізраїль, не бажаючи визнавати права палестинців на їхню власну землю, де він є лише окупантом і хоче безсоромно позбавити їх цієї власності, прирік себе на нескінченну війну».</i></p><p data-block-key="be7l1"><i>«Половина доказів ізраїльських звірств у Газі походить від палестинців, які зняли на відео власний геноцид».</i></p><p data-block-key="emj4u"><i>«Трамп дає Ізраїлю зелене світло на те, щоб обрушити на Газу вогонь і пекло».</i></p><p data-block-key="f8aek"><i>«Ізраїль зосередився на виселенні палестинців із північної частини Гази через повну облогу, голодування, руйнування цивільної інфраструктури та щоденні бомбардування».</i></p><h2 data-block-key="b9gg2">«Америка проти Венесуели»</h2><p data-block-key="34n6m">Ще одна подія, яка призвела до активної критики Трампа як незалежними медіа, так і пропагандистами, — викрадення Сполученими Штатами Америки президента Венесуели в січні 2026 року.</p><p data-block-key="607hn">Адміністрація Трампа нібито відходить від обіцянок не втручатися в справи інших країн і знову робить Америку «світовим поліцейським». Звідси формується головна рамка: будь-які дії США — це заздалегідь спланована політика зміни режимів. Якщо США вирішили, що хтось «винний», то міжнародні правила вже не мають значення.</p><p data-block-key="adms9">До різних країн застосовують різні стандарти.</p><p data-block-key="1ko6t">Союзники США нібито захищені, а «незручні» держави, такі як Венесуела, стають мішенню для санкцій, тиску чи навіть силових дій. Це подається як доказ «подвійних стандартів». Тому треба створювати сильну антиамериканську коаліцію.</p><p data-block-key="930t7">Будь-які дії США у Венесуелі пояснюються дуже просто: «вони хочуть контролювати ресурси». Інші фактори — політика, безпека, внутрішні конфлікти — майже не беруться до уваги.</p><p data-block-key="7jkoj"><i>«Трамп зрадить власні обіцянки, перетворивши США на світову поліцію».</i></p><p data-block-key="ctke8"><i>«Недавні дії США, зокрема й викрадення венесуельського президента Мадуро, означають, що адміністрація Трампа вважає американське право світовим правом».</i></p><p data-block-key="as3ka"><i>«Під фальшивими приводами відбувається агресія. Маски впали, і єдиною метою є зміна режиму у Венесуелі».</i></p><h2 data-block-key="3m04e">«Провали чеських проєвропейських керівників»</h2><p data-block-key="63t0h">Один із ключових проросійських наративів щодо Чехії будується навколо ідеї «некомпетентної проєвропейської еліти», яка нібито пожертвувала національними інтересами заради лояльності до Європейської комісії та НАТО.</p><p data-block-key="a0k59">У цій рамці чеський уряд Фіали зображується як корумпований і відірваний від громадян. Підтримка України подається як «дорога авантюра», що виснажує бюджет, міграційна політика — як нав’язаний Брюсселем хаос, зелений курс — як економічне самогубство, а проєвропейський курс загалом — як форма добровільного підпорядкування «чужим інтересам». Тобто чеський уряд і президент Петр Павел постає як «менеджер зовнішніх інтересів», який виконує вказівки з Брюсселя чи з Вашингтона.</p><p data-block-key="2or8u">Особливо активно в межах цього наративу використовується тема підтримки України. Допомога Києву описується не як питання безпеки Європи, а як бездонна фінансова дірка: мовляв, чеські пенсіонери біднішають, ціни зростають, а уряд «відправляє мільярди Зеленському».</p><p data-block-key="bt5qb">Сила цього наративу в його простоті. Він зшиває різні суспільні тривоги — інфляцію, втому від війни, страх перед міграцією, недовіру до політиків — в одну зрозумілу формулу: «усі проблеми через ліберальну проєвропейську еліту». І він не потребує доказів, достатньо емоції, образу «простої людини», яку зрадили.</p><p data-block-key="8f9kd">Для російської пропаганди цей наратив важливий, бо він не лише підриває довіру до чеської влади, а й послаблює підтримку України, дискредитуючи саму ідею європейської солідарності.</p><p data-block-key="4557o"><i>«Петр Фіала є прем’єр-міністром України та Німеччини, а не Чехії».</i></p><p data-block-key="d2dma"><i>«Уряд не знайшов кошти на пенсії, але хоче витратити астрономічні суми на оборону».</i></p><p data-block-key="4mgam"><i>«Прем’єр-міністр Чехії Петр Фіала повідомив про чергову поставку боєприпасів для українських нацистів, звісно ж, за гроші чеських платників податків».</i></p><h2 data-block-key="9l6s9">«Перемога нових сил у Чехії» та «Здорова політика нової влади Чехії»</h2><p data-block-key="lm3r">У жовтні-листопаді 2025 року серед лідерів з’явився топік про перемогу нових сил у Чехії. На початку жовтня партія Андрея Бабіша «Акція незадоволених громадян» (ANO) здобуває значну перевагу на парламентських виборах.</p><p data-block-key="310au">Проросійські й популістські медіа почали активно розкручувати сюжет про «політичний злам» у Чехії. У цій інтерпретації перемога подається не як результат внутрішньої політичної конкуренції, а як «повстання здорового глузду» проти нібито провального проєвропейського курсу уряду Фіали. Ключовими тригерами тут стають інфляція, економічна втома та підтримка України — усе це зводиться в єдину формулу: «уряд дбає про Київ, але забув про Прагу».</p><p data-block-key="57rkv">Далі цей наратив переходить в «антибрюссельський поворот». Бабіша починають описувати як частину ширшої хвилі патріотичних сил у Європі поруч із Віктором Орбаном і Робертом Фіцо.</p><p data-block-key="n5va">У цій логіці його перемога є не локальним епізодом, а частиною великого тренду розпаду ліберального консенсусу в Європейському Союзі. Підкреслюється, що «Європа втомилася від війни», «міграційна криза не вирішена», а «економіка стагнує», тому виборець нібито природно повертається до правих і сувереністських сил.</p><p data-block-key="fk9ba">Важливий елемент цього наративу — тема України. Її подають як центральний подразник внутрішньої політики: допомога Києву перетворюється на «зовнішнє навантаження», яке політики нав’язують виборцям усупереч їхній волі. Звідси й спрощений меседж: «менше грошей Україні — більше ресурсів для чехів». Бабіша представляють як політика, який переформатовує зовнішній курс країни — від лінії солідарності до лінії національного егоїзму.</p><p data-block-key="13cpt"><i>«Разом із Орбаном і Фіцо Бабіш стане ще одним “дисидентом”, який кидає виклик Брюсселю».</i></p><p data-block-key="4hojn"><i>«Бабіш буквально скопіював Трампа і став повторювати його висловлювання, перенісши їх на Чехію: інтереси Чехії на першому місці, необхідність дбати про охорону здоров’я замість того, щоб витрачати на Україну».</i></p><p data-block-key="4lgea"><i>«Бабіш і члени його команди є не підбурювачами війни, а навпаки».</i></p></div> <div class="block-richtext"><h2 data-block-key="ssbfr">Проєкт реалізовано за підтримки Фундації Пилипа Орлика | Pylyp Orlyk Foundation</h2></div> <div class="block-image"> <figure class="medium-width "> <img loading="lazy" src="/media/images/logo_DxEpeWN.original.png" alt="Логотип фундації Пилипа Орлика" width="585" height="427"/> <figcaption></figcaption> </figure> </div>]]>https://texty.org.ua/articles/117617/pensijnyj-internacional-xto-i-chomu-zaxyshchaye-bulhakova/Демонтаж пам’ятника Булгакову в Києві оголив суперечку про російську культуру, імперську спадщину й пострадянську ностальгію. Хто захищає письменника і що стоїть за цим захистом.Tue, 09 Jun 2026 09:53:00 +0000https://texty.org.ua/articles/117617/pensijnyj-internacional-xto-i-chomu-zaxyshchaye-bulhakova/Политика<![CDATA[<div class="block-codesnippet">elevenlabs</div> <div class="block-richtext"><p data-block-key="876r0"><i>Історія навколо пам’ятника показала, що Булгаков для багатьох його захисників давно став не просто письменником, а символом світу, з яким вони досі не готові попрощатися. Texty.org.ua спробували розібратися, хто ці люди і чим вони зараз живуть.</i></p><h2 data-block-key="cv1ho"><strong>Ностальгія за світом, якого не існувало</strong></h2><p data-block-key="a3unj">Якщо спробувати скласти узагальнений портрет захисника Булгакова у Фейсбуці, то перед очима постає людина за п’ятдесят чи навіть ближче до шістдесяти років. Імовірно, вона не дуже вписалася в сучасну реальність. Із відчуттям втраченої можливості реалізації. І в цьому вона, звісно, звинувачує всіх навколо, нові часи, міфічних «рагулів», але точно не себе.</p><p data-block-key="8m4hc">Йдеться зазвичай про людей, які народилися і певну частину свого життя прожили за Радянського Союзу. Цікаво, що в Союзі Булгаков мав флер деякого дисидентства і читати його вважалося ознакою вільнодумства, втім, по факту дозволеного. Це як видання «Медуза» в сучасній Росії.</p><p data-block-key="4ot5g">Відповідно отой колишній Київ, про який вони постійно згадують, — це точно не місто початку XX століття, яке описував Булгаков. Усі ці «уютниє дворікі», про які так люблять згадувати «булгакофіли», ймовірно, виявляться двориками київських хрущовок, збудованих у 60-х роках XX століття. Так само й зелень київських проспектів: швидше за все, це буде надбання радянського новобуду, а не посаджені турботливими руками Турбіних каштани.</p><p data-block-key="1596h">До речі, за іронією долі одним із найактивніших захисників Булгакова виступив Гарік Корогодський, один із відомих трансформаторів старого «зеленого» Києва в його нинішній торгово-розважальний профіль.</p><p data-block-key="aridt"></p></div> <div class="block-richtext"><p data-block-key="8sld2">До речі, Корогодський брав участь і в реконструкції, а точніше забудові, майдану Незалежності. За його власним щирим зізнанням, уся реконструкція була затіяна, щоб знести намети акції «Україна без Кучми». «Спочатку викопали яму, потім придумали, що в цій ямі зробити, а потім провели тендер», — <a href="https://epravda.com.ua/publications/2011/11/21/306316/?utm_source=chatgpt.com" target="_blank" rel="noopener noreferrer">розповідав</a> Гарік.</p><p data-block-key="bknql">Та й загалом ставлення Корогодського до забудови «города» висотками завжди було доволі прозаїчне. «Мені це може подобатися чи не подобатися, а мені це швидше не подобається, тому що частина цих висоток десь і мої, але питання не в тому, це неминуче», — казав він.</p><p data-block-key="fg1dv">Напрошується очевидна відповідь: сучасним захисникам Булгакова насправді на Київ як реальне місто начхати. Бо вони живуть зовсім в іншому уявному всесвіті. Зі своєю «великою» культурою та письменниками «світової величини».</p><p data-block-key="3kccb">До речі, це далеко не завжди «корєнниє кієвлянє». Так, на демонтаж пам’ятника масово відреагувала пострадянська діаспора, ті, хто вже давно виїхав, зацементувавши в собі комплекс пострадянської людини. Російськомовні дописувачі з Ізраїлю та США переймаються знесенням пам’ятника Булгакову так гостро, ніби це відбулося на вулицях тепер рідних їм Хайфи чи Маямі.</p><p data-block-key="dskr4">Активну участь у дискурсі взяли й деякі одесити, колишні та нинішні. Підтекст тут проглядається дуже чітко: захисники Булгакова із цього міста буквально через речення у своїх дописах питають, чи не станеться чогось подібного з пам’ятником Пушкіну в Одесі. Так, можливо, хтось здивується, але в цьому українському місті досі стоїть пам’ятник співцю Російської імперії.</p><h2 data-block-key="3071f"><strong>Про що вони не хочуть говорити</strong></h2><p data-block-key="81gma">Загалом можна сказати, що йдеться про певний передпенсійний, а подеколи й пенсійний інтернаціонал. Про людей із різних міст і країн, які ментально так і не пережили чи радше не прожили розпад радянської імперії. Які застрягли в минулому, бо воно їм було зручне, і які дуже бояться реальності сьогодення, де «вєлікая культура», про яку їм розповідала вчителька російської літератури в київській російській школі або викладачка в московському «Литературном институте имени Горького», виявилася не такою вже «великою». І, спойлер, не дуже потрібною. І всі ці полички з десятками томів Лермонтова чи Пушкіна (ах, як добре у своїй позолоті вони виглядали на полицях радянських меблів) також виявилися незатребуваними.