Статті

“Ледве впізнали його на відео – схуд удвічі, блідий, нестрижений, неголений”, – розповідає Анна, яка понад місяць шукала зниклого безвісти колишнього чоловіка, батька трьох її дітей. І таки знайшла в полоні.Знайти свого родича живим, хоч і полоненим – це “оптимістичний” сценарій для тисяч українців, які місяцями шукають своїх зниклих родичів — цивільних і військових.Їхнє життя сьогодні – це заяви в різні інстанції, листи, дзвінки, перегляд відео з полоненими й загиблими. І постійне очікування новин – хоч якоїсь ясності: чи сподіватися на обмін полоненими, чи мати хоча б можливість поховати. Але державні установи в пошуках не надто допомагають, кажуть родичі зниклих. Їм доводиться самим ставати пошуковцями, щоб дізнатися хоч щось про долю своїх близьких.

Війна й окупація не лише вбили економіку та інфраструктуру регіону, а й позбавили його води

На одному з перехресть біля побитої уламками посадки зупиняється "беха" (бойова машина піхоти, БМП). Над розпеченою бронею парує повітря. Довгий ствол гармати щойно виплюнув чергову порцію металу по вогневій точці рашистів – тепер там радісно вирує полум’я та щось вибухає.

— Ма, сьогодні в школу привезли великі ящики з ківі, грушами та яблуками й усім роздавали. Я так полюбила ківі, — хвалиться донечка.Златі дев’ять, нині вона навчається в інтернаціональній мовній школі в Ден-Гелдері. Місто — на крайній півночі Нідерландів на узбережжі холодного й майже завжди неспокійного Північного моря.

Коли 14 вересня російські ракети влучили в гідротехнічні споруди Карачунівського водосховища у Кривому Розі та частково їх зруйнували, вода хлинула Інгульцем і підтопила частину приватного сектора міста. Багатьох криворіжців охопила хвиля тривоги – люди почали скуповувати воду в супермаркетах і наповнювати ванни. Також сотні, якщо не тисячі криворіжців родинами вийшли до берегів річки, щоб подивитися, як підіймається вода.

Олександр Жураковський – раніше львівський ІТ-шник, а нині офіцер 80-ї бригади ЗСУ, ділиться своїми першими враженнями від звільненої Харківщини. Публікуємо їх з дозволу автора.

Пропагандисти на (ново)окупованих територіях обіцяють захопленому населенню нове життя. Однак ідеологічно не можуть запропонувати нічого якісного, тому перейшли до прямого підкупу населення.

Як ми й очікували, росіяни програють на полі бою й від безсилля починають бити по цивільній інфраструктурі, щоб залишити нас без світла та інших надбань цивілізації. Так склалося, що в нашої сім’ї вже є досвід проживання в будинку без централізованої електромережі – ми прожили так понад чотири роки (і я ділився цим досвідом з читачами ТЕКСТІВ). А до цього ще чотири роки ми його будували – теж без підключення до електромережі. Тому я вже звик, що багато знайомих звертаються з проханням підказати, що краще придбати, щоб у разі чого не залишитися без електрики.

Минулого тижня російські медіа знову писали про безпорадність антиросійських санкцій і заявляли, що успіх Росії у протидії обмеженням змушує навіть Китай вчитися в Москви. Поширювали заяви Міноборони РФ про успіхи в Харківській області, згадували про біологічні лабораторії США й образилися на Жозепа Борреля. Читайте про це та інше в новому випуску нашого моніторингу російських державних ЗМІ та маніпулятивних сайтів, які прицільно поширюють російську дезу.