#історія
Нацисти і комуністи вбили 14 мільйонів. Росіяни і німці постраждали найменше (+ нацистські та комуністичні плакати)
Парадокс: трагічні події Другої світової все більше віддаляються від нас у часі, все менше залишається живих свідків цих подій, але прагнення суспільства осмислити та зрозуміти ці події, схоже, тільки посилюється. Чому і навіщо загинула така колосальна кількість людей? Чим керувалися їхні кати, і чи не були вони самі жертвами режимів, у яких жили? Хто переміг і хто найбільше постраждав, і чи можна взагалі тут мірятися перемогами і стражданнями?
Заключна глава "Людяність" із книги "Криваві землі" Тімоті Снайдера - саме про це. "Тексти" передруковують її у скороченому вигляді.
Підпишіться, щоб отримувати найкращі статті на e-mail (раз на два тижні)
Підписатися
Скандальний німецький фільм із сценою про антисемітів-українців насправді про злочини самих німців
Нічого собі сцена: солдат вермахту, вражений жорстокістю українця із допоміжної поліції, наказує йому відпустити єврейську дівчинку. Коли я подивилася цей уривок з німецького фільму «Наші матері, наші батьки» («Unsere Mütter, unsere Väter»), я також обурилася. Проте коли переглянула фільм повністю – усі три його серії доступні на YouTube зрозуміла, що згадана сцена щонайменше вирвана з контексту, а також дуже «вдало» обрізана.
Авторка: Інна Завгородня, вільна журналістка, Німеччина
Кирило хоче «почати» хрещення Київської Русі з Москви. Українські священики проти
У Львові біля собору святого Юра збираються будувати висотку
У Львові заборонили нацистську і комуністичну символіку, а День Перемоги оголосили днем жалоби
Німці зняли фільм про поганих українських поліцаїв та хороших нацистів (ВІДЕО)
Скелети у шафах і важливий досвід у серії нових дисидентських спогадів
Протест, інакшість, визволення, відродження часом може прорости на майже стовідсотково випаленому полі. Будь-яка людина здатна прийняти будь-яку найдикішу ілюзію, але так само будь-якої миті спроможна її й відкинути. Теза, що, здається, не втрачає актуальності. Те саме можна сказати й про владу страху та звільнення від нього. Звільнення від ілюзій, стереотипів чи страху – завжди екзистенційний досвід. Як і подальша сутичка з соціальною реальністю, котра з цієї миті стає осмислено ворожою. Кінець 2012 та початок 2013 року позначився появою відразу трьох помітних видань мемуарного характеру, пов’язаних із шістдесятниками та дисидентами.
Мемуари читав: Олег Коцарев