</p><p data-block-key="b7t6d">Ще одна характерна риса захисників Булгакова — вони майже ніколи не хочуть говорити про зміст його текстів, коли мова заходить про Україну та українців. Натомість розмова дуже швидко переводиться на «геніальність автора», «атмосферу Києва», «розмежування культури та політики» або ж узагалі на те, що опоненти нібито просто не читали його творів.</p><p data-block-key="26jcr">При цьому на цілком конкретні претензії — зображення українського руху як чогось карикатурного, висміювання української мови, відверту ворожість до української державності — відповідати не поспішають. Бо відповідь тут незручна. Визнати наявність таких поглядів означало б погодитися, що йдеться не просто про «великого київського письменника», а про автора, чий світогляд був глибоко вкорінений у російській імперській традиції.</p><h2 data-block-key="ckeo7"><strong>Фабрика дешевої елітарності</strong></h2><p data-block-key="8piu1">Треба віддати належне й таланту самого Михайла Булгакова. Ми не говоритимемо зараз про його літературні здобутки, це справа літературознавців, але як сейлз-менеджер (менеджер із продажу) він виявився просто геніальним.</p><p data-block-key="1r2ul">Михайло Афанасійович винайшов дуже класну річ — дешеву елітарність. Це коли не треба для відчуття власної елітарності вивчати десятки мов, читати праці філософів чи розбиратися в мистецтві. Достатньо запам’ятати кілька «глибокодумних» цитат із його творів, а також — це вкрай важливо! — називати всіх навколо «шаріковими» і «швондерами». І все, ви з мінімумом трудозатрат стаєте насамперед для себе самого глибоко елітарним, начитаним інтелектуалом. У морі, звісно, невігласів і рагулів.</p><p data-block-key="dsrsn">Мабуть, саме тому демонтаж пам’ятника Булгакову викликав таку реакцію. Бо для багатьох знесли не бронзову фігуру письменника на Андріївському узвозі. Знесли маленький пострадянський п’єдестал, на якому вони стояли самі, дивлячись на світ згори вниз крізь пожовклі сторінки творчості російського письменника.</p></div>]]>https://texty.org.ua/articles/117607/pevna-stabilizaciya-i-nash-vidstup-poblyzu-pokrovska-yak-zminyvsya-front-iz-seredyny-kvitnya/Texty.org.ua проаналізувало просування росіян та дії ЗСУ з квітня до початку червня 2026 року. Розглянемо динаміку розвитку подій на кожній ділянці фронту з півночі на південь, подивимося, які рубежі було втрачено чи відбито та яку тактику застосовували сторони.Mon, 08 Jun 2026 11:04:00 +0000https://texty.org.ua/articles/117607/pevna-stabilizaciya-i-nash-vidstup-poblyzu-pokrovska-yak-zminyvsya-front-iz-seredyny-kvitnya/Политика<![CDATA[<div class="block-codesnippet">elevenlabs</div> <div class="block-richtext"><p data-block-key="uj6jz">На початку роздивимося дві окремі криві, одночасний погляд на які дає розуміння, куди рухаються справи на фронті загалом.</p></div> <div class="block-image"> <figure class="medium-width "> <img loading="lazy" src="/media/images/prosuvannya_rosiya_traven.original.png" alt="На інфографіці дві окремі, не пов’язані між собою криві. Верхня — темпи просування росіян, нижня — їхні втрати. Ідеальна картина в умовах чисельної переваги ворога була б така: верхня лінія йде рівно, а нижня стрімко вгору. Ситуацію можна було б вважати «складною, але контрольованою», якби швидше просування приводило до більших втрат ворога, тобто якби дві лінії йшли синхронно. Так і було у 2024 році. Із січня 2025-го ситуація стала погіршуватися, росіяни просуваються швидше, а вмирають менше" width="5102" height="3892"/> <figcaption>На інфографіці дві окремі, не пов’язані між собою криві. Верхня — темпи просування росіян, нижня — їхні втрати. Ідеальна картина в умовах чисельної переваги ворога була б така: верхня лінія йде рівно, а нижня стрімко вгору. Ситуацію можна було б вважати «складною, але контрольованою», якби швидше просування приводило до більших втрат ворога, тобто якби дві лінії йшли синхронно. Так і було у 2024 році. Із січня 2025-го ситуація стала погіршуватися, росіяни просуваються швидше, а вмирають менше</figcaption> </figure> </div> <div class="block-richtext"><p data-block-key="pk2oj"><strong>На верхньому графіку ми бачимо, що у 2026 році він змінює кут і поступово тяжіє до горизонтального положення. Тобто офіційні заяви про сповільнення темпів російського просування підтверджуються цим графіком.</strong> Але ворог просувається і далі, і ми це побачимо на картах конкретних ділянок нижче.</p><p data-block-key="56c11">Нижній графік показує, що в березні 2026 року темпи наступу зменшилися, а втрати росіян суттєво зросли. У квітні й травні їх вмирало не так багато, хоча позитивна тенденція збереглася. А в поєднанні з повільнішими темпами просування (які бачимо на верхньому графіку) <strong>маємо свідчення загального покращення становища</strong>.</p></div> <div class="block-spoiler"> <div class="wrap-collabsible"> <input id="collapsible-" class="toggle" type="checkbox"/> <label for="collapsible-" class="lbl-toggle">Чому саме такі криві</label> <div class="collapsible-content"> <div class="content-inner"> <!-- <p> --> <p data-block-key="x9qtq"><i>Ми публікуємо графік втрат і просування ворога регулярно протягом кількох останніх років. Після</i> <a href="https://texty.org.ua/articles/117270/yak-zminyvsya-front-z-pochatku-2026-roku-detalni-karty-prosuvannya-rosiyan/" target="_blank" rel="noopener noreferrer"><i>минулої публікації</i></a><i> до нас прийшло багато критиків, а після цього ще більше хейтерів. Тому пояснюємо, чому ми обрали саме такий тип графіка.</i></p><p data-block-key="18mie"><i>Нам закидають, що «не можна порівнювати два графіки —</i> <i>на верхньому накопичення, на нижньому дані потижнево». Ми вважаємо, що насправді можна, якщо говорити не про абсолютні числа верхньої кривої, а про НАХИЛ лінії. Отже, ми дивимося на темп захоплення територій (нахил верхньої кривої) і порівнюємо її зі втратами за тиждень. Нижня крива показує «швидкість», тобто кількість чогось за певний проміжок часу. У нашому випадку це кількість втрат росіян за тиждень.</i></p><p data-block-key="75g02"><i>Чому ми не показуємо «швидкість» і на верхньому графіку? Такі показники мають чималі коливання. Якщо на обох кривих показувати лише ці коливання, їх стає важко порівнювати між собою, око чіпляється за випадкові піки і людина не розуміє тенденцію.</i></p><p data-block-key="c6hrv"><i>Натомість наш підхід такий:</i></p><p data-block-key="t95b"><i>зверху ми дивимося на те,</i> <strong><i>наскільки швидко змінюється ситуація</i></strong><i> з територіями (через нахил лінії в якийсь інтервал часу);</i></p><p data-block-key="brcqe"><i>знизу дивимося на те,</i> <strong><i>якою ціною для ворога це відбувається</i></strong><i> (втрати за тиждень).</i></p><p data-block-key="175tc"><i>Така комбінація дає змогу швидко побачити суть, не гублячись у дрібних коливаннях.</i></p><p data-block-key="714i6"><i>І ще один дуже важливий момент: ви одразу бачите різні фази бойових дій протягом усієї війни.</i></p><p data-block-key="fvulo"><i>Така форма графіка дає змогу швидко робити висновки:</i></p><ul><li data-block-key="c6u6u"><i>жовтень 2023-го — серпень 2024-го — суттєві втрати росіян, малі втрати територій (ситуація ок);</i></li><li data-block-key="e8u8j"><i>жовтень 2024-го — січень 2025-го — дуже великі втрати росіян, але й швидша втрата територій (ситуація складна, але контрольована);</i></li><li data-block-key="bcg0e"><i>далі втрати ворога зменшуються, а з травня по серпень 2025 року відбувається швидка втрата територій (ситуація погана);</i></li><li data-block-key="a1ttm"><i>вересень — жовтень 2025-го — бачимо, що втрати росіян зростають і вони просуваються повільніше, можна говорити про стабілізацію;</i></li><li data-block-key="7cpj4"><i>листопад 2025-го — січень 2026-го — знову все стало значно гірше;</i></li><li data-block-key="pmnf"><i>лютий 2026-го — ситуація вирівнюється;</i></li><li data-block-key="eh8of"><i>березень — травень 2026-го — ситуація має тенденцію до покращення.</i></li></ul><p data-block-key="1iqe2"><i>Ми розглядали різні варіанти графіка, зокрема такий, коли зверху й знизу йдуть сумарні втрати росіян і сумарні втрати територій. Такий графік гірше показує тенденцію, тому що треба порівнювати два нахили, а не один. Ще один варіант — показувати зверху й знизу згладжені графіки швидкості втрат території проти втрати особового складу ворога. Однак ми зупинилися на тому варіанті, який ви бачите.</i></p> <!-- </p> --> </div> </div> <script> (function() { var thisScript = document.scripts[document.scripts.length - 1]; var parent = thisScript.parentNode; if (!window.__texty_id_counter__) { window.__texty_id_counter__ = 1; } else { window.__texty_id_counter__++ } var input = parent.getElementsByTagName('input')[0]; input.id += window.__texty_id_counter__; var label = parent.getElementsByTagName('label')[0]; label.setAttribute('for', label.getAttribute('for') + window.__texty_id_counter__); })(); </script> </div> </div> <div class="block-image"> <figure class="medium-width "> <img loading="lazy" src="/media/images/Karti_po_frontu_traven_2026-08.original.png" alt="Стан фронту в Україні. Карта" width="3334" height="3166"/> <figcaption></figcaption> </figure> </div> <div class="block-richtext"><h2 data-block-key="pk2oj">Сумський напрямок (кордон)</h2></div> <div class="block-image"> <figure class="medium-width "> <img loading="lazy" src="/media/images/Karti_po_frontu_traven_2026-07_1.original.png" alt="Карта просування росіян на Сумщині" width="3334" height="3166"/> <figcaption></figcaption> </figure> </div> <div class="block-richtext"><p data-block-key="pk2oj"><strong>Динаміка за півтора місяця:</strong> перехід від поодиноких обстрілів до системної повітряної наступальної операції РФ та активізації диверсійно-розвідувальних дій.</p><p data-block-key="eaug9"><strong>Як змінилася ситуація:</strong> півтора місяця тому прикордоння Сумщини вважалося відносно стабільним тилом, де фіксувалися переважно мінометні дуелі. Станом на кінець травня ситуація переросла в повноцінну виснажливу війну в прикордонній смузі завглибшки 0–2 км. Ворог різко збільшив щільність дій своїх ДРГ. Бойові зіткнення та спроби прориву груп російських спецпризначенців стали щотижневою реальністю в районі <strong>Середини-Буди</strong>, <strong>Рожковичів</strong>, <strong>Старикового</strong> та <strong>Шалигиного</strong>.</p></div> <div class="block-image"> <figure class="medium-width "> <img loading="lazy" src="/media/images/Karti_po_frontu_traven_2026-01.original.png" alt="Карта просування росіян на Сумщині" width="3334" height="3166"/> <figcaption></figcaption> </figure> </div> <div class="block-richtext"><p data-block-key="pk2oj"><strong>Логістичні зміни:</strong> ключовою зміною наприкінці травня став масований удар російських БпЛА по залізничному вузлу <strong>Шостки</strong>. Противник поставив собі за мету цілковито заблокувати логістику перекидання наших резервів та боєприпасів із центральних регіонів до лінії кордону. Водночас Хотинська та Білопільська громади за останні шість тижнів зазнали рекордної кількості ударів КАБами, що змусило наші війська перегрупувати сили, перевівши спостережні пункти в підземні фортифікаційні споруди.</p></div> <div class="block-richtext"><h2 data-block-key="pk2oj"><strong>Харківський напрямок (північ області)</strong></h2></div> <div class="block-image"> <figure class="medium-width "> <img loading="lazy" src="/media/images/Karti_po_frontu_traven_2026-02.original.png" alt="Карта просування росіян на Харківщині" width="3334" height="3123"/> <figcaption></figcaption> </figure> </div> <div class="block-richtext"><p data-block-key="pk2oj"><strong>Динаміка за півтора місяця:</strong> повний розгром наступального угруповання РФ, зупинка просування ворога та перехід Сил оборони України до успішних локальних контрнаступальних дій.