Статті

Десять відсотків іноземців усе ще в Україні. Чому не вдається залучати добровольців

Після повномасштабного вторгнення тисячі іноземців приїхали захищати державу, яка не є їхньою Батьківщиною. Нині в Україні служать добровольці із 75 країн. Загальна кількість іноземців, які в той чи інший час служили або ж досі служать у підрозділах Сухопутних військ ЗСУ, становить понад 10 тисяч.

Озвучено за допомогою ШІ голосом Валерії Павленко

Держава знову заговорила про іноземців у війську. Міністр оборони Михайло Федоров повідомив, що влада готує комплексний план для вирішення проблем із мобілізацією та випадками СЗЧ. Зокрема, є ідея активніше залучати іноземних громадян до служби в Збройних силах України.

Утім, перш ніж говорити про нових добровольців, варто подивитися на досвід іноземців, які вже воюють в Україні. А для них служба в українській армії часто означає не лише фронт і бойові ризики. Іноземні громадяни стикаються з бюрократією, проблемами з документами, медициною, виплатами та незрозумілим правовим статусом. У цьому матеріалі Texty.org.ua розібрали основні проблеми в армії, які треба вирішити, щоб ефективно залучати до українського війська добровольців з інших країн.

«Суперсолдати» за шість місяців

Однією з головних проблем іноземних добровольців в Україні залишається сама система інтеграції їх у військо. За словами американця Раяна О’Лірі, який був командиром роти Chosen Company у складі 59-ї окремої штурмової бригади безпілотних систем, проблема починається ще на рівні рекрутингу та організації служби. «Якщо приблизно з 30 тисяч іноземців, які вступили до війська з 2022 року, залишилося менш як 5 тисяч, — припускає О’Лірі, — то це не через брак мотивації. Це через систему, яка витісняє людей».

За словами військового, Міноборони провалило інтеграцію іноземців у Збройні сили України, і це добре видно за постійним потоком людей, які приходять на короткий час і потім залишають військо. Держава не змогла використати ті навички й досвід, які іноземці привозять із собою на війну.

Люди приходять, служать короткий час і залишають військо

«Ми не змогли усвідомити й зберегти той людський капітал, який іноземці приносять у цю війну. Замість того щоб створити механізм довгострокової служби, сформували систему «обертових дверей». Люди приходять, служать короткий час і залишають військо», — пояснює Раян.

Зараз іноземним добровольцям в Україні пропонують підписувати контракти на шість місяців. Німець Колін, який служить в одному з підрозділів Сил оборони, припускає, що такий термін запровадили як реакцію в перші місяці повномасштабної війни, коли частина іноземців приїжджала в Україну лише на короткий час. Тоді ж для іноземців сформували інтернаціональні легіони, які наприкінці 2025-го розпустили для «підвищення ефективності використання особового складу». Сьогодні іноземці можуть долучитися до підрозділів Сухопутних військ.

Більшість тих, хто приїхав у перші місяці повномасштабної війни, вже залишили службу. «Сьогодні, можливо, близько 10 відсотків іноземців, які приїхали у 2022 році, все ще залишається тут», — оцінює ситуацію Колін.

Таким чином, постійний потік і навчання нових людей часто призводять до марної витрати ресурсів. Підрозділи гаяли час на підготовку та інтеграцію нових людей, які дуже швидко залишали військо. Американець Раян О’Лірі в соцмережі Х написав: «Я іноземець, і мене, відверто кажучи, бісить навчати нових іноземців, адже ймовірність того, що вони втечуть із поля бою або розірвуть контракт після свого першого штурму чи операції, доволі висока».

Частина людей приїжджала, робила відео й поверталася додому

Термін підготовки іноземців такий самий, як і українців. Бійці проходять курс базової загальної військової підготовки — це 51 день. Після чого їх направляють до бойових підрозділів на злагодження. Співрозмовник із ГУР ділиться, що навчання іноземців часто займає чотири місяці із загального терміну, на який приїжджають військові.

«Частина людей приїжджала, виконувала одну місію, робила багато фото й відео. А потім вони поверталися додому, називаючи себе “суперсолдатами”», — каже Колін.

