#фронт

Статті

Мир і війна Авдіївки: коли небезпечно — з вулиць зникають діти. Але зараз їх побільшало

Хоча люди втомилися від війни, приймати мир на будь-яких умовах вони не хочуть. Працівник коксохіму Альберт Зимненко каже: не варто надавати окупованим територіям особливий статус — краще нехай залишаються у своїй, цитую, «ніщебродській резервації». Замість повітря — розпечена суміш пилюки та вугілля, замість дороги — напрямок, радіоприймач починає божеволіти. На одній хвилі — боротьба українського з сепаратистським мовленням. Автівку хитає на бетонних плитах. Під’їжджаємо до Авдіївки. Автор: Дар’я Куренная.
Статті

Образити міг кожен, а врятувати ніхто. Як виживають прості люди у сірій зоні і прифронтових селах

«Коли загоралися будинки, пожежники не виїжджали. Наша бригада виникла як добровільна пожежна дружина. Потім поранених відвозили на блокпости. А потім лупонуть разок - дроти лягли, вода, відповідно, відключається відразу теж. Ми почали ремонтувати. По газу теж так само призвичаїлися, пробита труба - бинтуємо відразу. З автомобільних камер вирізаємо смуги, з трактора особливо добре йдуть, жорсткі виходять». Мешканці села Павопіль, котре довгий час було в сірій зоні, самоорганізувалися і зуміли самотужки налагодити постачання електроенергії й газу через лінію фронту. Автор: Дмитро Кирилов, фото та відео Сергія Ваганова. Маріуполь - Павлопіль - Лебединське - Бердянське
Статті

Блукаючий міномет. Від них пахло потом, пилом, пережитим страхом і полином. Репортаж із вилазки спецназа ЗСУ

"Сепар з'явився там, де має бути тихо. Працюємо наглухо", - четвірка, скуривши по останній, мовчки вийшла на стежку. Мовчки розтанула в сутінках... На позиції випили чай, з'їли вечерю, випили каву і вмили обличчя. Група не поверталася. Рації мовчали. Не було ані стрілянини, ані пожвавлення в ефірі. Мабуть, вирішили залишитися на днювання. Повернулася група в сутінках - з’явилися беззвучно, як привиди з туману. Спустилися в траншею, жадібно пили воду. Автор: Олександр Шульман, спеціально для Текстів
Статті

Бойовики, морози і контрабанда. Як працює блокпост за Маріуполем

Стою на блокпосту неподалік від Маріуполя разом із військовими. До лінії фронту - 32 кілометри. На вулиці – мінус дванадцять градусів. У лице дме крижаний вітер, очі сльозяться. Після сорока хвилин перебування на вулиці я не відчуваю кінчиків пальців на руках і на ногах. Під стукіт моїх зубів нацгвардієць Коля (який уже восьму годину поспіль на чергуванні) зупиняє сірий немитий бус із луганськими номерами. Чергувала: Любов Величко
Статті

Між прицілами. Діти на лінії фронту живуть, учаться і мріють

У майже щоденних повідомленнях, скільки снарядів випало на Мар`їнку, немає іншої інформації: у місті лишається близько тисячі дітей. І не працює жоден канал українського телебачення та радіо. Є телебачення та радіо Росії та «Новороссії». Дорослі уникають розмов про війну – є діти, в кого родичі воюють «на тому боці», є діти українських військових. Вчителі стверджують, що їхня справа навчати, а не ставати на якусь із сторін. Натомість, у кожній, навіть найменшій сільській школі – дбайливо оформлений «український стенд». Автор: Марія Старожицька, Київ – Курахово – Мар`їнка – Красногорівка – Слов`янськ – Миколаївка –Сєвєродонецьк - Щастя – Тепле – Плотина – Київ
Статті

Важка історія. Як через лінію фронту волонтери-евакуатори вивозять хворих і дітей.

Потрапили під обстріл, в одній семимісній машині їхало десь так шістнадцятеро людей, а в багажнику лежали діти. Будемо збирати гроші на броньований мікроавтобус. Доводиться вести переговори з обома сторонами, і скрізь проблеми. Невизнані республіки не хочуть випускати хворих, мовляв, привозьте гуманітарну допомогу. А українська влада просто не знає де їх дівати. Харківський волонтер Євген Каплін регулярно переринає лінію фронту, аби вивезти немічних і дітей. Записав: Олег Коцарев
Статті

Наші на Донбасі. Хто з місцевого населення «за Україну»

Обстановка у прифронтових містах загалом нервова. Думка про те, а що коли завтра «вони», себто сепаратисти, повернуться не покидає місцевих. Це не гіпотетичні розмірковування киян про танкові удари з чернігівського напряму, не страхи одеситів перед слабким, хоча й небезпечним, Придністров’ям, не мобілізаційна готовність придніпровців. Тут добре розуміють, хто саме може повернутись і яким кривавим та нещадним буде те повернення. Настрої вивчав: Костянтин Воздвиженський

Підтримайте нас