Ми вирішили зібрати найбільш деструктивні прояви віри і визначити, що саме може стати каменем спотикання для сучасної людини на шляху до християнства. Аби не виставляти якусь одну конфесію чи церкву, ми взяли різні приклади. Можливо деякі структури згадуватимуться частіше, але всі перелічені проблеми і зловживання характерні для всіх християнських спільнот. Розмірковува: Микола Малуха. Автор у власному блозі зробив оголошення, що відтепер він писатиме статті на релігійну тематику лише за гроші. Читачі могли або запропонувати свою тему, або дати кошти на одну із запропонованих. В рамках цього пробного проекту із пошуком фінансування на журналістські тексти була написана ця стаття. Німецький блогер повністю покрив витрати.

Сучасний Донбас прийнято вважати одним із найбільш економічно успішних регіонів України. Місцеві чиновники періодично рапортують про нові лави та доменні печі, поблажливо посміюються над валовим продуктом Поділля та Полісся. Правда, яку так не люблять чиновники Донбасу, полягає в тому, що цей край давно вже перетворився на споживача мільярдних дотацій. ТЕКСТИ мріяли: як би виглядав Донбас при нормальному київському уряді. Успішний Донбас уявляв: Денис Казанський, Донецьк

Як виглядав український антклерикал років 20 тому? Рідкісний вид, атавізм комунізму, закоренілий «совок», учорашній інструктор райкому чи викладач наукового комунізму або переконаний маргінал-інтелігент, що живе за принципом «завжди бути проти». Усі тогочасні свідомі і не дуже українці йшли у новозбудовані храми за «духовним відродженням». Сьогодні тренд інший - недовіра і насмішки над церквою, а ставлення пересічних обивателів до віруючих християн у повсякденному житті далеке від політкоректності. Автор: Костянтин Воздвиженський

Якось, повертаючись додому, в Донецьк, із зимової вакації у Карпатах, їхав у купе потяга «Івано-Франківськ – Дніпропетровськ» з трьома хлопцями з Франківщини, що прямували на схід за місцем навчання або роботи. Спілкувались поміж собою українською мовою, однак – лише між собою: коли повз гурт пробігала молода провідниця, один з них (студент) звернувся до неї російською: «Извините, а когда вы откроете туалет, чтобы можно было вымыть руки?» Несподіваний перехід на російську мову був для нього – як, правдоподібно, й усіх оточуючих – настільки природним і звичним, що ніхто не звернув на нього уваги. За мовною практикою спостерігав: дончанин Сергій Стуканов

Ця стаття є відповіддю на матеріал Євгена Золоторьова, опублікований днями у "Текстах". У ній автор спробує довести, що 1) протиставлення республіки та демократії як двох нібито різних систем управління є хибним; 2) ще більш хибною є ідея обмеження функцій держави (у сенсі прийняття цією державою рішень, що впливають на життя всього населення) і заміни цих функцій «індивідуальними» механізмами, що базуються на приватних (комерційних) стосунках. Автор: Сергій Лук'янчук

Політики при владі змінюються, а засадничі проблеми залишаються, більшість населення вперто живе минулим. Як вийти з цього кола? Джин Шарп вказує на необхідність спочатку переконати більшість у цінностях свободи. Андрухович пропонує не шкодувати за Донбасом, який може відділитися, дійсно там постійно голосують, як не за комуністів, так за Регіони, чи Вітренко. Прибалтійські держави здійснили свій ривок не в останню чергу через те, що не надали права голосу російськомовним - усім, хто туди приїхав після 1939 року. Ще один варіант - забрати право голосу у тих, хто отримує зарплату з бюджету. Про нього і подискутуємо. Автор: Володимир Золоторьов

У статті такі переплетіння правильних твердженнь і екстремістських заяв, необхідних заходів і утопічних проектів, що коментар потягнув на окремий матеріал. Перехід на «часткове резервування» - не примха жадібних банкірів, а потреба розвитку економіки. Інфляція корисна, вона не дозволяє жити на раніше вкрадені гроші. Автор: Владимир, учасник спільноти ТЕКСТІВ

У дитинстві здається, що світ навколо нас стабільний. Що він завжди був таким, як тепер. І наш дім вічний, і що дерево у дворі було завжди - і завжди було таким же високим. Так само, наше місто завжди було таким самим. І там завжди говорили такою ж мовою, як тепер. І решта світу так: у Франції завжди жили французи, у Англії - англійці, а у Польщі - поляки. А потім підростаєш. І виявляється, що твій дім побудували за 20 років до твого народження, а раніш тут чийсь фруктовий сад. І що дерево у дворі посадили ще пізніше. Автор: Євген Лакінський

В українців є така дурнувата риса – часто захищати щось, не задумуючись, що саме. Наразі це стосується старої архітектури Києва, яку так затято захищають чимало мешканців міста. Відома річ із психології – довколишні символи, лад у хаті впливають на особистість. Давно відомо: оточуюче середовище впливає на психіку. Те саме стосується й архітектури міст. Над містобудуванням розмірковував: Олесь Кульчинський