Понад два десятки орфографічних та пунктуаційних помилок, дикі логічні суперечності. Законодавчі норми, виконання яких неминуче призведе до колосальних фінансових та адміністративних витрат. Все це - сумнозвісний "Закон про засади державної мовної політики" Колесніченка-Ківалова. Про антиукраїнську спрямованість законопроекту, який 24 травня з боєм і кров'ю партія Регіонів намагалася проштовхнути через Раду, сказано більш ніж достатньо. Немало сказано і про те, що слід робити, якщо регіонали, придушивши спротив у рядах провладної коаліції, таки приймуть одіозний закон. Повністю погоджуючись із думкою про те, що таке "мовне покращення" слід зупинити в будь-який спосіб, "Тексти" тим часом вирішили уважніше почитати сам законопроект. І в процесі читання знайшли багато цікавих моментів - якщо слово "цікавий" взагалі пасує для цієї ганьби.

Вимога до продавця чи офіціанта відповідати українською часто сприймається, як "випєндрьож". А точніше - суто як прояв ідеалізму і бажання підігнати об'єктивну реальність під якісь абстрактні стандарти. Тобто, нав'язати іншим незручну для них поведінку виключно заради "Високих Ідей". Вважається, що всі навколо чудово розуміють російську, а отже "мовне питання" не є принциповим. Здається, ніби "національно свідомі" штучно ускладнюють ситуацію і створюють конфлікти на порожньому місці. Мовою переймався: Євген Остапенко