Книжка, насправді, дуже страшна. Бо це ж реально страшно — залишитися хворому на самоті без грошей і страховок посеред північно-американського міста, у дешевій орендованій квартирі. Коли не здатен ані працювати, ані навіть вийти з хати, але платити треба за все. Що б там не казали про ґендерну рівність, а Північна Америка досить ще патріархальна. Чоловік має робити перший крок, знайомитися, рятувати. Принаймні, цього від нього чекає суспільство. Оксана Луцишина не боїться казати правду про іммігрантське життя. Євген Лакінський, іммігрант і автор книги «Мій Квебек. Люди, мови і життя у Квебеку і навколишній Канаді»

Якщо сказати про «Дивних людей» однією фразою, то давно я не сміявся так довго і щиро. Книжка просто нашпигована гумором. І гумор цей тонкий і глибокий. Ні, примітивні жарти теж є, але вкрай мало. А здебільшого —добра іронія. Україна, описана Чапаєм, неймовірно гарна, попри всі економічні та соціальні проблеми. Люди, що живуть в Україні, назагал добрі, хоч і мають тисячі недоліків. Євген Лакінський, автор книги «Мій Квебек. Люди, мови і життя у Квебеку і навколишній Канаді» https://facebook.com/MiyKvebek/

Автор "Подорожі в пошуках України" та The Ukraine, книжок, які почались у нас на ТЕКСТах старовинним (для нинішніх реалій) методом sms-репортажу, тепер узявся досліджувати Україну "повільними мандрами", пішки. Цього разву він проблукав понад тридцять кілометрів тими самими кононівськими полями, яким присвятив знамениту новелу Михайло Коцюбинський.Intermezzo через сотню років влаштував: Артем Чапай

Почнемо з того, «Клавку» написано майстерно. Знаю, що слово «майстерно» вже затягане, але як інакше описати цю книжку? Всі герої — як історичні, так і вигадані — тривимірні та складні. Події виглядають справжніми. Київ 1947 року — як живий. Повоєнне життя показано реалістично. Навіть їжу описано так, що хочеться її скуштувати прямо зараз, не відриваючись від книжки. А на останньому Львівському форумі видавців «Клавці» присудили нагороду в номінації «Сучасна українська проза». Автор: Євген Лакінський, автор книги «Мій Квебек. Люди, мови і життя у Квебеку і навколишній Канаді»

Образ чоловіка у текстах сучасної української літератури, написаних чоловіками, схарактеризувати дуже просто: це схильний до алкоголізму та невпорядкованих статевих зв’язків, дещо інфантильний, але сексуально привабливий патріот України. Так повелося з 1990-х і триває до сьогодні. Попри те, що в суспільному житті відбуваються активні процеси боротьби за перегляд домінантної позиції чоловіків у політичній, економічній, державній сферах, літературні твори можуть хіба здивувати: невже цей милий невдаха здатен узурпувати владу і здійснювати символічне й несимволічне насильство?! Та ні, він же хоче тільки найкращого: припасти до коханої, і щоб згинули воріженьки, як роса на сонці… Утім, поява реальних воріженьків таки стимулює до активніших дій, і усталений образ змінюється. Автор: Тетяна Трофименко

Події в «Мондеґріні» розгортаються в режимі фантасмагорії, з досить складними асоціативними побудовами й алюзіями, але при цьому з чорним гумором та іронією. Емоційною противагою травмі війни для головного героя, окрім вивчення української мови, стає насичений еротизм. Читав Олег Коцарев.

"Він ворожий до української культури. Його успіх – у телевізорі, а в гуморі переважає не витончений підхід, а звичайне хамство. Коли після радянського режиму люди вирвалися на свободу, не знали, як реагувати на неї – і сприйняли її як хамство. Зеленський у своєму гуморі грубіянив – і це миналося йому безкарно. Такі жарти відгукнулися людям, бо впізнавали в персонажі себе", - так пояснює Василь Голобородько успіх Зеленського. Авторка: Ярослава Тимощук