Статті

Більшість російських Telegram-каналів на тимчасово окупованих територіях України та у регіонах, де йдуть бойові дії, були створені 24 лютого або трохи пізніше, в день початку тимчасової окупації певних регіонів армією РФ.

На вулицях тимчасово окупованого Бердянська російські військові патрулі можуть забрати будь-кого, перевіривши паспорт та вміст телефону. Затримують і мордують активістів, чиновників, підприємців, селян. Щодня містяни дізнаються про нові й нові арешти. Учасників мітингів, що відбувалися упродовж перших трьох тижнів окупації, російські військові викрали й катували, змусивши записати відео із закликами до примирення.Як це було, і що відбувається сьогодні в курортному місті на березі Азовського моря – в матеріалі з Бердянська.

Разом з експертами ТЕКСТИ з’ясовують, які ракети, звідки й за яким принципом запускають російські загарбники, як змінилась інтенсивність обстрілів і чи реалістичними є оцінки залишків цих ракет на складах.

У місті стає дедалі важче виживати.

Російські дезінформатори продовжують присвячувати війні та її наслідкам для Росії кожну третю новину. А ми й надалі аналізуємо новини російських сайтів та робимо огляд того, що ворог розповідає власному населенню про напад на Україну. Для цього проаналізували майже 16 тисяч новин з російських державних ЗМІ та маніпулятивних сайтів, що прицільно поширюють російську дезу.

Після того, як українські війська відбили підкиївські території, щодня оприявлюються нові шокуючі історії. 132 розстріляних тіла виявили у Макарові. Число загиблих у Бородянці досі ще не можна встановити, в Гостомелі залишається невідомим місце перебування близько 400 зниклих безвісти. У Бучі, фотографії якої вразили увесь світ, підтвердили загибель 420 цивільних жителів і почали ексгумацію наступної братської могили. З інших сіл і містечок Київщини даних ще не надходило.

Мотивацією Z-війни є не «безпека», «альянси» чи навіть політична приналежність. Це потреба росіян гасити неправильні культурні коди України – зокрема, код свободи, і нав’язувати правильні – імперського підкорення. Ось чому вторгнення має таку широку підтримку російського населення і чому росіяни так легко погодилися на тотальну війну проти України. Дослідник пострадянської Росії Каміль Галєєв вважає, що західним аналітикам, які не були у цьому культурному контексті, буде важко зрозуміти, чому війна є далеко не випадковою примхою одного схибленого диктатора. «Тексти» наводять скорочений переказ його розвідки.

Історія з хресною дорогою, яка відбулася в Римі 15 квітня, коли хрест спільно несли українка та росіянка, викликала хвилю обурення в Україні. Та ця, не перша і ймовірно не остання спроба Ватикану поставити знак рівності між Україною та Росією, вкладається в логіку ватиканської політики.

Будинки у недавно звільнених від російської окупації селах Вишгородського району, що в бік Чорнобиля, — як клітинки після гри у морський бій: вціліло, поранено. Змінюються краєвиди за вікном автівки: поліські дерев’яні хатки з кольоровими фігурними віконницями, двоповерхові квартирні будинки, статні особняки під червоною черепицею. Між помешканнями окопувалися росіяни, ставили між хатами танки, викопували схованки для техніки. Вікна тепер зяють пустками, дахи знесені, а подекуди від хат залишилися тільки обгорілі каркаси.

«Постійний обстріл – це коли ви напружуєтеся, якщо минуло десять хвилин без жодного вибуху, – розповідає Олексій Сімонов з Маріуполя. – Адже відчуваєте, що ось-ось знову гримне». Бомби та снаряди вибухали 24 години сім днів на тиждень: «Або, точніше, 23 години. У людей, які бомбили Маріуполь, мабуть, були перерви на обід». Олексій разом із 280-ма іншими маріупольцями провів 26 днів у імпровізованому бомбосховищі у спортивному клубі. Ніхто з них не загинув.