У Національній опері України відбулася прем’єра (третій показ) опери видатного французького композитора Шарля Гуно “Фауст”. Осучаснюється обстанова. Перша сцена - розчарування Фауста, наміри покінчити життя самогубством - не традиційний (особисто мені вже набридлий) темний кабінет, а обстанова розкішного офісу в стилі хай-тек. Та й сам сучасний Фауст виглядає чи то комп’ютерником, чи офісним службовцем. Автор: Лана Самохвалова

Хто з жителів будинку “Слово” випивав із консервних банок? Кого з колег недолюблював Хвильовий? Стрічка занурює глядача в атмосферу Харкова 20-30-х років. На тлі автентичного відеоряду оживають голоси Хвильового, Сосюри, Йогансена та інших квартирантів, які читають свої листи, жартують, дискутують між собою чи обговорюють події “богемного” життя тогочасного Харкова. Актори озвучення розігрують ряд живих сценок - відомих епізодів із реального життя героїв фільму. Дивився: Роман Кулик

Після п’яти днів прокату фільм переглянуло більш як 100 тисяч українців, а каса стрічки перевалила за 8 мільйонів гривень. Екранізація повісті Володимира Рутківського і перше українське фентезі (звучить дико, правда? а воно вже є) увірвалось у прокат, і в конкуренції з такими хітами як «Той, хто біжить по лезу 2049» видає непогану суму зборів. Здебільшого, це відбувається завдяки сарафанному радіо позитивних відгуків глядачів і креативній рекламній кампанії. Дивився: Роман Кулик

Ми роками звикали до думки, що українське кіно не фінансується, та й взагалі гине. І раптом новина: 2018 року на церемонії «Оскар» буде представлено одразу три українських стрічки – «Межа», «Рівень чорного» та «Іній». В прокаті ледь не щотижня з'являються нові українські фільми, і на деякі з них масово пішов глядач. Як ця перемога стала можливою після двох десятиліть занепаду? Щоб нинішній бум не перетворився у мильну бульбашку, потрібно ухвалити один простий закон. Всі "за", але руки не доходять. Автор: Дмитро Фіонік

В новому романі Жадана немає цього обридлого ще з 90-х стьобу над всім і всіма, захоплення різного роду маргіналами, наркотичних і алкогольних експериментів. Тут не зустрінеш жартів про Степана Галябарду і монгольських міліціонерів. Це роман про відповідальність. Жадан тут максимально серйозний, він тримає читача у напрузі. Навіть коли той ніколи в житті не падав лицем у снігову жижу під свист міни, то все одно зрозуміє, що таке зимовий дощ, січнева відлига і як й іти розкислим полем кудись кількадесят кілометрів. Читав: Костянтин Воздвиженський

Що Google-пошук на тему порно розповідає нам про нас же самих - інтерв'ю з Сетом Стівенс-Давідовіцом, автором нової книги «Всі брешуть». Шон Іллінг, Vox.com