Статті

Молоді жінки-єзидки мали шанс «врятуватися»: прийняти іслам і стати рабинями котрогось із бойовиків. За один день ІДІЛ вбила кілька тисяч людей. Хто втік, живе у таборах біженців. Звідти звичайний рейсовий автобус вирушає до Стамбула. Такі приїздять до брами щодня. Потім люди сядуть у човен і вирушать на один із грецьких островів. Адміністрація табору, курдські політики та організації хотіли б, аби єзиди лишилися на Близькому Сході. Репортаж із табору біженців-єзидів у Туреччині. Працювала волонтером: Світлана Ославська

«Основне – давати інформацію про Україну, щоб бачили, щоб помітили», – впевнена українка Наталія з американського міста Рочестер. Поки Москва намагається впливати на Вашингтон через високооплачуваних лобістів, у Києва є інше ефективніше лобі – українська громада у США. Активні діаспоряни Штатів не лише пересилають в Україну гроші, але й просувають інтереси України в Конгресі та в урядах місцевих рівнів. Рочестер підтримує Україну

Нова книжка Артема Чапая «Понаїхали» стала фіналістом літературної премії «Книга року ВВС». До цього фіналу він, здається, потрапляє ледь не щороку, з кожною новинкою. За словами самого письменника, з нього вже кепкує молодший брат, називаючи його «Артем – Короткий Список». Але, прочитавши «Понаїхали», розумієш: насправді Чапай не стоїть на місці, і в новій книжці є очевидний прогрес. Олег Коцарев

Досліджуйте на графіці, як змінювалися видатки Бюджету за останні 10 років та надходження від різних податків. Показники у відсотках ВВП. Ми вже писали, що 2016 року збільшується кількість грошей, які напряму із бюджету отримають пенсіонери. Не новий трюк для України. Різке зростання видатків, спрямованих на фінансування дефіциту Пенсійного фонду, почалося за часів уряду Тимошенко, у 2007-2010 роках. Власне, відтоді розпочинається і щорічний приріст витрат на обслуговування державного боргу. Збір даних і візуалізація: Володимир Голомб

За свідченнями слов’янців, «вати» в їхньому місті не стало істотно менше. Більшість населення так і залишилися пасивними спостерігачами. Але проукраїнські сили в Слов'янську зміцніли. Хоча їх діяльність точкова, проте помітна по всьому місту. Для них війна, окупація і звільнення стали каталізаторами – багато хто усвідомив, якщо нічого не робити, сценарій може, як мінімум, повторитися. Текст: Дар’я Воропаєва

Ми радіємо зниженню цін на нафту, бо це б’є по Росії, але не помічаємо, що разом із нафтою дешевшають основні українські експортні товари - зерно і метал. В Україні така ж сама сировинна економіка, як і в Росії. Щоб зробити економіку сучасною, потрібні захист власності, чесний суд, дієздатні правоохоронці. Тим, хто може організувати в Україні не сировинне виробництво, не цікаво тут працювати. Навіщо їм Україна, коли поруч є цивілізовані країни з невисокими трансфертними витратами? Автор: Володимир Рапопорт

«Зачастую мы не можем толком объяснить сам смысл нашего присутствия на постсоветском пространстве, полагая это чем-то аксиоматичным. Запад делает это под флагом демократизации, а мы, получается, только во имя себя самих», - заявлял выступая в 2004 году, тогдашний глава комитета Думы по внешним делам Константин Косачев. Автор: Владимир Гуржи, Донецк-Киев

Ми показуємо вам статки чиновника — ви пробуєте вгадати, скільки він заробляє на місяць. Цікаві сюрпризи гарантуємо! Випробувати свою здогадливість можна за лінком https://texty.org.ua/d/static/decl_game/

– Купите «Мову», точно не прогадаєте, – загадково усміхається продавець прогресивної книгарні-галереї «Ў» в Мінську. Йдеться про книгу Віктора Мартиновича – одну з найпопулярніших новинок білоруської літератури. Це фантастична історія про недалеке майбутнє, де білоруська мова під забороною. Молодь уже забула як вона звучить, але прочитання уривків «мови» приносить корінному населенню Білорусі кайф, подібний до наркотичного. Песимістичні прогнози щодо майбутнього національної мови Мартинович уважає небезпідставними. Натомість, молоді активісти переконують, що мова відроджується. Автор: Ірина Андрейців

Оренда гектару землі сільськогосподарського призначення коштує $30 на рік. Та агрохолдинги купують «права оренди» у дрібних орендарів. Коли ціни на зерно росли, за це платили до $1000 за гектар з урахуванням техніки та будівель. Зараз вартість лише права на оренду паїв в одному з господарств оцінили у 330 $/га. Ці гроші пролітають повз кишеню фактичного власника землі, якого годують байками про «землю-матінку», яку не можна продавати. Автор: Володимир Рапопорт