Статті

"Бойові дії завершаться через тиждень", "за 10 днів Путін сяде за стіл переговорів", "запас високоточних ракет / літаків / вантажівок / контрактників уже вичерпано", "у Росії більше немає грошей на виплати солдатам", - з початку березня чуємо ми від українських та іноземних коментаторів. Проте коли на п’ятому місяці масштабного вторгнення офіційні чиновники та експертні кола й далі сіють наратив про швидку перемогу через міфічне "виснаження ворога", це викликає щонайменше подив. Як змінилися прогнози й підходи до оцінок в інфополі – у суб’єктивному погляді ТЕКСТІВ.

"Я дуже не хочу йти працювати на завод із сортування сміття. Я не витримаю, мене може знудити", — каже Віка з міста Чортків (Тернопільська область) у дворі школи в Лондоні. "Ну то йди на прання в хімчистку — там усе чистенько, тільки пара очі виїдає", — радить Наталя, яка в Лондоні вже десять років і теж починала з прасування білизни.Сама Наталя вісім років працює нічною прибиральницею і щодня їде в офісний центр на 22:00 та повертається о 04:00. Вона звикла, але визнає: це жахливо, коли роками не спиш уночі.

Російські дезінформатори й далі присвячують війні та її наслідкам для Росії кожну третю новину. А ми аналізуємо новини російських сайтів та оглядаємо, що ворог розповідає власному населенню про напад на Україну. Для цього проаналізували майже 25 тис. новин з російських державних ЗМІ та маніпулятивних сайтів, що прицільно поширюють російську дезу.

Проросійські телеграм-канали на (ново)окупованих територіях регулярно пишуть про Європу та європейських лідерів, повторюючи тези й меседжі російської пропаганди, які ми відстежуємо вже не один рік. До того ж у червні вони проігнорували отримання Україною статусу кандидата в члени ЄС і замінили цю новину на локальні повідомлення, приниження України та страшилки про Європу від окупаційної влади.

Наявність в Україні сучасного далекобійного озброєння дала змогу порушити й так не надто надійні та технологічні логістичні ланцюжки, які росіяни вибудували на підступах до лінії фронту. Про це пише італійський військовий експерт Томас Тейнер. На його думку, це істотно ускладнить постачання снарядів, а також харчування й іншого забезпечення на передову. Дослідники відкритих даних зібрали інформацію про склади, які вже вдалося поцілити нашим Збройним силам. ТЕКСТИ нанесли їх на карту.

Коли торік у серпні Олена Запорожан відкривала своє ательє-майстерню а Полтаві (39 квадратів, дрібні ремонти, пошив суконь, постелі й дитячого одягу), вона й подумати не могла, як усе закрутиться з початком повномасштабної війни.Текст: Ярослава Тимощук, фото: Аліна Смутко.

Рішення про масштабні обмеження свобод не можуть ухвалювати лише генерали. Тим паче, що ситуація на фронті хоч і хитка, але не критична. Або нам брешуть.

Росія напала на Україну з трьох напрямків. Північного (на Київ), південного (на Херсон і спроба пробитися до Одеси) та східного (Харків і Зона ООС). На першому етапі російські війська швидко просувалися територією України й зупинилися на межі 100-150 км від кордону. Це логістична межа, за яку Росії важко постачати свої війська без використання залізниці. Тому не дивно, що залізничні вузли стали однією з перших цілей російського вторгнення. Найбільш болючими для України виявилися захоплення Куп’янська й Мелітополя. Водночас на півночі російські війська не змогли взяти під контроль жодне велике місто чи залізничний вузол.

Під час війни Росія активно використовує англомовних ботів, щоб просувати антиукраїнські та антизахідні наративи в соціальних мережах, зокрема в англомовному сегменті ютубу. Нещодавнє дослідження аналітичної компанії Trementum виявило, що в коментарях до відео найбільших американських новинних каналів вигідні Кремлю посили "засівають" користувачі з десятків країн, більшість із них – з Південно-Східної Азії. Хоча у впливі такого коментування на суспільну думку можна сумніватися, проте ця історія демонструє, яким різноманітним є пропагандистський інструментарій, з яким працює Росія задля досягнення власних інформаційних, політичних і воєнних цілей. ТЕКСТИ публікують головне з дослідження.