Сучасна оптика на війні — критично важлива, дорога й до того ж дуже тендітна. Прилад за десятки чи й сотні тисяч гривень можна за мить утратити в бою, під обстрілами чи просто в складних умовах окопного життя (миші гризуть). Робота майстрів, які ремонтують зламані оптичні прилади, без перебільшення рятує життя українським воїнам, допомагає вбивати загарбників та економить десятки тисяч гривень, які можна витратити на інші потреби захисників. “Ремонт оптичного прицілу Yukon Jager 3-12x56. Він був у прямому сенсі під землею, залитий повністю водою", — звітує Вектор-оптична лабораторія на своїй сторінці у фейсбуку.

Вирощувати цього року картоплю, капусту, моркву й перець — не бабусина забаганка, а український продовольчий фронт. Не варто сподіватися на традиційно багатий урожай: території окуповано, поля в процесі розмінування, сільськогосподарську інфраструктуру пошкоджено або знищено. Імпортні овочі навряд чи будуть дешевими.Багатодітна родина в середині квітня повернулася додому, в село Бузова, й узялася садити город замість облаштовувати газон біля дому. Це їхній внесок у подолання продовольчої кризи, що може загрожувати Україні через війну."На початку лютого ми висадили розсаду перцю. Блокаду під час окупації витримало лише 12 маленьких і нещасних перчиків. Ми так їх і називаємо – «бойові перці»", – розповідає Ганна Гнатюк, митна брокерка й мама чотирьох синів.Узагалі-то її велика сім’я не планувала цього року "працювати на врожай", адже на ринку зазвичай усе є. Однак бойові дії в селі та волонтерська ініціатива громадських організацій переконали: країні потрібні "городи перемоги".

"Купила переселенцям три свині й запропонувала робити копчені ковбаси для армії, щоб не депресували", – розповідає чернівецька підприємиця Яна Руденко. Коли почалася повномасштабна війна, вона поставила свій бізнес на паузу й узялася допомагати тим, хто цього потребує. А згодом руку допомоги протягнули і її бізнесу. Айтішник зі Львова Юрій Барнович придумав, як поєднати збір пожертв для війська з підтримкою української економіки, й зібрав команду, яка нині вже втілює ініціативу “Support Ukrainian army”.

Глушимо двигун. Видихаємо. Поряд паркуються такі самі переселенці, як і ми. Утомлені люди відчиняють дверцята авто, розминають ноги, допомагають вибратися притихлим дітям, витягують собак, переноски з кішками й клітки з папугами та хом'ячками. Підходять волонтери, вітають і всміхаються.

«Ну ти й баба-петарда», – казали ще малій Ірі друзі, коли вона стрибала у воду з тарзанки, аж поки «п’ята точка» почервоніє. Хто ж знав, що колись це псевдо, яке причепилося з дитинства, сестра Петарда матиме на передовій, коли рятуватиме людські життя в найгарячіших точках у складі добровольчого батальйону парамедиків «Госпітальєри».

“Люди в черзі спитали, чи є щось поїсти, – розповідають волонтери у гуманітарному центрі Кропивницького. – Талони на обіди того дня вже закінчились, але в нас лишилось кілька порцій, які замовляли для волонтерів у штабі. Винесли вже охололий борщ, за що було трохи соромно. Але вони так накинулися на нього. Ці люди були з Маріуполя”.

17 березня в Україні повноцінно запрацював PayPal, до 30 червня послуги для українських користувачів сервісу надаються без комісії.Наталія Повтарь, юристка Центру демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ) розпитала у Євгена Шульги, директора з розвитку CASE Україна, про можливості PayPal для українських волонтерських організацій та фондів.

“70 тисяч гривень власних заощаджень я вже витратила за шість днів на допомогу людям у Харкові в цьому жахітті, – написала 1 березня харківська волонтерка Юлія Піменова на своїй фейсбук-сторінці. – Ці гроші були відкладені на відпочинок, бо я так мріяла мандрувати світом. Зараз вже інша мрія – просто подихати вільно і вижити з рідними під бомбардуваннями.

Волонтерський штаб “Зграї” працює в Києві від початку російського вторгнення. Неформальне громадське об’єднання, створене ще у 2013 році, під час війни перетворилося на потужний волонтерський рух. Завдяки особистим знайомствам і зв’язкам вдалося швидко розгорнути роботу складів з найнеобхіднішим, організувати доставляння їжі та ліків по Києву та евакуювати мешканців Чернігова.

Численні студентські спільноти, створені у мирний час, під час війни перетворилися на волонтерські осередки. “З “нірок” вийшли абсолютно всі”, – кажуть співбесідники ТЕКСТІВ, розповідаючи про теперішнє студентське життя у Києві, Харкові та Львові.Хтось пішов воювати, хтось збирає кошти на екіпірування однокурсників, хтось плете маскувальні сітки, хтось допомагає у лікарнях, хтось працює на інформаційний фронт.