Після підриву росіянами Каховської ГЕС Інга Маврова вирішила переїхати до Тернополя. Про свій психологічний стан після року під обстрілами, про “реабілітацію посмішками” розповіла жінка, яка сама 30 років займалася у Нікополі реабілітацією дітей.

Понад 4 млн українців утратили своє житло. На затопленій Херсонщині, в Маріуполі, Бахмуті, Харкові, Миколаєві, на Київщині, Чернігівщині, Сумщині та в інших обстріляних, знищених, окупованих, затоплених містах і селах, навіть у відносно “мирних” регіонах, куди постійно прилітають російські ракети і дрони.

Поки триває війна, Україна не акцентує суспільну увагу на відбудові. За офіційною статистикою, в країні налічується близько 5 млн переселенців, багатьом з них нікуди повертатися згодом і ніде жити зараз. Особливо гостро постає питання житла в деокупованих містах і селах, куди повертаються місцеві мешканці і приїздять переселенці з півдня та сходу.Масштаби руйнувань і вартість відбудови поки що оцінити неможливо. Алгоритми цих процесів перебувають на початковій стадії розробки, проєктні рішення відсутні, про контроль і прозорість щодо витрачання коштів також поки що не йдеться. А без цього міські й сільські адміністрації не можуть якісно підготувати містобудівну документацію. Щоб не просто шукати закинуті ділянки на околицях, а видозмінювати плани міст і сіл, передбачити і них і дороги, й інфраструктурні об’єкти, і громадський транспорт, і робочі місця.Мешканцям багатоквартирних будинків вдається достукатися до допомоги швидше – через ОСББ, Фонд енергоефективності. Особливо, коли коли йдеться про відновлення пошкоджених дахів і вікон, а не відбудову після тотальних руйнувань.Держава не гарантує компенсації навіть тим власникам будинків, хто збирає чеки й самостійно відновлює втрачене. Не запрацювала сповна й програма “Є-оселя”. Будівельна галузь не здатна впоратися з лавиноподібними потребами.Проте є окремі ініціативи недержавних і закордонних фондів, у деяких містах працює державна програма відновлення “United 24”. Нижче наведемо кілька прикладів відбудови в різних містах України. Багато будинків, які зводять зараз, – тимчасові, вони не відповідають будівельним нормам для житлових приміщень. У майбутньому це призведе до повторного витрачання коштів.

"Виграй мир, а не війну" — з таким гаслом у суботу 8 квітня в кількох десятках міст Німеччини відбулися традиційні Великодні марші. Цього року на ходу в Берліні прийшло рекордно мало людей – до 2000 осіб. Українці в Берліні відповіли того самого дня – теж невеликою контракцією “Немає свободи – немає миру” – мітингом і перформансом біля Бранденбурзьких воріт (близько 300 учасників).

Ми промоніторили 180 телеграм-спільнот та 13 Вайбер-чатів українців в Німеччині, Польщі та Чехії. Впродовж грудня там було опубліковано близько 32 500 повідомлень з пропозиціями роботи для українських біженців. 13763 таких повідомлень належали до онлайн-спільнот Польщі, 12161 – Німеччини, 6614 – Чехії.

Дмитро Литов, для ТЕКСТІВУже минув рік від початку широкомасштабної російської агресії проти України. Чимало країн світу не лише допомогли багатьом українським сім’ям евакуюватися, а й створили у себе програми для вимушених переселенців.Серед країн з такими програмами однією з найпривабливіших видається Канада. Одним з головних чинників є те, що тут уже понад століття є розгалужена україномовна діаспора й багато україномовних осередків.

Діяльні українські жінки, які виїхали за кордон, беруться до роботи: запускають соціальні стартапи, щоб заробляти на себе, збирати кошти на благодійність і популяризувати національну культуру у світі.Ми зібрали кілька історій про українок, які розпочали свої справи у Європі та США.

Третина українських біженців у Чехії (понад 100 тис. осіб) офіційно працевлаштована й уже сплатила 8 млрд крон (322,5 млн доларів) відрахувань до бюджету. Водночас проросійські сили у країні роздмухують тезу, що коли чеський уряд допомагає українцям, він нехтує інтересами своїх громадян.70% працевлаштованих українських біженців у Чехії — жінки. Як вони шукали роботу? Які труднощі долали на цьому шляху? Як їм вдається поєднувати роботу й материнство, зважаючи на те, що поряд немає родини, яка могла б допомогти з дитиною?Про це ТЕКСТАМ розповіли українки, які знайшли в Чехії не тільки прихисток, а й офіційну роботу за своїм дипломом і покликанням.

Як живуть мешканці модульних містечок в умовах зими й що на них чекає у найближчому майбутньому, розбирався "Хмарочос". ТЕКСТИ публікують ключові фрагменти статті.

Знайти своїх у новому місті – удача для переселенців, змушених залишити рідні міста під час війни. Краматорцям вдалося знайти формат, який допомагає підтримувати українську армію і триматися самим.Видання Kramatorsk Post і місцевий неформальний волонтерський хаб стали осередком спільноти краматорців, які виїхали з постійно обстрілюваного російською армією міста, що опинилося поблизу лінії фронту під час повномасштабного вторгнення. Краматорці вже зустрічалися в Києві, Львові та Івано-Франківську.Наступна зустріч відбудеться 26 листопада у Вінниці.З чого почалися зустрічі “Свої до своїх”, як їх організовують і чому там зайнято всі вільні місця – для ТЕКСТІВ написала Валерія Пімкіна, активістка й душа місцевої громади, яка понад 10 років працює в місцевій редакції й нещодавно започаткувала неформальну волонтерську спільноту, де об’єдналися колишні військові, місцеві медійники й активісти (з міркувань безпеки не розкриваємо деталей про людей та їхню діяльність у Краматорську).