Білоруське опозиційне видання "Наша нива" опублікувало матеріал про стрімкий розвиток українську музичної індустрії. "В Україні сталося немислиме: попри війну там справжній музичний бум. Російська агресія стала каталізатором виходу української музичної індустрії на якісно новий рівень. В Україні склався самостійний дуже хороший ринок і складна система шоу-бізнесу. Гроші течуть в Україну, а не з неї. Переклад із білоруської, оригінал статті на сайті "Наша нива"

Сила фільму – в самоіронії. Це не просто фільм, щоб посміятися – це фільм, щоб посміятися над собою. Не в імперській традиції, яка вивела образ такого собі придуркуватого, хитрого, але незлостивого «хохла». А по-дружньому, зі знанням справи, розкриваючи усі вкорінені стереотипи й забобони. Перший і найголовніший з них – «що люди скажуть», він прямо показаний у фільмі. Автор: Костянтин Воздвиженський

Я не впевнений у поширеному порівнянні, що Київ — це новий Берлін, останній набагато ліберальніший. Київ уже зараз має власне звучання і, можливо, з часом воно буде розвиватися. Ось, що має тут цікавити людей — визначення українського та київського звучання техно і, на мою думку, тутешня сцена на хорошому шляху до цього. Над матеріалом працювали: Саша Анкудінова, Сергій Солодько

«Після весілля з’ясовується, що хлопець використав її», «завагітніла після зґвалтування, і в пологовому міняє свою доньку на іншу дитину», «закохується в злочинця», «дівчина бажає не кохання, а помсти: десять років тому саме лікарська помилка Олексія зробила її інвалідом», «молода жінка кинула чоловіка Ігоря, з яким прожила в шлюбі десять років, і перебралася до Туреччини», «маніакальне прагнення бути зі Світланою запускає ланцюжок трагічних подій». Це короткий опис свіжих українських серіалів на телебаченні. Автор: Ярослава Тимощук

Роман Олени Захарченко «Третя кабінка – Лос-Анджелес» – літературне осмислення пригод однієї української родини у двадцятому столітті. У фокусі – члени родини, які передусім намагалися в умовах кривавих подій ціною різної міри компромісів зберегти себе і своїх рідних, залишитися при своїй ідентичності та при своїх поглядах. Когось така лінія завела до УПА, когось –до протилежного боку, інші ж брали тільки пасивну участь у подіях. Читав: Олег Коцарев

Після введення в 2016 року обмежень на ввезення російських книг на територію України, український книжковий ринок отримав новий поштовх для розвитку. Якщо раніше більшість іноземної літератури можна було придбати й прочитати переважно російською, то сьогодні українські книговидавці все активніше перекладають як сучасні популярні твори, так і класиків світової літератури. Текст і графіка: Юлія Дукач

В Україні почала зароджуватися кіноіндустрія, бо держава почала давати гроші. Але подивитися український фільм не так і просто: їх показують не в усіх кінотеатрах, або сенси в незручний час, або фільми швидко знімають з прокату.

У 2016-му бюджет виділив майже 70 млн грн на кінематограф, наступного року – втричі більше, а цьогоріч узагалі через Держкіно проходить півмільярда гривень. З 22 фільмів, профінансованих державою у 2016 – 17 роках , лише 8 демонструвалися більш ніж на 100 екранах. Загалом в Україні понад 400 екранів. Середній голлівудський фільм іде на 250-350 екранах. Частина фільмів, знятих за гроші Держкіно, практично не демонструвалася в кінотеатрах. Відверто говорити про поганий прокат українських фільмів ніхто не хоче – ні Держкіно, ні дистриб’ютори. Читайте текст повністю і вивчайте різні інфографіки тут