Чому на передових позиціях насправді воює набагато менше людей, ніж має бути? Що таке “відстійники” і “мазані” підрозділи? Як варто готувати бійців та відбирати для служби на різних ділянках? Міркуваннями про це з нами поділився сапер, який служить із перших днів війни і бував на різних ділянках фронту. Це дає підстави йому робити узагальнення про ключові проблеми у війську. Звання нашого співрозмовника — сержант, до війни викладав математику.

Військовий, що служить у тиловому підрозділі, поділився роздумами, у чому він вбачає проблеми: замість обороноздатності старші офіцери перевіряють зовнішній вигляд, замість військової підготовки бійці заповнюють численні папірці та виконують ритуали, що є рудиментом радянської епохи в армії. Також він зачіпає тему організації служби і навчання строковиків, які стикаються з тими самими проблемами, що й тилові підрозділи. Публікуємо його розповідь, оскільки вважаємо, що українську армію вкрай потрібно реформувати, щоб зробити її сучасною та ефективною і позбутися совкових традицій та ритуалів.

Польове, але не всеохопне дослідження українського журналіста Дмитра Крапивенка, який нині служить у лавах ЗСУ.

Український військовий описав у твіттері історію бійця, який опинився в катастрофічному стані після кількох контузій, отриманих у боях, але залишався у строю, щоб хоч трохи заробляти на життя.Ця історія показова, адже, як справедливо зауважує автор, бійців з тяжким ПТСР (посттравматичним стресовим синдромом) з кожним днем стає дедалі більше. Реальна робоча система їхньої реабілітації вкрай необхідна, як і гідне фінансове забезпечення тих, хто втратив здоров'я на війні.

Поетка та військова Ярина Чорногуз сформувала список золотих неписаних істин армійського життя, як вона каже, з присмаком гіркого гумору та іронії. "Далі буде трошки матів, тож усім хто їх вважає невихованістю – закрити очки та вушка і далі не читати", – додає Чорногуз.