</p><p data-block-key="6e3bk"><strong>Липецький відтинок — перехоплення ініціативи:</strong> у середині квітня росіяни ще намагалися просуватися вперед, створюючи загрозу безпосереднього виходу на дистанцію артилерійського пострілу до околиць Харкова. За останні півтора місяця ситуація розвернулася на 180 градусів.</p><p data-block-key="8n1do">Просування росіян зупинено на рубежі Глибоке — Липці (6–8 км від кордону), де вони були змушені заритися в землю і перейти до глухої оборони. Підрозділи нашої 13-ї бригади Нацгвардії «Хартія» та 92-ї штурмової бригади за цей період здійснили серію успішних тактичних контратак, послідовно вибивши окупантів із ключових лісосмуг навколо <strong>Глибокого</strong> і відсунувши їх ближче до лінії держкордону.</p><p data-block-key="ff6h8"><strong>Вовчанськ — міський тупик:</strong> півтора місяця тому ворог контролював значну частину північних кварталів і намагався форсувати річку Вовча для прориву на південь. На кінець травня цей план провалений. Місто зруйноване вщент, але стало точкою утилізації російських штурмових резервів. Наші війська за цей час заблокували всі спроби форсування річки, міцно утримують південну частину міста та панівні висоти, методично знищуючи ворожу піхоту в ході важких вуличних боїв у північній забудові.</p></div> <div class="block-richtext"><h2 data-block-key="pk2oj">Куп’янський напрямок (битва за Оскіл)</h2></div> <div class="block-image"> <figure class="medium-width "> <img loading="lazy" src="/media/images/Karti_po_frontu_traven_2026-03.original.png" alt="Карта просування росіян у напрямку Купʼянська" width="3334" height="3166"/> <figcaption></figcaption> </figure> </div> <div class="block-richtext"><p data-block-key="pk2oj"><strong>Динаміка за півтора місяця:</strong> різке загострення ситуації, створення росіянами критичного клину біля Піщаного та їхні безуспішні спроби наскоком увірватися в Куп’янськ.</p><p data-block-key="28tfb"><strong>Спроба штурму Куп’янська:</strong> наприкінці травня ворог спробував реалізувати новий тактичний прийом — стрімкий автомобільний і бронетанковий наскок малих штурмових груп безпосередньо на східні околиці <strong>Куп’янська</strong> та в районі <strong>Петропавлівки</strong>, сподіваючись, що за останні тижні оборонні позиції ЗСУ там ослабли.</p><p data-block-key="mde8">Зміна ситуації полягає в тому, що бої наблизилися впритул до адміністративних меж міста, проте закріпитися росіянам не дали — аеророзвідка вчасно виявила техніку, і всі групи були ліквідовані в ближніх боях.</p><p data-block-key="7fr5r"><strong>Криза біля Піщаного:</strong> найважча зміна за півтора місяця сталася на південний схід від Куп’янська. Росіяни змогли пробити вузький, але глибокий клин у районі <strong>Піщаного</strong> та <strong>Кислівки</strong>, скоротивши відстань до лівого берега річки Оскіл до критичних 4–6 км. Вони намагаються розсікти наше угруповання навпіл. Для стабілізації цього прориву українське командування задіяло нові підрозділи, які зараз ведуть виснажливі бої за кожну посадку.</p><p data-block-key="atips">Важку контрбатарейну роботу зі знищення резервів РФ на підходах у цей період суттєво посилила артилерійська бригада.</p></div> <div class="block-richtext"><h2 data-block-key="pk2oj"><strong>Краматорсько-Слов</strong>’<strong>янський напрямок і Часів Яр</strong></h2></div> <div class="block-image"> <figure class="medium-width "> <img loading="lazy" src="/media/images/Karti_po_frontu_traven_2026-04.original.png" alt="Карта просування росіян у напрямку Краматорська та Словʼянська" width="3334" height="3164"/> <figcaption></figcaption> </figure> </div> <div class="block-richtext"><p data-block-key="pk2oj">Противник вклинився на північний захід від Часового Яру. Просунувся досить суттєво. Хоча ЗСУ утримують частину Часового Яру: район Південний, цех номер 2, Землянки, Шевченка. Противник уже захопив Північний і Новопівнічний мікрорайони міста, а з півдня рушив по дорозі, яка йде з Костянтинівки / Покровська на Бахмут, прорвався через Новодмитрівку і веде бої безпосередньо за Костянтинівку.</p><p data-block-key="10ldm"><strong>Бої на південь від Сіверського Дінця:</strong> противник уже в районі Рай-Олександрівки. Просунувся по обидва боки дороги Словʼянськ — Бахмут, у районі Федорівки-2, Новомарківки. Прорвався навіть від Закітного в бік Кривої Луки, Ступочків. Росіяни вже взяли Новодмитрівку, заходячи на Костянтинівку з півночі. Це 3-й армійський корпус російський прорвався.</p><p data-block-key="nd5q">На південь від Костянтинівки 8-ма армія противника із засобами посилення вже захопила Іллінівку, Бересток. У районі Степанівки точаться бої. На жаль, захоплення Костянтинівки майже вирішене наперед.</p></div> <div class="block-richtext"><h2 data-block-key="pk2oj"><strong>Покровський напрямок</strong></h2></div> <div class="block-image"> <figure class="medium-width "> <img loading="lazy" src="/media/images/Karti_po_frontu_traven_2026-06.original.png" alt="Карта просування росіян у напрямку Покровська" width="3334" height="3166"/> <figcaption></figcaption> </figure> </div> <div class="block-richtext"><p data-block-key="pk2oj"><strong>Динаміка за півтора місяця:</strong> прорив української оборони, втрата залишків великої міської агломерації Покровськ — Мирноград та зміщення лінії фронту в глибину області.</p><p data-block-key="ebb2i"><strong>Що змінилося:</strong> це зона найважчих наших територіальних втрат за вказаний період. Ще півтора місяця тому бої точилися в Покровську, але українські частини змушені були відійти. Станом на кінець травня 2026 року <strong>Покровськ і Мирноград повністю окуповані</strong> військами РФ.</p><blockquote data-block-key="ae3tg">Україна втратила залишки міської агломерації Покровськ — Мирноград</blockquote><p data-block-key="573tf"><strong>Поточний стан і наслідки:</strong> ворог повністю зайняв ці міста, аж до їхніх західних адміністративних меж, перетворивши багатоповерхівки та промислові зони на укриття для своєї піхоти від наших дронів і плацдарм для систем РЕБ та артилерії. Українська залізнична логістика на заході Донеччини цілковито зруйнована.</p><p data-block-key="c2b6f"><strong>Нові рубежі:</strong> лінія фронту за півтора місяця змістилася на окремих напрямках до 10–12 км на захід, південь і південний захід. Нині бої точаться на відкритій місцевості на захід від Покровська. Тут українські підрозділи намагаються втримати позиції під тиском окупантів у напрямку міста Добропілля.</p><p data-block-key="9gk9l">Водночас за останні тижні різко погіршилася ситуація на південному фланзі сектора (Курахівський напрямок). Ворог підійшов і розпочав важкі штурми в районі <strong>Георгіївки</strong>, <strong>Максимільянівки</strong> та <strong>Костянтинівки</strong>, намагаючись оточити наші сили.</p></div> <div class="block-richtext"><h2 data-block-key="pk2oj"><strong>Запорізький напрямок</strong></h2></div> <div class="block-image"> <figure class="medium-width "> <img loading="lazy" src="/media/images/Karti_po_frontu_traven_2026-05.original.png" alt="Карта просування росіян у напрямку Запоріжжя" width="3334" height="3166"/> <figcaption></figcaption> </figure> </div> <div class="block-richtext"><h3 data-block-key="pk2oj"><strong>Оріхівський та Степногірський відтинки</strong></h3><p data-block-key="1bg9v"><a href="https://texty.org.ua/articles/117542/vijskova-dostavka-yak-zminyuyetsya-lohistyka-v-suchasnij-vijni/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Удари по логістичних шляхах росіян</a> дещо послабили їхній тиск, і на деяких ділянках Сили оборони України перейшли до <strong>маневреної й активної оборони</strong>, зокрема до контратакувальних дій тактичного рівня задля покращення становища.</p><p data-block-key="8umrm"><strong>Тактика ворога:</strong> на Оріхівському відтинку ворог застосовує тактику постійних штурмів малими піхотними групами по дві-три особи після масованої артилерійської підготовки, ударів КАБами та скидів із дронів, які вщент руйнують наші позиції.</p><p data-block-key="jm80"><strong>Степногірський відтинок:</strong> ситуація динамічна. Завдяки активним діям із залученням спецпідрозділу ГУР «Артан» Силам оборони вдалося перехопити тактичну ініціативу, зачистити кілька вулиць у самому Степногірську й покращити тактичне становище.</p><p data-block-key="b2lj0">Також є певне просування на Південному напрямку узбережжям колишнього Каховського водосховища в районі Приморського та Плавнів. Ворог не полишає спроб заходити туди своїми штурмовими групами.</p><p data-block-key="ee60v"><strong>Район Щербаків:</strong> на цій ділянці росіяни намагаються використати трубу колишнього газогону для інфільтрації своїх диверсійно-розвідувальних груп, проте ці спроби вчасно припиняються, їхні бійці потрапляють у полон.</p><p data-block-key="5fqjg"><strong>Загальний стан:</strong> на самому Оріхівському відтинку фіксувалося відносне затишшя, пов’язане з перегрупуванням сил противника та накопиченням особового складу штурмових груп на передових позиціях.</p><h3 data-block-key="cnioe"><strong>Гуляйпільський та Олександрівський напрямки</strong></h3><p data-block-key="1q7gu"><strong>Гуляйпільський напрямок</strong> залишається одним із найгарячіших. Ворог здійснює велику кількість штурмів за добу (до 50 атак), намагаючись обійти Гуляйполе з півночі та півдня через перекидання штурмових груп. Найбільш напружена обстановка фіксується в районі населених пунктів Дорожнянка, Прилуки та Зелена Варварівка.</p><p data-block-key="9l5cl"><strong>Олександрівський напрямок</strong> межує з Покровським та Гуляйпільським. Інтенсивність ворожих атак тут дещо менша. Наші штурмові підрозділи та підрозділи Десантно-штурмових військ (ДШВ) ведуть активні дії. На кількох ділянках фронту українські війська перехопили тактичну ініціативу, змусили ворога перейти до оборони й намагаються повернути контроль над раніше втраченими позиціями.</p><h3 data-block-key="3f4g">Придніпровський напрямок</h3><p data-block-key="7dlc5">У зоні островів і далі ведуться активні бойові дії. Спостерігається обопільне зростання вогневої активності. Детальні підсумки щодо динаміки бойових зіткнень та артилерійських дуелей за останній місяць відображені в офіційних щоденних коментарях і зведеннях на ресурсах Укрінформу.</p><p data-block-key="b6451">Загалом, як розповідає оглядач групи «Інфоспротив» полковник запасу Костянтин Машовець, «вони просуваються завдяки чисельній перевазі й тактиці інфільтрації. Рухаються ривками: накопичили штурмову піхоту в передових підрозділах і вперед. Плюс дрони. Їхні групи дронарів працюють безпосередньо на першій лінії, через що в них мінімальний час підльоту до цілей у тактичній зоні».</p></div>]]>https://texty.org.ua/articles/117597/chy-ye-misce-v-ukrytti-masovani-ataky-na-kyyiv-zahostryuyut-problemu-z-ukryttyamy/Влада не вирішує проблему з укриттями в Києві. Масовані удари Росії змушують дедалі більше киян шукати прихисток під час повітряних тривог. Люди, які ще недавно залишалися вдома навіть під час ракетних атак, тепер вирушають до укриттів і шукають відповіді на питання: де найближче укриття? Чи надійні київські укриття? А відтепер є ще одне: чи вистачить місця в укритті?Fri, 05 Jun 2026 10:56:00 +0000https://texty.org.ua/articles/117597/chy-ye-misce-v-ukrytti-masovani-ataky-na-kyyiv-zahostryuyut-problemu-z-ukryttyamy/Политика<![CDATA[<div class="block-codesnippet">elevenlabs</div> <div class="block-richtext"><h2 data-block-key="l49ma">Більше киян іде в укриття</h2></div> <div class="block-richtext"><p data-block-key="v4pp5">Останні масовані удари по Києву засвідчили, що дедалі більше мешканців столиці змінює свою поведінку під час повітряних тривог. Люди, які ще недавно залишалися вдома навіть під час ракетних атак, тепер дедалі частіше йдуть в укриття. Але разом зі зростанням відвідуваності дедалі гострішою стає інша проблема: чи готові самі укриття до такого навантаження?