Коли торік у серпні Олена Запорожан відкривала своє ательє-майстерню у Полтаві (39 квадратів, дрібні ремонти, пошив суконь, постелі й дитячого одягу), подумати не могла, як усе закрутиться з початком повномасштабної війни.Текст: Ярослава Тимощук, фото: Аліна Смутко.

Вирощувати цього року картоплю, капусту, моркву й перець — не бабусина забаганка, а український продовольчий фронт. Не варто сподіватися на традиційно багатий урожай: території окуповано, поля в процесі розмінування, сільськогосподарську інфраструктуру пошкоджено або знищено. Імпортні овочі навряд чи будуть дешевими.Багатодітна родина в середині квітня повернулася додому, в село Бузова, й узялася садити город замість облаштовувати газон біля дому. Це їхній внесок у подолання продовольчої кризи, що може загрожувати Україні через війну."На початку лютого ми висадили розсаду перцю. Блокаду під час окупації витримало лише 12 маленьких і нещасних перчиків. Ми так їх і називаємо – «бойові перці»", – розповідає Ганна Гнатюк, митна брокерка й мама чотирьох синів.Узагалі-то її велика сім’я не планувала цього року "працювати на врожай", адже на ринку зазвичай усе є. Однак бойові дії в селі та волонтерська ініціатива громадських організацій переконали: країні потрібні "городи перемоги".

"Купила переселенцям три свині й запропонувала робити копчені ковбаси для армії, щоб не депресували", – розповідає чернівецька підприємиця Яна Руденко. Коли почалася повномасштабна війна, вона поставила свій бізнес на паузу й узялася допомагати тим, хто цього потребує. А згодом руку допомоги протягнули і її бізнесу. Айтішник зі Львова Юрій Барнович придумав, як поєднати збір пожертв для війська з підтримкою української економіки, й зібрав команду, яка нині вже втілює ініціативу “Support Ukrainian army”.

Глушимо двигун. Видихаємо. Поряд паркуються такі самі переселенці, як і ми. Утомлені люди відчиняють дверцята авто, розминають ноги, допомагають вибратися притихлим дітям, витягують собак, переноски з кішками й клітки з папугами та хом'ячками. Підходять волонтери, вітають і всміхаються.

«Ну ти й баба-петарда», – казали ще малій Ірі друзі, коли вона стрибала у воду з тарзанки, аж поки «п’ята точка» почервоніє. Хто ж знав, що колись це псевдо, яке причепилося з дитинства, сестра Петарда матиме на передовій, коли рятуватиме людські життя в найгарячіших точках у складі добровольчого батальйону парамедиків «Госпітальєри».

“Люди в черзі спитали, чи є щось поїсти, – розповідають волонтери у гуманітарному центрі Кропивницького. – Талони на обіди того дня вже закінчились, але в нас лишилось кілька порцій, які замовляли для волонтерів у штабі. Винесли вже охололий борщ, за що було трохи соромно. Але вони так накинулися на нього. Ці люди були з Маріуполя”.

17 березня в Україні повноцінно запрацював PayPal, до 30 червня послуги для українських користувачів сервісу надаються без комісії.Наталія Повтарь, юристка Центру демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ) розпитала у Євгена Шульги, директора з розвитку CASE Україна, про можливості PayPal для українських волонтерських організацій та фондів.

“70 тисяч гривень власних заощаджень я вже витратила за шість днів на допомогу людям у Харкові в цьому жахітті, – написала 1 березня харківська волонтерка Юлія Піменова на своїй фейсбук-сторінці. – Ці гроші були відкладені на відпочинок, бо я так мріяла мандрувати світом. Зараз вже інша мрія – просто подихати вільно і вижити з рідними під бомбардуваннями.

Волонтерський штаб “Зграї” працює в Києві від початку російського вторгнення. Неформальне громадське об’єднання, створене ще у 2013 році, під час війни перетворилося на потужний волонтерський рух. Завдяки особистим знайомствам і зв’язкам вдалося швидко розгорнути роботу складів з найнеобхіднішим, організувати доставляння їжі та ліків по Києву та евакуювати мешканців Чернігова.

Численні студентські спільноти, створені у мирний час, під час війни перетворилися на волонтерські осередки. “З “нірок” вийшли абсолютно всі”, – кажуть співбесідники ТЕКСТІВ, розповідаючи про теперішнє студентське життя у Києві, Харкові та Львові.Хтось пішов воювати, хтось збирає кошти на екіпірування однокурсників, хтось плете маскувальні сітки, хтось допомагає у лікарнях, хтось працює на інформаційний фронт.