На вулицях тимчасово окупованого Бердянська російські військові патрулі можуть забрати будь-кого, перевіривши паспорт та вміст телефону. Затримують і мордують активістів, чиновників, підприємців, селян. Щодня містяни дізнаються про нові й нові арешти. Учасників мітингів, що відбувалися упродовж перших трьох тижнів окупації, російські військові викрали й катували, змусивши записати відео із закликами до примирення.Як це було, і що відбувається сьогодні в курортному місті на березі Азовського моря – в матеріалі з Бердянська.

У селі Колонщина на трасі Київ – Чоп (приблизно у 20 км від Києва) будинки цілі, шибки на місцях. ТЕКСТИ побували там через кілька днів після деокупації, разом з гуманітарним конвоєм. На вулицях було вже людно, село поверталося до мирного життя.

Деокупація півночі Київщини відкрила наслідки звірств, які чинили російські солдати в Україні: вбивства, зґвалтування, зруйновані та пограбовані будинки. Звичайне життя повернеться на ці території лише за кілька місяців, але загоюватися шрами від війни будуть роками.Журналісти ТЕКСТІВ провели два дні зі спецпідрозділом поліції, побували в містечках та селах на північному заході від Києва, які були в окупації.

Олексій Черник та Олексій Пекарев – молоді маріупольці. Вони прожили у місті все своє життя, там вони й працювали, мали родини. Розповідаємо спогади двох Олексіїв про те, як вони з рідними вибирались із міста по замінованих дорогах.

12-річного Артемка поховали у дворі через п'ять днів після смерті. Мама продовжувала щодня розмовляти із загиблим сином. Сусіди виїхали, а вона залишилася у підвалі, щоб бути поруч. Це одна із тисяч жахливих історій про злочини російської армії у заблокованому Маріуполі, які щодня чують волонтери від тих, хто вирвався з пекла. Там залишилося ще 160 тисяч мирних мешканців (як заявив мер 28 березня). Бердянськ – тимчасово окупований російською армією, але з нього є можливість виїхати далі.