Чоловіки, не маючи здорового контакту зі своїми емоціями, нерідко виплескували своє розчарування життям на своїх рідних у вигляді фізичного насильства. Багато з них, намагаючись утекти від реальності, починали зловживати алкоголем, що значно погіршувало ситуацію. Жінки, через різницю у фізичній силі, більш схильні до психологічного насильства. І воно теж процвітало в Союзі. Виснажені дружини знайшли маси способів психологічно каструвати своїх чоловіків – постійно знецінювали їх і дорікали їм, порівнювали їх з більш успішними чоловіками. Автор: Оксана Королович, психотерапевтка PhD, експертка кампанії UNICEF «Говори проти насильства»

Коли на особисту травму нашаровується травма сімейна, і все це підкріплюється колективною травмою, то ми отримуємо тривожну людину, у якої багато страхів і переживань. У неї немає контакту зі своїми емоціями, вона нікому не довіряє, її не цікавить суспільне життя. Вона намагається «не висовуватися», думає тільки про отримання матеріальних благ, при цьому внутрішньо залишаючись глибоко нещасною. Залишаючись неусвідомленою, травма буде передаватися далі з покоління в покоління. Про те, як психологічні травми батьків передаються дітям, як на наше здоров'я вплинуло тоталітарне минуле, та що з цим робити, розповідає Оксана Королович, психотерапевтка PhD, експертка кампанії UNICEF «Говори проти насильства» Розмовляв: Роман Кульчинський

Насильство – порядок денний для таких парамілітарних організацій, як «Національні дружини». Його вчиняють не тільки щодо держави. Найкласичніша схема – прикриватися благородними діями, наприклад, боротися з забудовниками. На цю проблему довго закривали очі, називаючи таких людей «активістами». Окрім того, заклики в інтернеті на зразок «повісити опонента» легітимізують дії тих, хто виходить на вулицю і починає громити. Ігор Семиволос, директор Центру близькосхідних досліджень, розповідає, чим загрожує така риторика, та як зменшити її популярність. Автор: Ігор Семиволос, Українська миротворча школа

Ми завантажили з реєстру судових рішень усі вироки щодо умисних вбивств, датованих 2017 роком (їх 1118). Далі для спільної ознаки, яка обʼєднувала би справи про вбивства жінок, ми використали словосполучення “смерть потерпілої” (у різних варіантах) — таких справ виявилося 143. Автор: Петро Боднар

Українки потерпають набагато менше від сексуального чи фізичного насилля, ніж жінки країн-членів ЄС. Про це свідчать соціологічні дослідження. Такі дані різко дисонують із масовістю розповідей про сексуальне насильство у Фейсбуці, які публікують жінки під хештегом #яНеБоюсьСказати. Низький рівень сексуального насильства, який зафіксували дослідники, може пояснюватися тим, що в українок і європейок різні поняття, що таке сексуальне насильство. Щоб зрозуміти, як його розуміють українки, потрібні ґрунтовні дослідження, які, скоріше за все, не проводилися.