Вибір редакції

У Польщі, як пишуть місцеві медіа, опинилось більше двох мільйонів українців. З’явилась окрема сфера юридичних послуг для українців, змінився ринок нерухомості (зросли ціни на оренду і продаж житла), українською «заговорили» банкомати й автомати з продажу квитків.

В Україні більшість робітників оформлена безстроково, а в Білорусі робітників приймають на роботу на контракт терміном від року до п’яти. Якщо ти виступаєш проти начальства, то тебе звільнять, і ти не зможеш це оскаржити в судовому порядку. Але і в тому випадку, якщо робітник знайшов кращу роботу, а керівництво проти – звільнення теж неможливе. Доводилося вдавати з себе п’яних чи прогулювали роботу, щоб піти «по статті».

Опис українських курортів радше потребує безладності, ніж упорядкованості. Зрештою, такий вигляд має й увесь наш відпочинковий берег. Та це й непогано, якщо вдуматися. Усе по-рідному, з відтінком анархії, по-домашньому.

Євреї живуть поруч з українцями вже понад тисячоліття. А якщо народи живуть поруч, то їхня культура переплітається. Так сталося і з євреями та українцями. Сьогодні поговоримо про музику.

Ми прочитали позов про конфіскацію нерухомості екс-власників ПриватБанку у США і можемо зробити висновок: якби українські журналісти вміли будувати розповідь так, як це роблять американські прокурори, то наше суспільство знало б значно більше про те, чому Приватбанк у 2016 році довелося рятувати через націоналізацію. Далі — витяги з тексту позову. Номери на початку збігаються з нумерацією параграфів в оригіналі.

В той час як на Заході гаряче дискутують про подолання колоніального синдрому, в Україні воліють не помічати імперські маркери і залишають тим самим простір для можливого реваншу.

Ми знайшли єврейське кладовище на березі Інгулу, відвідали розташований поруч закинутий німецький цвинтар. Степ приховує кістки і надії багатьох. “Отут угорські могили з часу Другої Світової… Там закопали німецьких солдат, чорні археологи люблять приходити сюди… Євреїв, очевидно, розстрілювали на цьому схилі…” – невтомно розповідає Олег за кермом старих «Жигулів». “Молодий чоловіче, ключ до Півдня – один, – пояснює мені інтелігентний літній священник, або, як тут кажуть «батюшка», Микита Чудинович. – Геноцид 1930-1933 років. Усе. Більше анічого”.

Опубліковано одночасно Texty.org.ua і Liga.net

Часто електоральну географію України звужують лише до відмінностей між кількома регіонами – наприклад, Сходом і Заходом. Таке спрощення проводить штучні кордони. Водночас, справжня картина значно цікавіша.

Масова загибель бджіл непокоїла багатьох протягом двох попередніх сезонів. Пасічники терпіли збитки та звинувачували сільгоспвиробників. Останні вину заперечували, хімічні компанії доводили безпечність своїх препаратів. Медіа про це писали, читачі обурювалися. Але досліджень ніхто не проводив, тож дискусія й звинувачення ґрунтувалися радше на інтуїції. І ось нарешті в київському Інституті екогігієни і токсикології ім. Медведя, результати досліджень якого визнаються галузевими органами ЄС, провели кілька аналізів трупів загиблих бджіл. І вони дали несподівані результати.