"Ми — рух громадянського спротиву, а не партизани, які підривають колаборантів. Нашою метою було дати людям якийсь спосіб мирного спротиву. Річ у тім, що не всі готові та здатні партизанити, але кожен спроможний вивісити чи зав'язати жовту стрічку, скажімо, на поручнях або на паркані".

Двоє братів Божків — старший Юрій та середній Іван — після 24 лютого вдавалися до хитрощів на польському кордоні, щоб виїхати з України. Третій, наймолодший, Микола, одразу вирішив залишитися. Братів не пропустили. Вони повернулися додому без дружин і дітей, які виїхали на Захід, і почали вивозити людей з гарячих точок Харківщини — і так втягнулись у волонтерство. Їхні сім’ї зараз розділені, та чоловіки кажуть, що більше не хочуть за кордон.Хлопці робітничих професій налагодили видачу допомоги в рідному селищі Старий Салтів, яке й за кілька місяців після деокупації заледве приходить до тями. Вони опікуються гуманітарним хабом — таких є кілька в деокупованій області.

Цивільні автівки в українських майстернях перетворюються на бойові машини: на одних ставлять кріплення для кулеметів, в інших обладнують місце для медичних нош. У багатьох є прилади нічного бачення та камуфляж. Автомобілі на фронті – витратний матеріал. Вони потрібні постійно, до того ж їх треба багато. Навіть короткий час служби автівки на передовій – шанс зберегти бійцям життя.ТЕКСТИ побували в одній з таких майстерень на околиці Києва й спостерігали за метаморфозами червоного бусика з Литви.

Часто буває, що командир Хаймарсів їздить на УАЗі – “бобіку”. Боєприпасники, паливозаправники та інша “обв’язка” яка їздить за Хаймарсами, – це радянська техніка, і вона ламається. Донати допомагають тримати її в робочому стані.

Мешканці села Мощун, яке окупанти знищили під час битви за Київ, готуються зимувати вдома, хоча неушкоджених будинків у селі немає, а від багатьох з них залишився тільки фундамент. Реальність Мощуна сьогодні – це модульні будинки від благодійників і руїни того, що раніше було житлом.Розгрібати завали допомагають волонтери, які щовихідних приїздять у село. Розчищають місця руйнувань, допомагають відновлювати дахи й паркани та затягнути плівкою вікна. У холодну дощову пору охочих вовтузитись у грязюці стає менше, а роботи досі багато.

Заняття того дня ледь не зірвалися через дощ, але він швидко припинився. У повітрі запахло свіжістю, а на голови курсантів, які вишикувалися під деревом, падали рясні краплі.Перед практикою інструктор нагадує правила техніки безпеки: пропелери на коптерах крутяться так швидко, що можуть обрізати пальці.ТЕКСТИ побували на заняттях у Центрі підготовки операторів БПЛА “Крук”, де військові й цивільні вчаться керувати дронами. Ми поспілкувалися з інструкторами та курсантами про те, хто і як може стати оператором БПЛА, що найскладніше в навчанні і як повітряна тривога “розбиває” коптери.

Сиве волосся сільської бабусі спадає благенькими пасмами на яскраві крокси хлопця-перукаря в мішкуватому одязі. В одноповерховій школі з пофарбованою в суворий бурий колір підлогою гріють повітря професійні фени Dyson. Один такий коштує майже як усі парти в класі. У селі Литвинівка Вишгородського району сьогодні імпровізований салон. Тут працює команда б’юті-волонтерів — майстрів індустрії краси, які безплатно надають послуги мешканцям населених пунктів, що пережили російську окупацію.

— Відправили вам потяг з гуманітаркою з Чернівців. Там є все, що треба, — шість забитих вагонів. Зустрічайте вранці.Як зустрічати? Чим завезти? Хто розвантажить? Від часу заснування ініціативи “Солом’янські котики” минув лише тиждень. За ніч ми продумали план і зібрали волонтерів, а за допомогою щодо авто звернулися до Зграї.

Навіщо поспішати з ремонтом, коли знову може прилетіти? В Ірпені на це запитання відповідають не менш риторичним: “А як нам тут зимувати?”. І беруться лагодити своє житло. Якщо є що лагодити.На тлі зруйнованих будинків на Київщині фотографуються майже всі гості з Заходу. Багато з них обіцяють допомогти з відновленням, місцева влада теж пришвидшує цей процес як може — в Ірпені коштом благодійників уже міняють вікна в житлових будинках і облаштували тимчасове житло для тих, чиє було знищено.Але масштаби руйнувань значно більші за поточні бюджетні можливості, у благодійних фондах бюрократія, а зима близько. Лише в Ірпені пошкоджено 3,2 тис. житлових будинків, з них близько 600 багатоквартирних, що потребують ремонту, а 39 підлягають демонтажу.

"Важко розмовляти українською, якщо знаєш, що людина володіє російською. Це, мабуть, психологічний бар'єр. Але його можна подолати, лише потрібен час", – розповідає Тетяна Федорова з Маріуполя, яка нещодавно долучилися до розмовного клубу в Києві.