Новий роман Мартина Якуба вийшов у 2021, у харківському видавництві Vivat. Це — продовження роману «Мертві моделі» про пригоди горлівського міліціонера Макса Ґедзя. Якісний детектив про київське життя перед пандемією читається легко і не залишає байдужим. Розібравшись із фотомоделями, герой взявся захищати собак. Автор: Євген Лакінський, автор книги «Мій Квебек. Люди, мови і життя у Квебеку і навколишній Канаді»

Що відрізняє письменника від графомана, як створити свою літературну школу, за що школярі ненавидять українську літературу, чому українські письменники ще не отримали Нобелівської премії. Про все це – в інтерв'ю з Володимиром Даниленком – автором одинадцяти книжок прози, менеджером багатьох літературних проєктів, зокрема конкурсів «Коронація слова», «Золотий Бабай», літературних підсумків року «Глиняний кіт», Міжнародної українсько-білоруської літературної премії «Воїн Світла».

Журналіст Юрій Луканов видав книжку прози з подвійною назвою “Знайти убивцю Фільова (Фантасмагоричні оповідання про днр у складі України). Репортер Волковський (Роман про карколомні пригоди журналіста на війні)”.

У Норвегії в рідному місті Генріка Ібсена створять присвячену йому сучасну бібліотеку:

Євген Маланюк колись дуже влучно написав: Шевченко з'явився тоді, коли більшість навколо вважали, що Україна – це минуле. Коли Гоголь створив для імперії красиву епітафію України: міф про українське казкове чи героїчне минуле, яке вже ніколи не повернеться.

Письменник, журналіст і колишній бранець угруповання «ДНР» Станіслав Асєєв став лауреатом Національної премії імені Тараса Шевченка 2021 року в номінації «Журналістика і публіцистика» за книжку «В ізоляції».

Роман (цього разу навіть роман-поза-сумнівами) Юрія Андруховича «Радіо Ніч», що побачив світ у видавництві Meridian Czernowitz, уже встиг викликати строкаті враження оглядачів. Одні бачать у ньому тонкий багатошаровий іронічний витвір, інші – такий собі гімн людяності, треті – текст плаский і малоцікавий на тлі перших трьох романів «живого класика».

Технологія "глибокого фейку" стає дедалі доступнішою:

Ровесник століття, Валер'ян Підмогильний став представником таки першої генерації авторів нової української літератури, які вже не мусили писати романи у вільний від пильної служби імперії час.

Покоління сучасних професійних письменників виявилося нездатним відобразити нову дійсність, тож поступилося у висвітленні війни новій генерації, яка увірвалося новими книжками, написаними переважно в окопах, шпиталях і наметах. Книжками, що нерідко оминули знані видавництва і вже такі звиклі і, здавалося б, непорушні процедури.