Південна Європа готується до літа лютої посухи: деякі регіони вже потерпають від нестачі води, а фермери очікують на найгірші врожаї за останні десятиліття.

Від грудня минулого року ми з родиною прожили шість місяців у Австрії. У нас багатодітна родина, тож усіх випустили без проблем.Те, що життя в Європі й Україні відрізняється, – це аксіома, але мені було цікаво глянути на деталі й зрозуміти, що саме робить європейські країни магнітом для решти світу і, чого гріха таїти, – для багатьох українців.Загалом перше, що відчуваєш у країнах ЄС, – це безпека, й ідеться не про ракети. Ще до війни під час коротких мандрівок Європою багато з нас зауважували, як переставали бути вічними підпільниками й ставали повноправними членами суспільства, навіть якщо були туристами. За місяці перебування це відчувається глибше й осмисленіше. Але розгляньмо конкретніше.

Пропагандистська акція “Безсмертний полк” в Росії знову не відбудеться, цьогоріч її замінили на наліпки на вікна. Натомість у Європі співвітчизники зможуть пройтися з георгіївськими стрічками (де вони не заборонені) наживо. Щоправда, заходи будуть не такими масштабними, як зазвичай. ТЕКСТИ дослідили публікації у групах організаторів, на сайтах координаційних центрів російських співвітчизників та фонду “Русскій мір” і з’ясували, у яких містах пронесуть фотографії на палицях.

Люди та організації, які в різний спосіб підтримують Росію та її політику в 19 країнах Європи. Ми допрацювали й оновили наш датасет, а також зробили його зручнішим для пошуку.

7 великих мереж онлайн та офлайн магазинів і 15 великих видавців у Німеччині, Австрії, Швейцарії, Великобританії, Італії, зокрема й видавництво National Geographic, продають своїм клієнтам карти, атласи, глобуси та іншу географічну продукцію з нанесеними на них окупованим Кримом як частиною Росії. До того ж на деяких картах також є зображення окупованих частин Донецької, Луганської, Запорізької й Херсонської областей як частин РФ. На це звернув увагу продакт-менеджер Микола Голубей, який проживає в Німеччині й захоплюється картографією. Разом зі знайомими він відвідав кілька десятків магазинів у Німеччині, Швейцарії та Австрії, щоб переконатися, що йдеться про системну торгівлю такими картами, а не про хибодрук. Микола опублікував розлоге й детальне дослідження цього “ринку”, ТЕКСТИ вибрали з нього факти, які нам здалися найбільш знаковими.

Робочий день у чеській районній лікарні починається о 07:00 і триває у високому темпі до 15:30.Наталя Коваленко працювала лікарем-отоларингологом у Києві. Торік вона з дитиною виїхала до Чехії й нещодавно влаштувалася на роботу в місцеву лікарню. Чим відрізняється український робочий день від чеського? Щоб порівняти, ми попросили Наталю описати один день на роботі – яким він був у Києві до повномасштабного вторгнення і яким є зараз у невеликому чеському містечку.

Одна з останніх диких річок Європи, де мешкає понад 1 000 видів тварин і рослин, була оголошена албанським урядом національним парком, що робить Вйосу першою у своєму роді на континенті.

Що спільного у власника риболовецької компанії з Гренландії, керівника однієї з найбільших фаст-фуд корпорацій з Іспанії, швейцарського полярника й найбільшого готельєра Греції? Усі вони працюють на налагодження зв’язків своїх країн із Росією у статусі почесних консулів Кремля. ТЕКСТИ дослідили понад 50 людей з таким статусом у європейських країнах і встановили, хто з них має найтісніші зв’язки з країною-агресором навіть попри рік, що минув після повномасштабного вторгнення, численні санкції та істотне скорочення економічних відносин з Москвою. Це черговий текст із великої серії про впливи Росії в Європі. Раніше ми вже робили загальний огляд таких впливів, аналізували присутність російської церкви, а також писали про організації "казаків" у європейських містах.

Комерційні трупи, які складаються з українських артистів балету, зайняли левову частку ринку, який майже безроздільно тримали росіяни. Це чи не найпопулярніші у світі балети на музику композитора Петра Чайковського. Конкуренти вимушено залишили ринок через війну й відмову багатьох майданчиків і продюсерів з ними працювати. Проте попит європейського глядача на “російську класику” нікуди не зник. Так виник дивний покруч: імперське “Лебедине озеро”, від якого просить відмовитися європейців українська дипломатія, стає можливістю зібрати кошти для України і її біженців, а також способом нагадати про війну. ТЕКСТИ вирішили з'ясувати, чому так відбувається.

У звичайному житті мешканець іспанської провінції Андалусія Олександр Василенко — продавець елітної нерухомості з офісом неподалік Марбельї. Ексклюзивні вілли в Іспанії, Греції, Португалії й на Кіпрі, представлені на його сайті, коштують по кілька мільйонів євро. Проте кілька разів на місяць він перевдягається в театральний костюм, пошитий за останньою модою 1920-х, і з респектабельного рієлтора перетворюється на похмурого отамана Асоціації волзьких казаків в Іспанії, представника Спілки казаків-воїнів Росії та зарубіжжя.Василенко — один з сотень агентів впливу Росії, які під виглядом казацьких організацій просувають її інтереси в країнах Європи. Таке казачество* — одна з недооцінених і найменш вивчених загроз “русского міра” для Заходу. Під виглядом культурно-патріотичних громадських організацій парамілітарні об’єднання займаються проросійською пропагандою у великих європейських містах, беруть участь у провокаціях і тісно співпрацюють з посольствами та “русскімі домами”. Водночас очолюють їх люди, глибоко інфільтровані в європейське суспільство, які без кителя, шаблі й папахи видаються середньостатистичними місцевими мешканцями.У рамках підготовки до релізу наступного оновлення нашого проєкту “Бактерії русского міра”, ТЕКСТИ привідкривають завісу над масштабами казачої мережі в Європі.