Правовий статус

Ще однією проблемою американець називає правовий статус іноземців, які служать у Силах оборони. Нині він фактично прив’язаний лише до військового контракту. Замість тимчасової або постійної посвідки на проживання іноземцям надається окремий статус, прив’язаний виключно до військового контракту: «Але ідея того, що контракт може замінити повноцінне проживання в країні, не працює».

Через це іноземні добровольці часто стикаються з практичними труднощами в повсякденному житті. «Не маємо стандартного ідентифікаційного номера резидента як особи з тимчасовим або постійним проживанням. Через це майже неможливо нормально оформляти документи, отримувати виплати чи навіть зареєструвати місце проживання», — пояснює Раян.

Коли виникають проблеми, іноземцям нікуди звернутися

Це також обмежує доступ до державних цифрових систем. Зокрема, іноземці не можуть користуватися сервісами «Дія» та «Aрмія+», що вже стали звичними для українських військових.

Ще одна проблема, про яку говорить Раян, стосується представництва іноземних добровольців і захисту їхніх прав. В Україні є інституції, які займаються питаннями військових та ветеранів. Це Міністерство у справах ветеранів та Офіс військового омбудсмана України.

Але ці механізми майже не працюють, коли йдеться про іноземців. Питання соціального захисту, пільг чи статусу іноземних добровольців залишаються поза цими системами. «Коли виникають проблеми зі званнями, правовим статусом чи виплатами, іноземцям фактично нікуди звернутися», — каже О’Лірі.

Застрягнути у званні старшого солдата

Раян О’Лірі має понад двадцять років військового досвіду. Десять років він служив сержантом, ще п’ять — офіцером в Іраку, Афганістані, Африці. Після початку повномасштабної війни Раян воює на боці України.

«В Україні я керував понад 60 військовими під час ротних штурмових операцій. Із 2022 року був командиром роти, ведучи понад 100 бійців у найінтенсивніших боях», — розповідає він. Але, навіть маючи такий досвід і відповідальність, офіційно Раян не може отримати сержантське звання. Формально вся його служба оформлена як служба старшого солдата.

Тобто в документах людина може бути записана водієм або оператором, хоча на практиці вона планує операції, організовує підрозділи і керує бойовими штурмами.

Це не лише шкодить добровольцям, а й негативно позначається на ефективності війська

У результаті це не лише шкодить добровольцям, а й негативно позначається на ефективності війська. Тому, каже О’Лірі, частина досвідчених добровольців залишила службу, на якій неможливо було зростати. «Іноземцям довіряють життя людей і бойові завдання, але не дають повноважень, визнання і кар’єрного зростання».

Кілька місяців тому уряд заявив, що систему служби для іноземців планують змінювати. Зокрема, прем’єрка Юлія Свириденко повідомила, що Кабмін розширює можливості служби для іноземців та осіб без громадянства в українському війську.

Планується запровадити для них офіцерські контракти й відкрити можливість проходити службу в Державній спеціальній службі транспорту. А також урегулювати процедури укладання та продовження контрактів, присвоєння військових звань і підстави для звільнення.

Іноземці не просять привілеїв

Проблеми, з якими стикаються іноземці, що долучаються до війська, не нові. Але реальних результатів у роботі з іноземними рекрутами за чотири роки війни Україна не показала.

Кількість іноземців, які залишаються на довгострокову службу у війську, можна було б збільшити, якщо запровадити окремі механізми для вирішення їхніх проблем. Надаючи іноземним громадянам більше можливостей для розвитку, можна помітно підсилити українське військо.

За словами Раяна О’Лірі, одне з можливих рішень — поява спеціального уповноваженого з питань іноземців у межах Офісу військового омбудсмана України. Така людина могла б займатися зверненнями іноземних військових, допомагати вирішувати питання їхнього статусу і прав. Іноземцям, які зголосилися воювати на боці нашої держави, став би в пригоді окремий ресурс, через який можна було б отримати допомогу з документами, юридичними питаннями та іншими адміністративними процедурами.

Іноземці не просять привілеїв

«Іноземці не просять привілеїв. Ми просимо рівних стандартів, рівних можливостей і такого самого ставлення, як до українських військових», — каже О’Лірі.

Якби Україна за роки повномасштабного вторгнення інвестувала в інтеграцію та використання лідерського потенціалу іноземних громадян, сьогодні вона могла б мати кілька додаткових бригад із досвідчених і загартованих у боях військових, вмотивованих працювати на перемогу.

війна зсу іноземці