</p></div> <div class="block-richtext"><blockquote data-block-key="l49ma">Під час атаки будинок хитався, ніби желейний пудинг</blockquote></div> <div class="block-richtext"><p data-block-key="fd0c4">Удари Росії по Києву виходять на новий рівень інтенсивності. Десятки балістичних ракет, випущених майже одночасно, здатні перевантажити навіть потужну систему протиповітряної оборони. А в умовах дефіциту ракет-перехоплювачів, про який відкрито говорять українські посадовці, це створює для столиці додаткові ризики.</p></div> <div class="block-richtext"><h2 data-block-key="l49ma">До 1% містян ховалося в метро</h2></div> <div class="block-richtext"><p data-block-key="173ej">У цій ситуації знову надзвичайно актуальним стає питання укриттів як критично важливої умови для збереження життя містян. <a href="http://texty.org.ua/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Texty.org.ua</a> свого часу вже публікували <a href="https://texty.org.ua/articles/115768/chomu-u-kyyevi-pid-chas-tryvoh-bahato-lyudej-lyshayutsya-vdoma/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">матеріал</a> про столичні укриття на основі власного вивчення думки киян. На жаль, зроблені там висновки і застереження просто зараз реалізуються за далеко не оптимістичним сценарієм.</p><p data-block-key="1cd5a">Річ у тім, що система київських укриттів ніколи не працювала на повну потужність. Місцеві чиновники стверджують, що укриття в столиці можуть прийняти загалом <a href="https://nv.ua/ukr/kyiv/ukrittya-de-hovatisya-v-kiyevi-pid-chas-trivogi-karta-ta-rekomendaciji-kmva-50325673.html" target="_blank" rel="noopener noreferrer">2,7 мільйона містян</a>. Але досі під час нічних ворожих атак туди регулярно ходила лише невелика частка киян. На піку бомбардувань міста у 2025 році в метро вночі збиралося кілька десятків тисяч людей. Київський метрополітен повідомив, що в ніч проти 21 липня 2025 року на його станціях ховалося близько 25 тисяч, тобто в метро перебувало до 1% містян.</p></div> <div class="block-richtext"><h2 data-block-key="l49ma">Затісно в метро</h2></div> <div class="block-richtext"><p data-block-key="55qf1">Проте з посиленням ракетних обстрілів Києва ситуація стала змінюватися. На жаль, точної інформації про відвідуваність укриттів немає. За даними Київського метрополітену, у ніч проти 2 червня там перебувала 41 тисяча людей. Тобто порівняно з липнем минулого року маємо майже подвоєння кількості містян, які переховуються в одній із основних систем укриттів Києва.</p><p data-block-key="bdkvi">І, здається, у столичній підземці під час повітряних тривог уже справді стає тісно. Наприклад, нещодавно в Києві була зареєстрована петиція, у якій пропонується заборонити використання туристичних наметів, великих матраців та інших об’ємних речей для сну на станціях метро під час повітряних тривог. Звісно, така заборона дасть змогу вмістити в підземці більше людей. Але точно не всіх. Навіть згадані 40 тисяч, що укривалися в метро 2 червня, — це лише трохи більше ніж 1% офіційної кількості містян.</p></div> <div class="block-richtext"><h2 data-block-key="l49ma">Куди ще сховатися?</h2></div> <div class="block-richtext"><p data-block-key="9al3t">Постає питання: де ховатися решті? Особливо з огляду на тенденцію до зростання кількості людей, які шукають прихисток під час повітряних тривог. І саме тут починаються проблеми.</p><p data-block-key="85r7k">З відгуків, якими читачі поділилися з <a href="http://texty.org.ua/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Texty.org.ua</a>, видно, що частина укриттів непридатна щонайменше для того, щоб провести там усю ніч, а деякі фактично непридатні для використання взагалі. Є й укриття, які, на перший погляд, відповідають усім вимогам. Однак така оцінка справедлива лише за умови помірного навантаження та відносно невеликої кількості людей. Як вони працюватимуть у разі подальшого зростання відвідуваності та чи зможуть забезпечити належні умови для всіх охочих — відкрите питання.</p><p data-block-key="b2hq">Нижче один із авторів <a href="http://ty.org.ua/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">Техty.org.ua</a> описує власний досвід перебування в такому укритті. Можливо, він допоможе міській та центральній владі усвідомити гостроту проблеми.</p><p data-block-key="4c8r1"><i>Раніше я не ходив в укриття. Здавалося, вже звик до звуків вибухів і спокійно спав, навіть коли десь «на районі» прилітало. Але ця впевненість випарувалася, коли прилетіло справді поруч. За вікном стало світло, як удень. Далі прилітає щось середнє між різким звуком та ударною хвилею, наче лупить вас під дих і одночасно по барабанних перетинках. Речі у квартирі «оживають» і починають рухатися, а будинок хитається, ніби желейний пудинг.</i></p></div> <div class="block-image"> <figure class="medium-width "> <img loading="lazy" src="/media/images/Screenshot_2026-06-05_125152.original.jpg" alt="Скриншот із відео автора, на якому зафіксований вибух за вікном" width="763" height="663"/> <figcaption>Скриншот із відео автора, на якому зафіксований вибух за вікном</figcaption> </figure> </div> <div class="block-richtext"><p data-block-key="2glea"><i>Але цим прильотом атака не закінчилася, у Телеграмі сипалися повідомлення про нові вибухи.</i></p><p data-block-key="1fip4"><i>Коли навколо все ще бахкало, вирішив бігти в укриття. Вийшовши надвір, зрозумів, що я не один такий. Місцеві мешканці, яким, як і мені, допекла тривога, також бігли в укриття, причому інколи чомусь у діаметрально протилежних напрямках.</i></p></div> <div class="block-richtext"><h2 data-block-key="l49ma">Темно, душно й тісно</h2></div> <div class="block-richtext"><p data-block-key="b9sa8"><i>Біля входу в укриття було багатолюдно: здавалося, люди зупинилися послухати обговорення атаки.</i></p><p data-block-key="33poa"><i>Обстановка була доволі гнітюча. Щоб потрапити всередину, треба було спуститися крутими сходами. Світло на масиві зникло після перших ударів, запасних мереж живлення, вочевидь, не було, тому єдиним джерелом освітлення для всіх стали ліхтарики мобільників у суцільній пітьмі.</i></p><p data-block-key="6i2c"><i>Але й без світла було зрозуміло, що укриття переповнене: там бракувало кисню. Збудоване ще в радянські часи, воно явно не було розраховане на таку кількість людей і тварин (багато хто прийшов із котами й собаками).</i></p><p data-block-key="4deie"><i>Люди все підходили й підходили. І, здається, багато хто прийшов в укриття вперше — вони запитували в охоронців, як пройти.</i></p><p data-block-key="61fsp"><i>На світанку всі побачили хмари диму на місцях прильоту. Вулицями проносилися пожежні й швидкі.</i></p><p data-block-key="aaehm"><i>Люди почали було розходитися, але неподалік пролунав вибух, потім ще один. «Пішло все в сраку, йдемо в укриття», —</i> <i>сказав один чоловік, який перед тим ходив дивитися, де горить.</i></p></div>]]>https://texty.org.ua/articles/117545/deshevyj-kvytok-dorohyj-proyizd-misyachnyj-proyiznyj-u-kyyevi-koshtuvatyme-yak-v-paryzhi/Texty.org.ua дослідили різницю у вартості громадського транспорту в Парижі та Києві, після оновлення тарифів. Разовий квиток у Парижі дорожчий, але вартість проїзду дешевша, ніж у Києві.Thu, 04 Jun 2026 05:29:00 +0000https://texty.org.ua/articles/117545/deshevyj-kvytok-dorohyj-proyizd-misyachnyj-proyiznyj-u-kyyevi-koshtuvatyme-yak-v-paryzhi/Политика<![CDATA[<div class="block-codesnippet">elevenlabs</div> <div class="block-image"> <figure class="medium-width desktop-only"> <img loading="lazy" src="/media/images/grafiki_po_gromadskomu_transportu_-06.original.png" alt="Скільки коштує проїзний на громадський транспорт у Києві й Парижі. Інфографіка" width="1792" height="1567"/> <figcaption></figcaption> </figure> </div> <div class="block-image"> <figure class="medium-width mobile-only"> <img loading="lazy" src="/media/images/grafiki_po_gromadskomu_transportu_-05.original.png" alt="Скільки коштує проїзний на громадський транспорт у Києві й Парижі. Інфографіка" width="3334" height="2380"/> <figcaption></figcaption> </figure> </div> <div class="block-richtext"><p data-block-key="ftha6"><i>*Для всієї інфографіки, де фігурує одноразовий квиток у Парижі, ми взяли середнє арифметичне двох квитків: 2,55 євро для метро та електричок і 2,05 євро для трамваїв та автобусів. Для першого виду квитків пересадки безплатні протягом 2 годин, для другого — протягом 90 хвилин.</i></p><h2 data-block-key="8c3o0">Ціна одного кілометра</h2><p data-block-key="2njqp">18 травня КМДА <a href="https://kyivcity.gov.ua/news/u_kiyevi_planuyut_vstanoviti_vartist_razovogo_prozdu_v_komunalnomu_transporti_na_rivni_30_grn/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">оголосила</a> про підвищення тарифів на весь комунальний транспорт. Вперше за вісім років. Із 15 липня 2026-го разова поїздка на метро подорожчає з 8 грн до 30 грн.</p><p data-block-key="7vc86">Ми вирішили порівняти, скільки коштує кілометр проїзду в Парижі та Києві.</p><p data-block-key="d9mn2">І хоча площа Парижа набагато менша за площу Києва, комунальний транспорт доступний по всій його агломерації, що майже така сама, як українська столиця. Протяжність маршрутів усього громадського транспорту (метро, нічних автобусів, трамваїв, приміських електричок та автобусів) — 5,7 тис. км.</p><p data-block-key="8qpo4">Київська система громадського транспорту (метро, автобусів, тролейбусів і трамваїв) у півтора раза менша — 3,5 тис. км.</p></div> <div class="block-image"> <figure class="medium-width mobile-only"> <img loading="lazy" src="/media/images/grafiki_po_gromadskomu_transportu_-04.original.png" alt="Протяжність систем громадського транспорту Києва та Парижа. Інфографіка" width="1792" height="776"/> <figcaption></figcaption> </figure> </div> <div class="block-image"> <figure class="medium-width desktop-only"> <img loading="lazy" src="/media/images/grafiki_po_gromadskomu_transportu_-03.original.png" alt="Протяжність систем громадського транспорту Києва та Парижа. Інфографіка" width="3334" height="1250"/> <figcaption></figcaption> </figure> </div> <div class="block-richtext"><p data-block-key="ftha6">Проте вартість проїзних у Парижі або така сама, або набагато менша. Середньостатистичний парижанин платить 4,6 тис. грн за місячний проїзний, тобто 0,8 грн за кілометр. Це за мінімальної зарплати 74 тис. грн.</p></div> <div class="block-image"> <figure class="medium-width desktop-only"> <img loading="lazy" src="/media/images/grafiki_po_gromadskomu_transportu_-01.original.png" alt="Скільки коштує кілометр проїзду в Києві та Парижі. Інфографіка" width="3334" height="2380"/> <figcaption></figcaption> </figure> </div> <div class="block-image"> <figure class="medium-width mobile-only"> <img loading="lazy" src="/media/images/grafiki_po_gromadskomu_transportu_-02.original.png" alt="Скільки коштує кілометр проїзду в Києві та Парижі. Інфографіка" width="1792" height="1653"/> <figcaption></figcaption> </figure> </div> <div class="block-richtext"><p data-block-key="ftha6">Місячний проїзний для парижан становить 6% мінімальної зарплати, для киян — 56%.</p><h2 data-block-key="b02iu">Студенти</h2><p data-block-key="8bm9i">Для студентів ситуація ще складніша. За новими тарифами вони платитимуть 50% повного місячного проїзного — 2,4 тис. грн. Із 1 вересня звичайна академічна стипендія становитиме 4 тис. грн і проїзд з’їдатиме 60%.</p><p data-block-key="fi7gn">Паризький студент платить 392 євро на рік — це близько 1,6 тис. грн на місяць. У перерахунку на кілометр київські студенти платитимуть удвічі більше, ніж паризькі.