Статті

Як часто, лежачи у своєму ліжку чи сидячи за робочим столом, ви занурюєтеся в читання паперової книжки? Не читаєте, відволікаючись на повідомлення телефона, що лежить біля вас, а саме занурюєтеся? В епоху соцмереж, постійного потоку інформації та фейків читання залишається важливішим, ніж будь-коли ще. Texty.org.ua переклали есе про те, що не додає оптимізму, — про сучасні реалії паперових книжок.

25-поверхівка поруч зі станцією метро «Політехнічний інститут» у Києві на перший погляд не видається якоюсь особливою. Хіба що поруч на клумбі стоїть трактор, який тягне танк. Але це не єдина цікавинка. Будинок на Берестейському шосе, 26а першим отримав грант за програмою «ГрінДім» від Фонду енергоефективності, що створений Кабміном і фінансується коштом держбюджету України за підтримки ЄС та уряду Німеччини. На початку осені сюди ходили на екскурсію, щоб побачити, як функціонує сонячна електростанція. Texty.org.ua зустрілися з одним зі співвласників будинку та головою ОСББ, щоб з’ясувати, як працює таке рішення. Голова ОСББ очікує, що влітку електроживлення місць спільного користування у будинку буде забезпечуватися завдяки сонячним панелям.

«Море — це прямо кайф! Розумієш, я взагалі забув, коли востаннє був на морі. Забув, що таке солона вода, забув, як це плавати. Тут же дихати можна, жити можна! Не те що цей Донбас — ніякого здоров’я, ніяких нервів», — захоплено розповідає харків’янин Дмитро, військовослужбовець, який ще позавчора паяв дрони в бліндажі, а сьогодні (восени 2024 року. — Ред.) відпочиває на Мальті. Окрім Мальти в його маршруті були Італія, Німеччина, Польща, все за 20 днів.

В українській історії лемків називають найзахіднішою групою українців. Частина з тих, хто живе в Польщі, не погоджується і вважає себе просто «тутешніми руснаками». Більшість асимілювалася після кількох хвиль примусового виселення. Частина повернулася з чужини у свої Бескиди.

У кабінеті заступника мера Житомира Сергія Кондратюка лежить уламок від російського безпілотника «Герань-2». Його збили нещодавно поблизу водоканалу. Він лежить як нагадування про те, що критична інфраструктура потерпає від ударів ворога. Саме вона найбільше потерпає від відсутності електрики. Саме від її роботи залежить функціонування міста.

Упродовж 30 хвилин на приватний сектор на околиці Чернігова впали три російські балістичні ракети «Іскандер-М». Це сталося під час російської атаки третьоо січня 2025 року.Від третьої ракети у своєму дворі загинув чоловік, який жив у сараї біля будинку, знищеного росіянами під час облоги Чернігова у 2022 році. Ймовірно, він біг ховатися в погріб, почувши вибухи поблизу.Ще семеро людей постраждало, у їхніх будинках зруйновані стіни і дахи, повилітали вікна і двері.

Мешканці містечка Семенівка Новгород-Сіверського району на півночі Чернігівщини, що за 10 кілометрів від російсько-українського кордону, їдуть із міста й оселяються в модульних містечках у Чернігові. Люди почали виїжджати після 4 січня, коли росіяни скинули чотири КАБи на центр Семенівки.Вибухи в навколишніх селах у новому році чути майже щодня. Працюють ворожі міномети, ствольна артилерія, летять «Шахеди» та інші дрони зі скидами.

Рішення про самовільне залишення частини (СЗЧ) формується в різний спосіб і не вкладається в єдиний сценарій. Результати опитування свідчать, що бійці приймали рішення про СЗЧ однаковою мірою як спонтанно (52%), так і продумано (48%). Такі дії можуть бути як результатом тривалого незадоволення та виснаження, так і гострою реакцією на стресову подію. Добровольці не менш схильні до СЗЧ, ніж примусово мобілізовані. Один із ключових факторів, які призводять до СЗЧ, — низький професійний рівень командирів.

Навіть ботаніка може перетворитися на інструмент пропаганди в руках агресора. За свідченнями українських науковців, їхні західні колеги стають усе більш “змученими” від війни аж до того, що бояться вживати і читати це слово. Принаймні на такі роздуми наштовхує кілька випадків, коли українські науковці мали проблеми з публікацією своїх досліджень у міжнародних наукових журналах.

“Коли міська рада оголосила, що наш проєкт переміг, приблизно 70% коментарів були скептичними чи несхвальними, — згадує співавтор меморіалу пам’яті Героїв Небесної сотні у Львові Андрій Лесюк. — Це був один із перших таких меморіалів у Львові: пам’ятник, але без пам’ятника. І багато хто цього не розумів. А потім я бачив, як до цього меморіалу регулярно приходили люди, які його критикували”.