"Сепар з'явився там, де має бути тихо. Працюємо наглухо", - четвірка, скуривши по останній, мовчки вийшла на стежку. Мовчки розтанула в сутінках... На позиції випили чай, з'їли вечерю, випили каву і вмили обличчя. Група не поверталася. Рації мовчали. Не було ані стрілянини, ані пожвавлення в ефірі. Мабуть, вирішили залишитися на днювання. Повернулася група в сутінках - з’явилися беззвучно, як привиди з туману. Спустилися в траншею, жадібно пили воду. Автор: Олександр Шульман, спеціально для Текстів

Коли на початку осені єврейські господині у Бершаді бралися варити сливове повидло, його густий аромат розносився цілим кварталом. Повидло кілька годин готували у чанах; аби вариво не пригорало, його слід було увесь цей час помішувати веслом. Хто лінувався робити це сам, звертався до сусідки Рахель – її наймали спеціально для цього заняття. Нині в штетлі, тобто єврейському кварталі, мешкає сім українських сімей і одна єврейка похилого віку. Тут осідають роми. Текст і фото: Ярослава Тимощук

Перша про війну з Росією, друга про «арабську весну». Цікавіша українському читачеві, безумовно «Война на три буквы». Але я все-таки почну з розповіді про «Майдан Тахрір» як книги з більшою часовою і не тільки часовою дистанцією від описуваних подій, а відтак і з виразнішими спробами аналізу й узагальнень. Дві нові й досить гучні книжки української репортажистики – «Майдан Тахрір» Наталі Гуменюк і «Война на три буквы» Катерини Сергацкової, Артема Чапая та Володимира Максакова, читав Олег Коцарев

Щоб написати один лист шість чиновників його передають один одному, потім ще стільки ж задіяні у погодженні відповіді. Потрібно поміняти половину персоналу, іншу зберегти заради «інституційної пам’яті» та підвищити їх кваліфікацію. Але коли зарплата 1800 грн. важко набрати потрібні кадри. До Міносвіти приходить маса документів, де хоч якось згадуються слова «навчання», «освіта» чи ще щось. Влітку ми погоджували інструкцію МВС з підготовки собак (для кінологів). І цей потік не вичерпано. ТЕКСТИ провели півтора дні із заступником міністра освіти Інною Совсун. Із замміністра спілкувався: Олексій Гордєєв

- А я зразу, ще здаля побачив цю маршрутку, - п’яно посміхаючись каже мені художник Володимир, власник блогу vitraje.org.ua – і вирішив зайти сюди. Бачив сюжет про водія нашого. Автор: Сергій Клімович,

Спека. Європейська площа, другий день акції на захист мови – 4 липня. Колона «Беркуту» збігає на Трьохсвятительською додолу після сутички довкола міні-буса «Останньої барикади», що виїхав на мостову. Чимало журналістів в очікувані шоу, молодих патріотів – бійцівської слави. Про травми та порізи «беркутівців» мені через кілька днів трохи злякано розповідає й один із «зелених» київських міліцейських, виставлених «охороняти» учасників акції. З міліцією спілкувався: Олесь Кульчинський

Знаєте, трамваї – це такий спосіб утечі. Це, коли вам так погано, що далі нікуди, або гризуть докори сумління за дурні слова, сказані «чорного» дня, або за ще дурніший учинок, або… Словом, тоді у Вас один вихід – трамвай. Трамвай – це така сучасна психотерапія, ліки для душі в машині часу. Адже тільки у трамваї ви маєте шанс повернутися на років десять назад у минуле. А ще зустріти у його вагонах нетипові життєві ситуації, ну і, взагалі, поміркувати – навіщо ми всі тут у цьому довбаному житті, чому так важко одним із нас, і так легко другим. Коротше: Трамваями катався Олесь Кульчинський

Іноді вночі щось тихо штовхає мене в спину й змушує вештатися нічним містом: щось просити чи запитувати в поодиноких перехожих, пити пиво в дешевих генделях, смалити цигарку за цигаркою на самотніх зупинках тролейбусів та автобусів, оминати псячі зграї й прислухатися до чужих розмов. Дивно, але на початку дві тисячі десятих такі мандри стають дедалі безпечнішими. Час змінюється так блискавично, аж ми самі цього не підозрюємо. Отак якось пізно увечері я виходжу з Теремків, щоб посеред ночі дістатися до Борщагівки по Об’їзній дорозі.Окружною вештався: Олесь Кульчинський