</p><h2 data-block-key="eidnn">Проблема розвитку</h2><p data-block-key="b1okr">Нинішня ціна 8 грн за поїздку — це фактично безплатно, і логічно хоча б починати наближати тариф до собівартості. Проте впадає в очі диспропорція: після підвищення разові поїздки в Києві будуть значно дешевші, ніж у Європі, а от місячні проїзні дорожчі.</p><p data-block-key="b81to">Водночас якість транспорту в Європі суттєво вища: зручний доступ для людей з інвалідністю та батьків із візочками, місця для велосипедів, наземний транспорт за чітким розкладом і без маршруток. Про тихіше метро вже мовчимо.</p><p data-block-key="fmj43">Підвищуючи тарифи, мерія мала б одночасно оприлюднити план покращення транспорту. Поки триває війна, реалістичним першим кроком могло б стати забезпечення безбар’єрного доступу, щоб людина на інвалідному візку могла без сторонньої допомоги спуститися в метро й зробити пересадку між лініями. Але навіть про це не говорять як про перспективний план.</p><p data-block-key="bot5j">Окреме питання — третина пасажирів, які їздять безплатно. За даними КМДА, <a href="https://tvoemisto.tv/uk/news/3473-mayzhe-tretyna-zhyteliv-kyyeva-korystuyetsya-pilhovym-proyizdom-u-transporti" target="_blank" rel="noopener noreferrer">це близько 1,1 млн людей</a>, майже половина — пенсіонери. І це суттєве навантаження на бюджет. Якщо повністю скасовувати пільги політики бояться, можна розглянути часткове обмеження. Наприклад, безплатна пільгова поїздка до 50 разів на місяць. Можна придумати й інші варіанти. Отримані кошти логічно спрямувати саме на безбар’єрну інфраструктуру для тих самих пенсіонерів і ветеранів.</p><p data-block-key="2a3qi">Без розвиненої транспортної мережі люди й далі віддаватимуть перевагу автомобілям, а місто потерпатиме від заторів і забрудненого повітря (докладно про це <a href="https://texty.org.ua/articles/102043/misto-transportnyh-korkiv-kyyiv-sho-potribno-zrobyty-prosto-zaraz-aby-ne-stoyaty-u-zatorah/" target="_blank" rel="noopener noreferrer">читайте в нашій статті тут</a>).</p><p data-block-key="4mfnc">Звісно, за якістю і розгалуженістю мережі Київ не може конкурувати з Парижем без серйозних зовнішніх інвестицій, таких як дотації ЄС, що суттєво оновили громадський транспорт у Польщі. Утримання паризького транспорту обходиться в 11,5 млрд євро на рік — це вп’ятеро більше, ніж увесь бюджет Києва (2,04 млрд євро). Але в Україні й витрати інші. З нашою вартістю послуг і праці можна досягти відчутних результатів, маючи навіть скромні бюджети, якщо є план і політична воля його виконувати.</p></div>]]>https://texty.org.ua/articles/117578/za-lashtunkamy-tck-yak-rekrutery-byutsya-za-mobilizovanyx-i-chomu-zabyrayut-telefony/Чому частина військовозобов’язаних потрапляє до ТЦК через поліцію, як проходить ВЛК, навіщо інколи обмежують доступ до телефонів і як рекрутери військових частин відбирають кандидатів. Розповідь колишнього військовослужбовця ТЦК про внутрішні процеси мобілізації.Wed, 03 Jun 2026 11:32:00 +0000https://texty.org.ua/articles/117578/za-lashtunkamy-tck-yak-rekrutery-byutsya-za-mobilizovanyx-i-chomu-zabyrayut-telefony/Политика<![CDATA[<div class="block-codesnippet">elevenlabs</div> <div class="block-image"> <figure class="medium-width "> <img loading="lazy" src="/media/images/U_Kiievi_zbilshili_kilkist_grup_opovishchennya_.original.jpg" alt="У Києві збільшили кількість груп оповіщення ТЦК на 40%. Фото: REUTERS/Gleb Garanich" width="900" height="450"/> <figcaption>У Києві збільшили кількість груп оповіщення ТЦК на 40%. Фото: REUTERS/Gleb Garanich</figcaption> </figure> </div> <div class="block-richtext"><h2 data-block-key="nhk4l"><strong>«99,9% не з</strong>’<strong>являться за повісткою»</strong></h2><p data-block-key="6dek5">«Як тільки ми бачимо, що фотографують щойно встановлений блокпост, знаємо, що сюди вже навряд чи поїде хтось із тих, хто може бути мобілізований», — каже Олександр, який сам місяць тому звільнився зі служби за станом здоров’я.</p><p data-block-key="r43q">Фотографії розміщують у телеграм-каналах і пишуть, де стоять патрулі. Ті, хто ухиляється від служби, вже не поїдуть тією дорогою. Колишній військовослужбовець каже, що вони відстежують ці канали і навіть знають деякі методи боротьби, але заблокувати їх усі нереально. Миттєво з’являються нові для кожного ЖК, району чи міста.</p><p data-block-key="h5fr">95% тих, хто зупиняється на блокпосту, мають бронь із роботи або відстрочку за сімейними обставинами. Олександра дивує, що серед заброньованих є й «охоронці та сантехніки міністерств».</p><p data-block-key="1i405">На п’ятому році повномасштабної війни добровільно до ТЦК приходить лише 5–10%. Це переважно ті, хто вже обрав собі бригаду або просить допомогти з пошуком місця служби.</p><blockquote data-block-key="750vk">Більшість військовозобов’язаних у ТЦК доставляє поліція</blockquote><p data-block-key="f6m0d">Більшість військовозобов’язаних у ТЦК доставляє поліція. Це ті, кого зупинили на вулиці під час комендантської години. Різні порушники, у яких поліція перевіряє документи. Окрема категорія — сімейні насильники. Поліція пробиває людину по «Оберегу» (державний електронний реєстр військовозобов’язаних і резервістів). Якщо з військовим обліком непорядок, везуть до ТЦК.</p><p data-block-key="5bku6">За останні місяці в Києві збільшили кількість груп оповіщення на 40%. Про це <a href="https://www.youtube.com/watch?v=9Zx2qU3s7kY" target="_blank" rel="noopener noreferrer">заявив</a> виконувач обов’язків заступника начальника Київського ТЦК Валерій Кравченко. До груп оповіщення можуть залучати представників органів місцевого самоврядування та ОСББ. Нібито для вручення повісток. Хоча на практиці такі заходи недієві.</p><p data-block-key="fae8n">«Якщо на вулиці вручити повістку, то 99,9% не з’являться», — констатує наш співрозмовник.</p><p data-block-key="bb7oj">За день із кожного району мають мобілізувати до 10 людей. Таку норму встановлює керівництво. Контингент мобілізованих дуже строкатий.</p></div> <div class="block-image"> <figure class="medium-width "> <img loading="lazy" src="/media/images/Perevirka_oblikovikh_danikh_u_kovelchanina_Volo.original.jpg" alt="Перевірка облікових даних на вулицях Ковеля, Волинська область. Фото: Суспільне Луцьк" width="720" height="409"/> <figcaption>Перевірка облікових даних на вулицях Ковеля, Волинська область. Фото: Суспільне Луцьк</figcaption> </figure> </div> <div class="block-richtext"><h2 data-block-key="nhk4l"><strong>«Відкосити не вдасться»</strong></h2><p data-block-key="epgu">Тих, хто потрапляє до ТЦК, можна умовно поділити на кілька категорій (назви вигадані журналісткою для зручності класифікації).</p><p data-block-key="a1tgi"><strong>Фаталісти</strong> — зазвичай адекватні. Виконують те, що їм скажуть військові.</p><p data-block-key="424me">«Вони ставляться з розумінням. Спіймали, отже, треба йти служити», — пояснює Олександр.</p><p data-block-key="72jtr"><strong>Симулянти</strong> — починають «косити», вигадуючи хвороби. За словами Олександра, 60–70% симулюють високий тиск і біль у серці. А коли приїжджає швидка, то виявляється, що все в нормі. Екіпажі швидкої приїжджають зазвичай ті самі, вони вже в курсі, що в 70% випадків буде симулянт.</p><p data-block-key="c4bs1">«У 95% випадків відкосити не вдасться. У нас є лікарі, які все перевіряють», — каже він.</p><p data-block-key="af2oc"><strong>Креативники</strong> — вигадують різні способи втечі. Якось затриманий намагався втекти, відрекомендувавшись представником спецслужби. Сказав охоронцеві, що він із СБУ, швидко показав якесь посвідчення. Охоронець не роздивився, але став уточнювати по рації в чергового. «Есбеушник» почав тікати. Його спіймали.</p><p data-block-key="4km8v"><strong>Залежні</strong> — алко- й наркозалежні, люди з психічними порушеннями. Поведінка може бути неадекватною.</p><p data-block-key="arf6g">«Буває, що наркомани й алкоголіки можуть роздягатися і бігати голими. Деякі починають трощити все навколо себе, лізти в бійку. Тоді доводиться надягати наручники чи закривати їх, щоб заспокоїти й не дати заподіяти шкоди собі та іншим», — розповідає колишній військовослужбовець.</p><blockquote data-block-key="6leo8">Стан сп’яніння не перешкоджає мобілізації</blockquote><p data-block-key="dn5vf">Хронічних алкозалежних зазвичай не беруть. Але загалом стан сп’яніння не перешкоджає мобілізації.</p><p data-block-key="9rdla">«Один п’яний якось кричав: “Везіть мене в штурмовики. Буду всіх гризти і рвати”. Йому пропонували тилові бригади, але він вимагав: “Тільки в штурм!”», — згадує Олександр.</p><p data-block-key="as6uv">«Трапляється, вечорами приходить молодь 18–24 років напідпитку: “Хочемо в Скелю чи Третю штурмову. Їм кажуть: “Хлопці, приходьте зранку”. Ще ні разу ніхто не приходив», — додає він.</p><p data-block-key="877pt">Бувають такі дні, що привозять переважно наркозалежних. Але не всіх їх можуть мобілізувати. Шанси 50 на 50. Якщо людина стоїть на обліку і лікується за державною програмою, має відповідний документ, то за законом не підлягає призову. Якщо ж у приватній клініці, то піде служити.</p><p data-block-key="2mrsn">«Приватні часто просто видають безплатну дозу», — пояснює Олександр.</p><p data-block-key="5jkfu">Також не візьмуть служити тих, у кого відкриті вени, куди колють наркотики, або хто не може присісти через тривале вживання. Ще залежить від виду наркотиків і дози. Наркозалежного можуть взяти в бригаду, потримати тиждень-два на пересидці, провести детокс. Прямо на фронт їх не відправляють. Спочатку навчання.</p><blockquote data-block-key="dbdb4">Два-три безхатьки приходять добровільно</blockquote><p data-block-key="9rvek">Часом можуть привозити і бездомних. За словами Олександра, щомісяця два-три безхатьки приходять добровільно і кажуть: «Хочу мобілізуватися».</p><p data-block-key="750i0">«Чув, що в Чернівцях мобілізували бездомного й залишили служити в ТЦК. Бо за станом здоров’я він не підходив для бойових частин і ВЧЗ (військова частина забезпечення)», — розповідає Олександр.</p><p data-block-key="sp5e">Для бездомних, які живуть на вулиці, такий сценарій може бути рятівним. Бо їх миють, годують, одягають, дають повний військовий соцпакет і забезпечують лікування.</p><p data-block-key="9r0ap">«Якщо він ходитиме бухатиме, то, звісно, отримуватиме за це на горіхи», — каже військовий.</p><p data-block-key="avtv8">Буває, що поліція привозить і людей з інвалідністю. Навіть якщо вони показують документи. Людина може потрапити в розшук, якщо отримала інвалідність недавно і ще не підтягнулася в «Оберезі».</p><p data-block-key="f6q78">Буває, поліція привозить тих, хто каже, що не підлягає призову, однак це не підтверджено документами, «Оберегом», «Резервом». І тоді інформація зі слів людини не має юридичної сили. Така людина підлягає призову.</p><p data-block-key="dagba">«Якщо людина каже, що вчитель і має право на відстрочку, то це так не працює. Треба було раніше офіційно податися на відстрочку», — розповідає Олександр.</p><p data-block-key="b49e9">Водночас, за його словами, людям з інвалідністю, які не отримали офіційно відстрочку, дозволяють піднести документи пізніше, щоб виключити їх із розшуку й військовозобов’язаних.</p><p data-block-key="9uucv">«Так само з багатодітними батьками, родичами загиблих військовослужбовців. Їх відпускають під повістку, щоб прийшли через два-три дні з документами. Якщо навіть не прийде, то нічого страшного не станеться», — додає колишній військовослужбовець.</p></div> <div class="block-image"> <figure class="medium-width "> <img loading="lazy" src="/media/images/Navchannya.original.jpg" alt="Навчання в ЗСУ" width="2048" height="1536"/> <figcaption>Навчання в ЗСУ</figcaption> </figure> </div> <div class="block-richtext"><h2 data-block-key="nhk4l"><strong>Чому забирають телефони?