Можна розказувати про духовність, але від тілесних відчуттів нікуди не дінешся. Очевидно, дискурс «духовності» користується у нас значно більшим попитом, бо, завівши мову про тіло, неминуче доводиться стикатися з якимись «незручними» темами. Наприклад, роботи Вови Сая, який робить скульптури з курячої шкіри, про старість. Сам матеріал викликає негативні емоції, відторгнення, відразу, асоціюється з відходами. Є куряче м'ясо, яке їдять і бридка куряча шкіра, яку викидають. Насправді це стан в якому перебуває більшість наших пенсіонерів. Завершилася скандальна виставка «Українське тіло». Про те навіщо виставляти провокативні роботи розповідає один з кураторів Леся Кульчинська:

Націоналісти піднімаючи на щит расову теорію рубають гілку на якій сидять: від того чи вважатимуть мігранти нашу мову своєю, чи користуватимуться російською і боятимуться українців залежить майбутнє нашої мови і культури. Є чудовий приклад. Квебек не отримав самостійності, бо французи зневажали мігрантів, а англосакси всіляко заохочували їх до співпраці й інтеграції. Тиждень триває обговорення заяви прес-секретаря «Свободи» Сиротюка, те, що на Євробачення їде людина, «не нашої раси». Медіа поступили б правильно, аби проігнорували цей пук. Бо по-перше маячню озвучив дрібний клерк маргінальної організації, а обговореня у ЗМІ тільки надає їм ваги. А по-друге коли, наприклад за столом де обідають культурні люди, якийсь гопнік голосно висякається, то прийнято робити вигляд, що на його промовистий жест ніхто не звернув уваги. Тепер же завдяки всемедійному обуренню чимало громадян вважатиме усіх хто розмовляє українською й іноді вдягає вишиванку неадекватними расистами.