Вимога до продавця чи офіціанта відповідати українською часто сприймається, як "випєндрьож". А точніше - суто як прояв ідеалізму і бажання підігнати об'єктивну реальність під якісь абстрактні стандарти. Тобто, нав'язати іншим незручну для них поведінку виключно заради "Високих Ідей". Вважається, що всі навколо чудово розуміють російську, а отже "мовне питання" не є принциповим. Здається, ніби "національно свідомі" штучно ускладнюють ситуацію і створюють конфлікти на порожньому місці. Мовою переймався: Євген Остапенко

Дуже цікавим є ставлення до Гоголя націоналіста Євгена Маланюка. Під час свого празького періоду життя і творчості між двома війнами Гоголю дісталися дуже злі рядки Маланюка. Проте вже в США у есеї «Нариси з історії нашої культури» (1954) Маланюк захоплювався саме українською складовою творчості Гоголя, навіть поміщики з «Мертвих душ», зазначав Маланюк, є українськими поміщиками, з українським характером. Річниця з дня народження Гоголя вкотре дає привід подискутувати по «українськість» та «російськість» письменника.

"Голос за кадром" описує росіян красномовно: "кацап'юги ... дрібні, кривоногі, але дуже мордаті, з пласкими, налитими кров'ю мармизами", "кацапидла", "вошива кацапня". Може у тодішньому селі так і говорили, але автор це пише сьогодні і від свого імені. І ніяких нюансів. Нещодавно польський кінорежисер Єжи Гофман, котрий за словами письменника Василя Шкляра мав би працювати над екранізацією «Чорного Ворона» несподівано для багатьох українців заявив, що не буде цим займатися і пояснив відмову досить різко: «твір ксенофобський». ТЕКСТИ спробували подивитися на роман очима людини котра послідовно пропагує гуманістичні цінності і звернулися з проханням проаналізувати «Ворона» до Євгена Лакінського. Автори: Євген Лакінський, Орест Зог

Голосування – настільки грубий інструмент, що в половині випадків ти не знаєш, чи не голосуєш часом проти власних інтересів. Голосування завжди було незрозумілим і ледь не випадковим тицянням по клавішах урядової машини. На щастя, завдяки інтернету у нас є можливість виправити користувацький інтерфейс свого уряду. Може, потрібна гілка влади, яка діяла б незалежно з метою створення та підтримання юзер-френдлі інтерфейсу, за допомогою якого громадяни б могли керувати своїм урядом?.

Цієї осені Україна вступила у свій перший повноцінний діловий цикл при новому Податковому кодексі. Уряд частково полегшив податковий тягар дрібному бізнесові. Але сама система оподаткування залишається громіздкою і не вирішує одне з головних завдань сьогодення – вибратися з «ями» у рейтингу легкості ведення бізнесу і створити бізнес клімат кращий, ніж у сусідів. Це завдання не з легких - ми занадто довго гаємо час. Зрозуміло, що навіть ідеальна податкова система нас не виведе в лідери, якщо ми не вирішимо інших таки х же важливих завдань, але сьогодні зупинимося саме на податках із доходів. Податкову реформу готував: Тимофій КРАМАРІВ

Наші симпатії та антипатії визначені не чеснотами політичних сил, а тим - "Наші" вони чи "Ненаші". "Добрі" - це ті, хто, умовно, "за нас". "Погані" - ті, хто проти. Відомо, що саме Штати колись озброїли Талібан і допомагали Аль-Каїді. "Ну та й що, що вони релігійні фанатики, - думало американське курівництво. - Головне - що антикомуністи!" Ісламісти справді не любили "совіти", і справді допомогли вибити радянські війська з Афганістану... а потім зайнялися американськими друзями. Автор: Євген Лакінський

Cама по себе независимость мало чего стоит. К этому выводу нетрудно прийти особенно если подумать над двумя простыми обстоятельствами — пределами независимости (то есть, размерами территориальной монополии по имени «государство») и тем фактом, что некоторые наши ближние и дальние соседи, получившие независимость вместе с нами преуспели значительно больше. Автор: Владимир Золоторев

Вспоминаю 1990-е. Пожилые поклонники КПУ стояли в палатках, раздавали листовки, ходили по домам с подписями. Как жалко было этих людей и как возмущали эти наглые коммунистические лидеры. У людей было отнято все, люди работали за копейки, их оскорбляли парторги и начальники, и на старости лет последние свои дни вместо досуга внутри семьи, они бегают по этажам, трясущимися руками дают листовки, преодолевая одышку, просят подписать. Ведь они себя видели борцами за светлые идеалы, против мировой буржуазии, как их учили со школы до пенсии. А на самом деле лишь обеспечивали спокойствие и достаток десятку лидеров. Автор: Владимир