</strong></h2><p data-block-key="7jmpa">Коли людину затримують через те, що вона в розшуку, у неї забирають телефон або одразу, або на вході в будівлю ТЦК. Але це стосується «буйних і неадекватів».</p><p data-block-key="66ssq">Це відбувається з кількох причин. По-перше, затримані починають викликати поліцію через «незаконне утримання». Далі приїжджає наряд. Можливо, навіть той самий, що привіз його в ТЦК. Поліцейські мусять перевірити, чи все в порядку, документально оформити виклик.</p><p data-block-key="9jhep">Дехто викликає швидку допомогу. Щоразу, як вона приїжджає, мусить офіційно отримати документ, чому не госпіталізувала людину. Працівники ТЦК мають довести, що виклик безпідставний.</p><p data-block-key="bkuja">«На швидкій уже знають: якщо виклик до нас, то 9 із 10 він фейковий», — каже Олександр.</p><blockquote data-block-key="7957r">Бувало, що родичі нападали на машини</blockquote><p data-block-key="82jkg">По-друге, коли військовозобов’язаний телефонує родичам чи друзям і каже, у який саме ТЦК його доставили, родичі можуть робити спроби «врятувати» його. Так сталося з одним із блогерів: він встиг написати в соцмережі місце свого перебування, і підтягнулася ціла бригада його прихильників. Вони перекрили виїзди, не давали доправити мобілізованого блогера в навчальний центр. Бувало, що родичі нападали на машини, трощили їх, влаштовували погоню.</p><p data-block-key="fapk7">Якось один військовий-фронтовик приїхав відбити свого рідного брата, а разом із ним і його військові побратими.</p><p data-block-key="17nog">«Якщо людина нормальна, адекватна, то їй дають подзвонити і родичів пускають, щоб вони передали якісь речі чи їжу, щоб поговорили чи покурили разом», — розповідає Олександр.</p><p data-block-key="c2af5">Якщо затриманого відпускають додому, то телефон і особисті речі повертають. Якщо відправляють на навчання, речі віддають представникові частини. Бо в навчальних центрах також дозволяють дзвонити. Зазвичай раз на тиждень. Хоча в деяких телефони не забирають узагалі.</p><blockquote data-block-key="aff1m">Росіяни знають, де розміщені навчальні центри</blockquote><p data-block-key="akt38">Росіяни знають, де розміщені навчальні центри. Якщо з однієї точки десь у лісі одночасно буде багато мобільних дзвінків, вони одразу вичислять і запустять ракету, пояснює наш співрозмовник.</p><p data-block-key="c24cj">Нерідко в мобілізованих вилучають газові балончики, пневматичні й газові пістолети, електрошокери тощо.</p><p data-block-key="hb41">«Буває, що поліція привозить типів, які ходять по вулицях зі здоровенними кухонними ножами. Як кинджали. Прямо джигіти якісь», — сміється Олександр.</p></div> <div class="block-image"> <figure class="medium-width "> <img loading="lazy" src="/media/images/Viyskovi_pid_chas_prokhodzhennya_VLK_Getty_Imag.original.jpg" alt="Військові під час проходження ВЛК" width="650" height="410"/> <figcaption>Військові під час проходження ВЛК</figcaption> </figure> </div> <div class="block-richtext"><h2 data-block-key="nhk4l"><strong>«ВЛК не повинна шукати твої болячки»</strong></h2><p data-block-key="3a4hl">Після того як мобілізовані потрапили до ТЦК, вони мають пройти військово-лікарську комісію (ВЛК). Олександр каже, що в мобілізованих хибне уявлення про ВЛК. Вони вважають, що там зобов’язані виявити його хворобу й не відправити служити.</p><p data-block-key="82b7s">Насправді ж лікарі дивляться, чи є в людини оформлені в Helsi (система, де фіксуються всі прийоми в лікаря, діагнози, аналізи) візити до лікарів, які в неї діагнози, чи перебуває на обліку (алко, нарко, психо), чи має інвалідність і так далі.</p><p data-block-key="200sq">«ВЛК не повинна шукати твої болячки. У них і немає таких можливостей. Вони дивляться документи і дають свою оцінку», — пояснює Олександр.</p><p data-block-key="306qn">Буває, людина каже, що має хронічну хворобу, вживає ліки, але не знає, як вони називаються. Або не була в лікарні вже понад 10 років. Або каже, що не пам’ятає, до якого лікаря ходить.</p><blockquote data-block-key="se1a">Якщо людина починає «бикувати», значить здорова</blockquote><p data-block-key="cfoq7">Один мобілізований скаржився на біль у шлунку.</p><p data-block-key="c5h40">— А до якого лікаря ти звертався? — запитує в нього медик ВЛК.</p><p data-block-key="7fqps">— Не пам’ятаю…</p><p data-block-key="d63dp">— Може, до отоларинголога? — пропонує жартома варіант.</p><p data-block-key="3181j">— Точно, — погоджується симулянт.</p><p data-block-key="1gjru">Якщо людині кажуть пройти в кабінет до лікаря, а вона відмовляється, починає «бикувати», її не перевірятимуть. Значить вона здорова за умовчанням.</p></div> <div class="block-richtext"><h2 data-block-key="nhk4l"><strong>Рекрутери</strong></h2><p data-block-key="dbohi">У ТЦК приїжджають рекрутери з різних бригад. «Буває, у залі їх більше, ніж самих мобілізованих», — каже Олександр.</p><p data-block-key="aqd3">Процес рекрутингу чимось схожий на швидкі побачення (speed dating), коли за столики сідають пари. Після короткої розмови один із учасників пересідає за наступний столик і спілкується з іншим рекрутером. І так триває, поки всі між собою не познайомляться. За короткий час треба зробити вибір, де проходитимеш службу. Якщо не обереш нікого, тоді вибір зроблять за тебе.</p><p data-block-key="6q43v">Рекрутери візуально самі оцінюють мобілізованих. Звертають увагу на вік, фізичну форму, поведінку. Можуть підійти і розпитати про досвід, освіту, родину. Розповісти про свою бригаду, пояснити, які в них «плюшки» на службі. Потім підходить рекрутер з іншої бригади і процес продовжується.</p><p data-block-key="cl4mb">Бесіда може відбуватися одночасно з кількома рекрутерами, пояснює Олександр. Якщо «покупець» кимось зацікавився, він каже про це начальнику ТЦК. Тоді оформляють документ і мобілізований їде в ту бригаду.</p><p data-block-key="q4t1">«Дивляться на адекватність і зацікавленість людини. Якщо вона не намагається уникнути служби, хоче бути корисною, її швидко заберуть у хороше місце. А якщо каже “нічого не хочу”, “піду покурю”, “посиджу…”, то такі не цікаві рекрутерам», — розповідає Олександр.</p><blockquote data-block-key="dnp5">Курилка — місце, де можна неформально поговорити</blockquote><p data-block-key="96qjj">Буває, що мобілізованого, який вже домовився з однією бригадою, намагаються переманити в іншу. Зокрема, розповідаючи негативні речі про ту бригаду, в яку він рекрутувався. Часто це відбувається в курилці, де перетинаються всі: військовозобов’язані, працівники ТЦК, рекрутери.</p><p data-block-key="70rp1">«Курилка — це місце, де можна неформально поговорити, показати себе, дізнатися про свою подальшу долю й зробити її кращою. За кваліфікованих фахівців рекрутери мало не б’ються», — пояснює Олександр.</p><p data-block-key="e4l3b">Каже, що нині для людини будь-якої цивільної професії знайдеться заняття в армії.</p><p data-block-key="9heli">«Якщо ти офігенний зварювальник, то варитимеш і ремонтуватимеш бронетехніку, якщо лікар, будеш медиком, якщо радіоінженер, то візьмуть зв’язківцем чи дрони паятимеш. Зараз дуже шукають тих, хто вміє тримати в руках паяльник і може відрізнити транзистор від резистора», — каже колишній працівник ТЦК.</p></div> <div class="block-image"> <figure class="medium-width "> <img loading="lazy" src="/media/images/Remont_tekhniki.original.jpg" alt="Ремонт техніки в Силах оборони України" width="2048" height="1377"/> <figcaption>Ремонт техніки в Силах оборони України</figcaption> </figure> </div> <div class="block-richtext"><p data-block-key="see1w">Дуже потрібні водії, інженери, логісти. За словами Олександра, навіть якщо ти художник, малюєш пензлем, є багато можливостей: малювати карти, розробляти маскувальні сітки під будь-яку місцевість. Дизайнер одягу став шевцем у бригаді, хіміки роблять вибухівку, любителі комп’ютерних ігор, які толком ніколи не працювали, але чудово вправляються з джойстиком, можуть стати дронарями.</p><p data-block-key="250fu">Є рекрутери, які набирають обмежено придатних людей у військові частини забезпечення.</p><p data-block-key="8rmv5">«У ТЦК також не вистачає людей», — каже Олександр.</p><blockquote data-block-key="75qdh">Якщо мобілізований сам нічого не обирає, вибір роблять за нього</blockquote><p data-block-key="elft5">Подальша доля мобілізованого часто вирішується вже за 24 години. Якщо рекрутери забирають, то це плюс для ТЦК. За військовозобов’язаного не треба відповідати, не треба витрачати зайвий ресурс, везти на «оглядини» в навчальні центри.</p><p data-block-key="3n1ck">Якщо мобілізований сам нічого не обирає, вибір роблять за нього. Тоді час перебування в розподільчому пункті може бути довшим. Чекатимуть, поки набереться достатньо людей, щоб відправити їх у навчальний центр.</p><p data-block-key="2lde3">«Якщо привозиш чоловіка в нормальну бригаду, а він каже: “Та я злодій, бандит, я втечу”, від нього можуть відмовитися. Сказати, нам такі не треба. І тоді його везуть у ту бригаду, де беруть усіх. Переважно це бойові», — розповідає Олександр.</p><blockquote data-block-key="5ih52">Щоб потрапити в хорошу бригаду, краще бути ввічливим і не обманювати</blockquote><p data-block-key="68aiv">Олександр наголошує: розповіді про те, що людей, які в «Резерві+» позначені «у розшуку», відправляють на «нуль», — це «стовідсоткова російська пропаганда і ефесбешна хрінь для зриву мобілізації».</p><p data-block-key="97n72">Щоб потрапити в штурмові полки, треба ще постаратися. Адже військові мають бути впевнені в людині, з якою їм іти в бій.</p><p data-block-key="5h9h6">«Якщо тебе поранять чи вб’ють, по тебе ще треба повзти, ризикувати своїм здоров’ям. Кому це треба? Або якщо ти “дрищ” і від пострілу обкакався, то куди тебе в штурмовики? Їжу і боєприпаси підноситимеш», — каже колишній військовослужбовець.</p><p data-block-key="dmjma">Навіть у штурмові бригади потрібні різні спеціалісти. Дронарі, наприклад. Головна порада від представника ТЦК: щоб потрапити в хорошу бригаду, краще бути ввічливим і не обманювати.</p></div>]]>https://texty.org.ua/articles/117572/vijskovyj-populizm-proty-realnosti-peredka-chomu-obovjazkova-rotatsija-zsu-buksuye-na-praktytsi/Чому обов’язкова ротація військових кожні два місяці буксує на практиці: нестача людей, небезпека заміни на передовій, дрони, штурми та реальні умови війни.Tue, 02 Jun 2026 12:04:00 +0000https://texty.org.ua/articles/117572/vijskovyj-populizm-proty-realnosti-peredka-chomu-obovjazkova-rotatsija-zsu-buksuye-na-praktytsi/Политика<![CDATA[<div class="block-codesnippet">elevenlabs</div> <div class="block-richtext"><h2 data-block-key="ewkd4"><strong>Що написано в наказі</strong></h2><p data-block-key="8g8fm">30 квітня 2026 року головнокомандувач ЗСУ генерал Олександр Сирський підписав наказ, який мав стати залізним правилом для всіх штабів. Головна цитата документа, що пішла в медіа, визначає чіткі часові межі:</p><p data-block-key="7qgzi"><i>«Командири мають забезпечити, щоб наші захисники були на позиціях не довше від зазначеного періоду [двох місяців], а заміни повинні виконувати впродовж місяця».</i></p><p data-block-key="jdte6">Наказ не просто обмежує час перебування на «нулі», він детально розписує, що саме зобов’язане зробити командування під час виведення підрозділу.</p><p data-block-key="gkdvh"><strong>Медичний і психологічний контроль.</strong> Документ визначає <i>«обов’язкові вимоги проходження медичного огляду та надання часу на відпочинок військовослужбовцям, які завершили виконання бойових завдань»</i>.</p><p data-block-key="f80s2"><strong>Матеріальне забезпечення.</strong> Наказ вимагає забезпечити <i>«своєчасне поповнення запасів боєприпасами та продовольством військовослужбовців, які виконують бойові спеціальні завдання на позиціях»</i>.</p><p data-block-key="5158l"><strong>Персональна відповідальність.