Поки хтось купував айфони, він запасався інкубаторами. На фронті ставлення до грошей і до того, що з ними робити, може бути різним. Ігор Мамчик ще під час служби відкладав гроші на придбання базового обладнання для мініферми. Зараз він ветеран, розвиває сімейний бізнес і впроваджує інновації. Як заздалегідь спланувати власну справу? Чи реально зібрати стартовий капітал із бойових виплат? І чому це підтримує морально? Читайте в матеріалі.

У продажу з’явилися перші партії українських кавунів урожаю 2024 року. Цього року їхній сезон стартував раніше, ніж минулого.

Василь Сокирський має в Омані 350 га землі, з них під зрошенням — 140-145 га. Загалом же в цій місцевості щось може рости лише там, де поливають. Тобто фермер вирощує їжу в пустелі. Після підриву Каховської греблі ми поговорили з Василем, щоб дізнатися, як можна займатися фермерством у спеку й за відсутності води. Василь добре обізнаний з українськими реаліями, тому його досвід та спостереження можуть бути цінними для українських фермерів і холдингів.

Микола (ім’я змінене на прохання героя) – власник 30 соток землі у селі Миньківці на Київщині. Займається переважно тепличним господарством, але також пасічництвом і квітникарством. Активний громадянин і пастор євангельської церкви розповів Текстами, як працюється на землі.

Це вже давно наша дійсність: практично все, що ми у містах споживаємо у промислових кількостях, приправлене різними хімічними добавками. Красиві паковання з написами БІО та Еко у наших реаліях також не гарантують традиційного вирощування продукту. То як знайти справжнє і корисне? У Польщі, наприклад, створюють кооперативи. Це низова ініціатива та найкоротший шлях від виробника до споживача. Олена Бондаренко, спеціально для ТЕКСТІВ, із Кракова.

«Робота на землі творча, як у художника. Починаєш сіяти, проїжджаєш трактором — і вона з сірої стає чорною. І запах йде такий особливий. А згодом стане зеленою. Немає більшого задоволення, як працювати на землі», – каже фермер Олексій Цокалов. Вже майже 30 років він має господарство в Бобринецькому районі, за 50 кілометрів від Кропивницького. Тепер це родинна справа. Є люди, які, їздячи на позашляховику останньої моделі, люблять скаржитись на життя і прибіднятись, розповідати, як тяжко ведеться. Але Олексій не розуміє — навіщо скаржитись? Адже фермерство дає свободу і можливість подорожувати.

“Шоб вы себе понимали, Шевченково (тут сталася трагедія) – это такое богатое село, что там даже отель есть. Там люди такие, что никто не пьет, все только работают”, – розповів мені сивочолий попутник Олєг перед тим, як махнути на прощання рукою. Усі п'ятнадцять тисяч гектарів землі, що їх обробляють фермери в Кілійському районі, спіткала нечувана засуха. Понад половина цих земель засіваєтсья без жодних договрів про оренду і жодних податків.