Глушимо двигун. Видихаємо. Поряд паркуються такі самі переселенці, як і ми. Утомлені люди відчиняють дверцята авто, розминають ноги, допомагають вибратися притихлим дітям, витягують собак, переноски з кішками й клітки з папугами та хом'ячками. Підходять волонтери, вітають і всміхаються.

12 травня 2022 року міністр оборони Чехії Яна Чернохова публічно заявила – її країна готова надати Збройним Силам України свою бронетехніку радянського виробництва, якщо Німеччина натомість передасть свої танки Leopard 2.

Українська громадська організація Центр протидії корупції (ЦПК) збирає кошти на проєкт #BlockPutinWallets – міжнародну адвокацію санкцій проти Росії, – розповідає Антоніна Вовкотруб, керівниця аналітичного департаменту цієї ГО. Цей проєкт – один з багатьох, які втілює ЦПК.

“Вони”, тобто іноземні делегації, мер міста, влада країни мають звідкілясь швидко знайти кошти та замінити вікна всім постраждалим – на це диво сподіваються багато тих, кому війна зруйнувала якщо не тотально все, до фундаменту, то щонайменше вікна в будинку чи квартирі.

— Хтось із наших там залишився?— Ні, нікого...І після паузи:— Бийте по нашому селу. Рівняйте його повністю!

Українські бізнеси, які зазнали втрат або які було знищено, намагаються реанімувати свої виробництва. Історії трьох справ — з Ірпеня, Бучі, Бородянки на Київщині та з Рубіжного на Луганщині, які пристосовуються до воєнного стану й роблять усе можливе, щоб вижити.

Квітневий ранок, похмуро й прохолодно. Мерзнуть руки — мабуть, більше від емоцій. Готуюся побачити наяву те, що було на екранах телевізорів, на відео та фото в інтернеті. Те, що чулося як недавня артилерійська канонада за десятки кілометрів.Заїзд в Ірпінь новою трасою — тією, що від Академмістечка в Києві до самого повороту на Ірпінь, має такий самий вигляд, як і до війни. Навіть перший блокпост не вражає, бо в лютому 2014 року на цьому самому місці вже був блокпост і спалена вантажівка — пляма від неї досі залишалася на асфальті. Місцеві активісти з Ірпеня тоді відчайдушно закривали в'їзд в Ірпінь від силовиків, які могли завадити перемозі Євромайдану.

Ми не дочекалися “зеленого коридору”. Через два місяці після початку війни вирушили з окупованого Бердянська своєю машиною разом з такими само зневіреними людьми, коли зрозуміли, що в рідному місті стало зовсім небезпечно. Просто долучилися 30-ми до колони, про яку напередодні дізналися з вайбер-чату