</strong> Наприкінці документа чітко зазначено, що дотримання цих вимог перебуватиме під <i>«жорстким контролем»</i>, а за порушення термінів на командирів чекає <i>«невідворотна відповідальність відповідно до чинного законодавства та статутів Збройних сил України»</i>.</p><p data-block-key="f3rx4">За три тижні, 19 травня 2026 року, Сирський в інтерв’ю «Мілітарному» озвучив механізм ротації, який має забезпечити виконання цього плану. Концепція дістала назву «система в три зміни»:</p><p data-block-key="yuby8"><i>«Щоб забезпечити ротацію кожні два місяці, нам необхідна система в три зміни. Перша зміна безпосередньо утримує передній край. Друга в цей час перебуває в найближчому тилу на етапі відновлення, поповнення та злагодження на полігонах. Третя зміна здійснює переміщення, марш або перебуває в стратегічному резерві».</i></p><p data-block-key="qqeuq">Для контролю ротацій за цією схемою Генштаб запровадив контрольні перевірки: щомісяця 15-го числа спеціальні групи офіцерів мають перевіряти реальний час перебування людей в окопах, щоб виключити «малювання» звітів у штабах бригад.</p><h2 data-block-key="xfphu"><strong>Ця схема розбивається об землю</strong></h2><p data-block-key="oj3d0">Сама ідея трьох змін не нова, вона запозичена зі статуту гарнізонної та вартової служби: одна зміна на посту, друга перебуває в готовності реагувати, а третя відпочиває. Ротація, безумовно, потрібна, та, як завжди, є «але».</p><p data-block-key="4ckb6">Наказ з’явився після гучних скандалів, зокрема, у 14-й ОМБр на Харківському напрямку, де людей тримали на передку критично довго і з мінімальними доставками їжі, бійці голодували.</p><p data-block-key="oah4q">Але виконати його системно зараз майже неможливо з трьох конкретних причин. У такому вигляді він нагадує старий анекдот про прапорщика, який на команду зупинити потяг став на колії назустріч локомотиву і скомандував: «Потяг, стій! Раз, два!».</p><h3 data-block-key="disj7"><strong>1. Утопія «трьох змін» і дефіцит людей</strong></h3><p data-block-key="80gd3">Щоб схема Сирського працювала, на кожну тисячу бійців на «нулі» в тилу має бути ще дві тисячі готових, екіпірованих і навчених людей.</p><p data-block-key="5dlf0">Але реальні темпи мобілізації та пропускна спроможність навчальних центрів не покривають таку потребу. Підстав вважати, що ситуація зміниться у якійсь недалекій перспективі, немає.</p><p data-block-key="u0p2o">На папері бригада може бути укомплектована, а якщо подивитися на реалії, то маємо критичний некомплект. Рембати, логісти, зв’язок, управління і ті поранені, які ще формально числяться в списках, уже багаторазово відправлені на позиції в кілзоні фразою з БР (бойового розпорядження), яка стала модною за Сирського: «виставити позицію за рахунок перерозподілу».</p><p data-block-key="39q8g">Тобто міняти виснажену піхоту на першій лінії власними силами бригад фізично немає можливості. Наказ, до речі, не визначає відповідальних за доукомплектування.</p><h3 data-block-key="c5csu"><strong>2. Заміна під ворожим небом</strong></h3><p data-block-key="r5t7z">У тексті наказу написано: <i>«заміни повинні виконувати впродовж місяця»</i>. Тобто штабам дали певний час на проведення ротації.</p><p data-block-key="nvbo5">Що таке сучасна ротація? Сьогодні це не просто піший перехід. Це продумана до деталей воєнна операція іноді з діями, які покликані відволікати ворога. Щоб замінити всіх і одночасно в якійсь частині, потрібен рух десятків одиниць техніки для висування свіжої зміни. І водночас переміщення тонн матеріально-технічних засобів, їжі, води й боєкомплекту, а потім виведення виснажених і поранених людей, прикриття цієї «двіжухи» артилерією та дронами.</p><p data-block-key="3ufms">А в умовах, коли «мале небо» цілодобово майже повністю контролюється ворожими розвідувальними дронами, артилерією, дронами зі скидами та FPV-дронами на глибині до 10–15 км та ударними дронами на оптоволокні й дистанційним мінуванням на глибині до 50 км, провести такі ротації без втрат, по суті, неможливо.</p><p data-block-key="e5i29">Крім того, командири знають: момент передачі позицій найуразливіший, бо саме тоді противник починає найжорсткіші штурми. Тому це ще й ризик втратити позиції.</p><p data-block-key="ef0lu">До речі, ворожа розвідка завжди намагається з’ясувати, коли відбуватимуться ротації.</p><h3 data-block-key="7awyg"><strong>3. Синдром «пожежних команд»</strong></h3><p data-block-key="m89f8">Третя зміна за схемою Сирського має перебувати в резерві або на марші.</p><p data-block-key="v4k96">На гарячих напрямках інтенсивність ударів і штурмів противника така, що фронт періодично потребує негайного підсилення. Як тільки десь з’являється свіжа, відновлена на полігоні бригада (яка мала б замінити тих, хто відсидів свої два місяці), її висмикують і кидають гасити черговий прорив або стримувати ворожий накат. Резерв «згорає» як пожежна команда. І планова ротація сусіднього підрозділу скасовується.</p><h3 data-block-key="juxuc"><strong>Невідповідність термінів ротації різній інтенсивності боїв</strong></h3><p data-block-key="xfk1i">Наказ встановлює часову рамку — ротація що два місяці. Але не враховує, що інтенсивність боїв скрізь різна.</p><p data-block-key="oq4ui">Підрозділ, який стоїть на прикритті кордону на Півночі, може спокійно витримати і рік без втрати боєздатності. Водночас батальйон, який тримає оборону біля Покровська під інтенсивними ударами КАБів та артилерії, під постійними штурмами, може стати небоєздатним (через втрати та психологічне виснаження) не за два місяці, а за два-три тижні.</p><p data-block-key="dght6">Чітка цифра «два місяці» не враховує реального ступеня зносу конкретної роти чи батальйону. Отже, застосовувати в сучасних умовах недиференційований підхід щонайменше непрофесійно.</p><h2 data-block-key="b1rc4"><strong>Що маємо в результаті?</strong></h2><p data-block-key="ac8ka">Повноцінне виведення великих з’єднань (бригад) у ППД чи на далекі полігони з проходженням медоглядів та повним відпочинком — це поодинокі випадки, що стосуються лише тих частин, які вже фізично неспроможні тримати рубежі.</p><p data-block-key="qvn0h">Натомість армія перейшла на <strong>ерзац-ротації</strong>. Це <strong>внутрішньобатальйонна перезмінка всередині бригади</strong>, коли батальйони міняють людей у межах своєї смуги оборони. Організовується короткий відпочинок (на 10–14 днів) у найближчому тилу, щоб люди могли елементарно помитися, виспатися і залатати снарягу, після чого їх знову повертають на передній край.</p><p data-block-key="kvp9f"><strong>Перепідпорядкування на папері</strong>, коли підрозділ передають із зони відповідальності одного угруповання чи корпусу до іншого, але фактично люди залишаються в тих самих окопах, змінюється лише картинка на штабних картах.</p><p data-block-key="pnvcw"><strong>Висновок:</strong> наказ Сирського від 30 квітня виконав свою головну функцію — виступив вдалим політичним ходом, що покликаний зняти критику після скандалу з фактично забутими бійцями. А також дав юридичну підставу карати тих, хто його не виконав. Але сам по собі цей документ жодним чином не наблизив армію до вирішення проблеми виснаженості людей на передовій через відсутність живої сили та переваги ворога в повітрі.</p><p data-block-key="3bo6j">Доки ці базові фактори не зміняться, двомісячний графік ротації на гарячих точках залишатиметься орієнтиром, а не залізним правилом. На війні досі рулить доцільність утримання позицій, а вона часто диктується ситуацією на землі, а не наказами згори.</p></div>]]>https://texty.org.ua/articles/117565/tureckyj-mesendzher-i-krypta-yak-trymayut-zvyazok-z-ukrayincyamy-v-okupaciyi/Блокування Telegram, VPN, турецький месенджер BiP, криптовалюта та неформальні посередники. Три історії українських родин, які, попри окупацію, репресії та обмеження зв’язку, знаходять способи спілкуватися й допомагати близьким.Tue, 02 Jun 2026 10:02:00 +0000https://texty.org.ua/articles/117565/tureckyj-mesendzher-i-krypta-yak-trymayut-zvyazok-z-ukrayincyamy-v-okupaciyi/Политика<![CDATA[<div class="block-codesnippet">elevenlabs</div> <div class="block-image"> <figure class="medium-width "> <img loading="lazy" src="/media/images/Zruynovaniy_Pokrovsk5.original.jpg" alt="Покровськ рік тому. Нині місто перебуває у фактичній окупації" width="1080" height="720"/> <figcaption>Покровськ рік тому. Нині місто перебуває у фактичній окупації</figcaption> </figure> </div> <div class="block-richtext"><p data-block-key="ri0zz">Розпитувати про такі чутливі речі складно. Люди на підконтрольній Україні території не бажають говорити, бо бояться втратити слабкі канали зв’язку з ріднею «там». Українці на окупованих територіях не хочуть розголосу через страх репресій.</p><p data-block-key="2gobc">«Тема справді життєва, лише анонімності ніде немає — інтернет усе пам’ятає, чує і знає. І, скажу чесно, я не хочу втратити російське громадянство», — написала нам жінка, яку недавно вивезли з руїн Покровська в глиб окупованої території.</p><p data-block-key="3amts">Однак кілька людей усе ж таки погодилося на розмову. Це переважно українці, які виїхали з території бойових дій, або родичі тих, хто залишився в окупації. Імена героїв змінені.</p></div> <div class="block-richtext"><h2 data-block-key="ri0zz"><strong>ICQ і посередники</strong></h2><p data-block-key="7affp">Батьки Андрія мешкали в Покровському районі. Наприкінці 2025 року росіяни зайшли на околиці міста й вивезли їх до пункту тимчасового розміщення на території так званої ДНР. Вони отримали російські паспорти, нині відновлюють документи на зруйноване житло. Сподіваються на компенсацію від держави-агресора.</p><p data-block-key="63bsh">«Моїм батькам обом по 78 років. Процес отримання нових документів іде повільно через вік та обставини. До того ж спочатку вони відновлювалися: їздили до родичів на Луганщину, відпочивали», — розповідає чоловік.</p><p data-block-key="5rdp0">Андрій регулярно цікавиться життям батьків. Але не хоче називати конкретні канали зв’язку.</p><p data-block-key="2jps">«Коли на окупованій території ще більш-менш працював Telegram, ми розмовляли через цей месенджер. А потім (коли заблокували Telegram. — Ред.) став користуватися програмами-клієнтами, що працюють на сторонніх протоколах. Цей спосіб дає змогу уникнути телефонних розмов», — розмито пояснює він.</p><p data-block-key="3rthe">Чоловік розповідає, що для зв’язку використовує програму-клієнт — аналог месенджера ICQ, так званої аськи епохи раннього інтернету.</p><p data-block-key="694sg">«Впевнений, що такий спосіб абсолютно безпечний для спілкування. Якщо цілеспрямовано не шукати, то кінців ніхто не знайде. Можу спілкуватися з батьками як по аудіо, так і через відеозв’язок. Це залежить лише від якості інтернету».</p><blockquote data-block-key="8v1e7">Людям похилого віку таке важко опанувати</blockquote><p data-block-key="af1uc">Програма-клієнт працює і на смартфонах, і на комп’ютерах. Встановити її на гаджети батькам допомогли знайомі, які давно живуть в окупованій частині Донецької області.</p><p data-block-key="9t6v">«Знаю, що багато людей для спілкування з окупованою територією використовує месенджери BiP (головний турецький месенджер. — Ред.), KakaoTalk та інші корейські або китайські розробки», — ділиться Андрій.</p><p data-block-key="5i7j9">Щодо фінансових операцій, то, за словами чоловіка, люди на окупованій території мають можливість отримувати кошти з підконтрольної території і навпаки.</p><p data-block-key="eq0cg">«Є можливість переказувати гроші через криптовалюту — фактично будь-кому і майже в будь-яку точку світу. А вже на місці люди можуть перевести ці кошти в готівку. Особисто я цей метод не використовував, бо батькам, людям похилого віку, таке важко опанувати.</p><p data-block-key="44rdm">Але якби на тому боці знайшовся помічник, який їх навчив би, то в перспективі можна було б переказувати кошти й таким способом», — констатує Андрій.