В українців є така дурнувата риса – часто захищати щось, не задумуючись, що саме. Наразі це стосується старої архітектури Києва, яку так затято захищають чимало мешканців міста. Відома річ із психології – довколишні символи, лад у хаті впливають на особистість. Давно відомо: оточуюче середовище впливає на психіку. Те саме стосується й архітектури міст.

Над містобудуванням розмірковував: Олесь Кульчинський

Вимога до продавця чи офіціанта відповідати українською часто сприймається, як "випєндрьож". А точніше - суто як прояв ідеалізму і бажання підігнати об'єктивну реальність під якісь абстрактні стандарти. Тобто, нав'язати іншим незручну для них поведінку виключно заради "Високих Ідей". Вважається, що всі навколо чудово розуміють російську, а отже "мовне питання" не є принциповим. Здається, ніби "національно свідомі" штучно ускладнюють ситуацію і створюють конфлікти на порожньому місці.

Мовою переймався: Євген Остапенко

"Голос за кадром" описує росіян красномовно: "кацап'юги ... дрібні, кривоногі, але дуже мордаті, з пласкими, налитими кров'ю мармизами", "кацапидла", "вошива кацапня". Може у тодішньому селі так і говорили, але автор це пише сьогодні і від свого імені. І ніяких нюансів. Нещодавно польський кінорежисер Єжи Гофман, котрий за словами письменника Василя Шкляра мав би працювати над екранізацією «Чорного Ворона» несподівано для багатьох українців заявив, що не буде цим займатися і пояснив відмову досить різко: «твір ксенофобський». ТЕКСТИ спробували подивитися на роман очима людини котра послідовно пропагує гуманістичні цінності і звернулися з проханням проаналізувати «Ворона» до Євгена Лакінського.

Автори: Євген Лакінський, Орест Зог

Голосування – настільки грубий інструмент, що в половині випадків ти не знаєш, чи не голосуєш часом проти власних інтересів. Голосування завжди було незрозумілим і ледь не випадковим тицянням по клавішах урядової машини. На щастя, завдяки інтернету у нас є можливість виправити користувацький інтерфейс свого уряду.

Може, потрібна гілка влади, яка діяла б незалежно з метою створення та підтримання юзер-френдлі інтерфейсу, за допомогою якого громадяни б могли керувати своїм урядом?.

Cама по себе независимость мало чего стоит. К этому выводу нетрудно прийти особенно если подумать над двумя простыми обстоятельствами — пределами независимости (то есть, размерами территориальной монополии по имени «государство») и тем фактом, что некоторые наши ближние и дальние соседи, получившие независимость вместе с нами преуспели значительно больше.

Автор: Владимир Золоторев