Можна розказувати про духовність, але від тілесних відчуттів нікуди не дінешся. Очевидно, дискурс «духовності» користується у нас значно більшим попитом, бо, завівши мову про тіло, неминуче доводиться стикатися з якимись «незручними» темами. Наприклад, роботи Вови Сая, який робить скульптури з курячої шкіри, про старість. Сам матеріал викликає негативні емоції, відторгнення, відразу, асоціюється з відходами. Є куряче м'ясо, яке їдять і бридка куряча шкіра, яку викидають. Насправді це стан в якому перебуває більшість наших пенсіонерів. Завершилася скандальна виставка «Українське тіло». Про те навіщо виставляти провокативні роботи розповідає один з кураторів Леся Кульчинська:

Націоналісти піднімаючи на щит расову теорію рубають гілку на якій сидять: від того чи вважатимуть мігранти нашу мову своєю, чи користуватимуться російською і боятимуться українців залежить майбутнє нашої мови і культури. Є чудовий приклад. Квебек не отримав самостійності, бо французи зневажали мігрантів, а англосакси всіляко заохочували їх до співпраці й інтеграції. Тиждень триває обговорення заяви прес-секретаря «Свободи» Сиротюка, те, що на Євробачення їде людина, «не нашої раси». Медіа поступили б правильно, аби проігнорували цей пук. Бо по-перше маячню озвучив дрібний клерк маргінальної організації, а обговореня у ЗМІ тільки надає їм ваги. А по-друге коли, наприклад за столом де обідають культурні люди, якийсь гопнік голосно висякається, то прийнято робити вигляд, що на його промовистий жест ніхто не звернув уваги. Тепер же завдяки всемедійному обуренню чимало громадян вважатиме усіх хто розмовляє українською й іноді вдягає вишиванку неадекватними расистами.

Затяті кіномани і просто небайдужі до українського кіно давно прагнули побачити на великому екрані те, що можна назвати суто українським мистецьким дивом. Іллєнко з фільмом "ТойХтоПройшовКрізьВогонь" довів, що здатний робити кіно міні-мікро бюджетах, і не просто якусь там «арт-хаузну відрижку», а справжню сімейно-романтичну драму – фільм, який, попри дрібні кіноляпи все ж таки дивишся з неабияким натхненням. Перші тижні на сеанс у столичних кінотеатрах потрапити було важко. Автор: Дмитро Рибаков

Хоч сайт Slovnyk_net не входив до переліку найбільш популярних ресурсів українського інтернету, зате до числа найбільш корисних сайтів він належав напевно. Що цілком зрозуміло – час від часу в кожного з нас виникає потреба подивитися в словнику правопис того чи іншого слова, приклади його вживання, парадигму (набір словозмінних форм) тощо. slovnyk.net протягом чотирьох років свого існування був єдиним повноцінним лексикографічним сайтом в Україні. Так тривало до осені 2010 року. Автор: Сергій Лук'янчук

Лексикон інтимних міст» Юрія Андруховича напевно розчарує тих, хто сподівався від нього художньої прози в прямому розумінні цього словосполучення, чогось сюжетного типу «Рекреацій», «Московіади». Цей твір – радше «постмодерна» суміш прози з есеїстикою або її замінник, децентрований збірник географічних вражень, сюжетів, настроїв, спогадів. І не без самоповторювання (згадаймо «Таємницю»). Книжка, вихід якої обіцяли кожного Львівського форуму видавців, нарешті, з 11.11.2011 продається по 111 гривень. Читав: Олег Коцарев

Якщо в прозовому письмі Андрій Курков постає персонажем виразно російської культури, не лише мовою, а й алюзіями, контекстом, бекграундом, то в есеях, нарисах і т.п. письменник уже беззаперечний представник України, який оперує суто українськими категоріями. У цьому сенсі читання Куркова може бути корисним для тих культурних україномовних людей, хто має бажання зрозуміти своїх російськомовних і російськокультурних колег. Автор: Олег Коцарев

Вчора закінчився новий столичний книжковий ярмарок під досить звучною назвою «Книжковий Арсенал». Як нескладно здогадатися, проходив він у Мистецькому арсеналі. Чи не єдиному прохолодному місці Києва у ці дні. Властиво, це був і ярмарок, і фестиваль, і виставка. У найбільшій частині Арсеналу продавалися книжки, а в одному місці навіть автомобілі від спонсорів. Видавництв було представлено не так, щоб дуже багато, але майже всі найактивніші. Та питання чому в Києві ніяк не з'явиться і фестивалю, і виставки львівського масштабу продовжує висіти в повітрі, хоча видавці говорили про гарні продажі книжок. А ідея Ющенка перетворити заводське приміщення в культурний центр виявилася вдалою. По книжки ходив: Олег Коцарев