</p></div> <div class="block-image"> <figure class="medium-width "> <img loading="lazy" src="/media/images/Zruynovaniy_Pokrovsk2.original.jpg" alt="Покровськ навесні 2025 року. Нині місто перебуває у фактичній окупації" width="1080" height="720"/> <figcaption>Покровськ навесні 2025 року. Нині місто перебуває у фактичній окупації</figcaption> </figure> </div> <div class="block-richtext"><p data-block-key="yuysg">Ще один канал переказу коштів — через посередників, яких чимало з’явилося з початком великої війни. Людина переказує гривні на українську банківську картку посереднику, а той з урахуванням свого відсотка перекидає вже рублі на російську картку одержувача. Ця схема працює і в зворотному порядку. Якщо коротко, то ланцюжок такий: ПриватБанк — Райффайзен Банк — Сбербанк Росії.</p><p data-block-key="d410e">Наприклад, восени 2023 року за переказ 3750 рублів треба було заплатити 1875 грн. Фактично курс становив 50 українських копійок за 1 російський рубль, що було приблизно на чверть більше за середній ринковий курс. Тобто комісія або націнка на такому неофіційному переказі сягала близько 25%.</p></div> <div class="block-richtext"><h2 data-block-key="ri0zz"><strong>Сім рукостискань</strong></h2><p data-block-key="4q974">Оксана родом із Донеччини, але з юності живе в Дніпрі. Спочатку навчалася, потім вийшла заміж за місцевого хлопця. Її батьки залишились у своєму місті Горлівського району. Зараз це територія так званої ДНР.</p><p data-block-key="cuf7u">Оксанина мама померла сім років тому. Навіть початок великої війни не змусив батька переїхати до єдиної доньки, про причини ми розповімо трохи нижче.</p><p data-block-key="bhho4">Нині батькові 88 років. Оксана дуже переживає за його здоров’я, бо колись він переніс операцію через онкологію. Українські пенсійні картки вже давно прострочені, соціальних виплат від України чоловік не отримує.</p><p data-block-key="c8nkv">«На початку повномасштабного вторгнення я знайшла спосіб передавати гроші батькові через знайомих його колишньої сусідки, яка виїхала з окупованої території у 2014 році. Нині сусідка мешкає в Європі. У неї ще залишалося багато близьких знайомих на тому боці. Але серед цієї кількості людей важко знайти “своїх”, які підтримують Україну», — каже Оксана.</p><blockquote data-block-key="bmes4">Еквівалент суми Оксана переказувала в Америку</blockquote><p data-block-key="7elju">Проте надійна людина знайшлася через систему, як кажуть, семи рукостискань. Ось як вона її описує: «Сусідка батька, її однокласниця, діти однокласниці, що вже безпосередньо передавали батькові гроші, які Оксана переказувала на європейську картку сусідки».</p><p data-block-key="1ecul">Згодом знайшовся ще один спосіб. Троюрідна сестра згаданої сусідки мешкає в Америці, а її рідний брат — у Росії. Він деякий час перекидав батькові частину своєї пенсії. Відповідно еквівалент цієї суми Оксана переказувала в Америку.</p><p data-block-key="19hbo">«Була ще спроба допомогти батькові через мою подругу, яка мешкає в Ізраїлі. Але це вдавалося до великої війни: люди, які жили в Ізраїлі й отримували російську пенсію, оплачували рублями комунальні послуги в батьковій квартирі, а подруга віддавала їм там шекелями. Це працювало, поки я могла їй повертати кошти на картку», — ділиться пані Оксана.</p></div> <div class="block-image"> <figure class="medium-width "> <img loading="lazy" src="/media/images/Zruynovaniy_Pokrovsk.original.jpg" alt="Покровськ навесні 2025 року. Нині місто перебуває у фактичній окупації" width="630" height="360"/> <figcaption>Покровськ навесні 2025 року. Нині місто перебуває у фактичній окупації</figcaption> </figure> </div> <div class="block-richtext"><p data-block-key="yuysg">Що стосується засобів зв’язку, то тут ситуація трохи краща. Батько, попри свій вік, опанував ноутбук і смартфон. Коли є стабільний інтернет, Оксана розмовляє з ним через відеозв’язок. На сьогодні з трьох доступних каналів — Viber, WhatsApp і Telegram — залишився тільки останній. Бо в батька зламався старий смартфон, а на новий він сам не зміг установити всі месенджери.</p><p data-block-key="dt9de">Щоб скористатися Telegram на окупованій території, треба підключити VPN, що забезпечує конфіденційне зашифроване з’єднання. Це значно погіршує зв’язок. Оксані вдається поговорити з татом раз на кілька днів.</p><p data-block-key="em0o1">«Із кожним днем спілкуватися все важче й важче. Зір у батька погіршився. Він погано бачить значки на телефоні, не може набрати повідомлення. Надсилати голосові повідомлення теж не може. А мої до нього просто не доходять. Допомогти встановити сторонні месенджери, які ще не блокує Росія, нікому. Ми пробували це зробити віддалено, але нічого не вийшло», — скаржиться жінка.</p><p data-block-key="ctsq8">Оксана вмовляє батька виїхати до Дніпра через Європу, але він не хоче. Мовляв, дорога довга й важка. Хоча теоретично можна продати квартиру й поїхати. Але в батька є ще один аргумент: Україна щодня потерпає від обстрілів, а його місто майже не постраждало за всі роки війни.</p><blockquote data-block-key="4ut0p">До останнього не отримував російського паспорта</blockquote><p data-block-key="62o9t">«Батько до останнього не отримував російського паспорта. Зробив це лише через кілька років після смерті мами, щоб установити їй пам’ятник і привести житлові документи до ладу. Але ця квартира не потрібна, якщо не стане й батька. Я навіть точно не знаю, отримує він російську пенсію чи ні. Бо на всі запитання відповідає: “У мене все добре”», — каже Оксана.</p><p data-block-key="5qphl">Єдина людина, яка, ймовірно, може підтримати Оксаниного батька або сповістити в разі чого, — та сама однокласниця сусідки, яку вона жодного разу не бачила.</p></div> <div class="block-richtext"><h2 data-block-key="ri0zz"><strong>Десяток яєць</strong></h2><p data-block-key="epes1">Пані Наталія виїхала з рідного Донецька ще у 2014 році, але її мама й досі живе на території так званої ДНР — у Горлівці. До 2022-го вони комунікували регулярно: зв’язатися в месенджері не було проблемою, та й приїхати одна до одної було можливо, хоч і нелегко. З початком повномасштабної війни все змінилося.</p><p data-block-key="7l27">«Коли закрили Viber, ми перейшли на WhatsApp. Потім зник і цей канал зв’язку, залишився тільки Telegram. Але зараз він працює лише через VPN і з великими перебоями. Якщо раніше в нас із мамою був щоденний ритуал — розмовляти рівно о дев’ятій вечора, то тепер спілкуємося двічі на тиждень, та й то не завжди», — розповідає Наталія.</p><p data-block-key="dogoi">Каже, що від початку цього року, відколи росіяни активно блокують зв’язок всередині своєї країни, популярним став месенджер IMO. Але користуватися ним можуть лише ті, хто встиг установити застосунок до сповільнення інтернету російською владою. Тепер завантажити його на окупованій території майже неможливо.</p><blockquote data-block-key="beubr">За 5000 рублів установили безплатний VPN</blockquote><p data-block-key="50ahi">«Для зв’язку ще можна використовувати Microsoft Teams. Але людям похилого віку здебільшого не вдається самостійно пройти всі етапи реєстрації (для цього потрібен Google-акаунт). Отже, доводиться звертатися до когось по допомогу. Якщо немає поруч власних дітей та онуків, пенсіонери часто стають жертвами недобросовісних людей. Родичу моєї знайомої якісь пройдисвіти за 5000 рублів установили безплатний VPN», — ділиться Наталія.</p><p data-block-key="kd22">Є й фінансові питання, які пані Наталії доводиться вирішувати постійно. Одне з них — оплата комунальних послуг за власну трикімнатну квартиру в Донецьку.</p><p data-block-key="6srgo">«Ми не встигли продати свою нерухомість. Коли почалося повномасштабне вторгнення, для підтвердження права власності треба було мати російський паспорт. Але для мене це принципово неможливо. Щоб житло не забрали за борги, ми стали шукати варіанти. Квартирою зацікавилася знайома, яка використовує її як художню майстерню, а натомість сплачує невелику суму, що покриває комунальні послуги», — каже Наталія.</p></div> <div class="block-image"> <figure class="medium-width "> <img loading="lazy" src="/media/images/Zruynovaniy_Pokrovsk3.original.jpg" alt="Покровськ навесні 2025 року. Нині місто перебуває у фактичній окупації" width="1080" height="720"/> <figcaption>Покровськ навесні 2025 року. Нині місто перебуває у фактичній окупації</figcaption> </figure> </div> <div class="block-richtext"><p data-block-key="yuysg">Жінка розповідає, що за роки окупації Донецької області вони постійно шукали різні способи обміну грошима та допомогою. На тому боці залишилося багато родичів, знайомих і друзів. Ці зв’язки стали в пригоді після початку великої війни, коли офіційні канали комунікації майже зникли.</p><p data-block-key="6e16i">«Моя мама все життя працювала в школі. У неї була колега, яка мала стареньку маму у Вінниці. Це працювало так: я віддаю гривні на українському боці, а мамина колега в Горлівці повертає їй цю суму рублями чи іншою валютою», — пригадує пані Наталія.</p><p data-block-key="3lpqk">Іноді ситуація доходила до абсурду. У так званій ДНР американські долари з певного часу втратили популярність серед місцевих. Тому курс гривні до рубля люди стали визначати за цінами на базові продукти. Наприклад, за вартістю десятка яєць чи кілограма курятини.</p><blockquote data-block-key="bfcv0">Їздила на підконтрольну Україні територію</blockquote><p data-block-key="5eqj1">Наталію бентежить, що мама не стала відмовлятися від української пенсії, хоча отримує значно більшу суму в рублях від окупантів. Так робить більшість пенсіонерів на окупованій території. Люди вважають, що не варто нехтувати додатковими грошима, бо «ми їх в Україні заробили».</p><p data-block-key="4p861">До 2022 року мама Наталії їздила на підконтрольну Україні територію, щоб підтверджувати свій статус пенсіонерки. Виплати нараховуються і тепер, але скористатися карткою вже неможливо — потрібно проходити верифікацію і підтверджувати, що не отримуєш російські виплати.</p><p data-block-key="5oiho">«До речі, на окупованій території людям пенсійного віку допомагають пройти верифікацію за гроші. Найдешевше, близько тисячі рублів, це коштує для тих, у кого є український закордонний паспорт. Можна навіть отримати готівку з української картки, але за величезний відсоток — інколи до 40% суми. Як саме це працює, не знаю, бо мамина картка в мене. Донедавна я щомісяця знімала ці гроші й переводила їх у долари. Сподіваюся, що колись усе ж таки вмовлю маму переїхати до себе», — не втрачає надії Наталія.</p></div> <div class="block-richtext"><h2 data-block-key="ri0zz"><strong>Післямова</strong></h2><p data-block-key="20fv2">Усі герої цієї статті розповідають про різний досвід, але він зводиться до загальної проблеми. І це не лише блокування месенджерів, поганий інтернет чи складні фінансові схеми. Росія повільно руйнує саму можливість нормального людського спілкування.</p><p data-block-key="2nelo">Хтось боїться сказати зайве. Хтось навчився говорити натяками. Хтось узагалі залишає питання без відповіді. А хтось уже звикає до коротких повідомлень раз на кілька днів: «У мене все добре».</p><p data-block-key="7nafq">За роки війни між людьми виникли десятки невидимих маршрутів: через VPN, знайомих, сусідів, родичів у третіх країнах, випадкових посередників. Усе це існує лише для того, щоб зберегти найпростішу річ: можливість почути рідний голос.</p><p data-block-key="adpe">І поки є хоча б один такий ланцюг, жодна сила не здатна остаточно розірвати людські зв’язки.</p></div> <div class="block-image"> <figure class="medium-width "> <img loading="lazy" src="/media/images/Berdyansk_okupatsiya.original.jpg" alt="Проукраїнський мітинг в окупованому Бердянську Запорізької області. Березень 2022 року" width="1040" height="585"/> <figcaption>Проукраїнський мітинг в окупованому Бердянську Запорізької області. Березень 2022 року</figcaption> </figure> </div>]]>