Статті

Cпецкор ZaUAorg Анатолій БОНДАРЕНКО прибув у місце розташування наших морпіхів у Феодосії - оформив поселення, розпакував рюкзак і дістав ноут...Вечір перший

Взяти й просто зробити репортаж про осінній призов з військкомату виявилося не так-то просто. Для цього знадобилося зв'язуватися з Міністерством оборони, Генеральним штабом, направляти туди листи, видзвонювали когось і т. д. Не те щоб у військкоматі відбувається щось жахливе, що хочеться приховати - просто військові відчувають себе так в безпеці. А щоб журналісти змогли поставити свої «галочки», їх можна запросити кудись всіх разом. Нехай все роблять один і той самий матеріал і не нарікають: ми ж таки дозволили. Удруге призивався: Антон Зікора

Певно, всі чули про існування Зеленого Клину і українців, що живуть на Далекому Сході, хоча мало хто уявляє умови їх життя там - десь ближче до Японського, ніж до Чорного чи Азовського морів. Канадійців, американців чи британців українського походження зустрінути в Києві не становить ніякої проблеми, бо їм принамні матеріально не важко приїхати сюди на якісь вакації. Тому зв'язок з материнською Україною, який підтримують далекосхідні ентузіасти, можна вважати рівним подвигу. Фестивалив: Микола ПОЛІЩУК (Київ-Пхеньян-Владивосток-Уссурійськ-Київ)

Загальний дискурс обговорення проблеми з перших днів пішов у неправильному, "радянському" напрямку. Головне питання, на яке майже ніхто з політиків і журналістів не звертає уваги, це як захистити дітей під час розслідування. Редакційна стаття

Частина українських журналістів замість того, аби розслідувати справу педофілів, написала лист у якому йдеться: «Ми закликаємо своїх колег утриматися від смакування інтимних деталей сексуально-політичних скандалів до завершення слідства. Установлювати винних, а тим більше оприлюднювати їхні імена – це не справа політиків і журналістів». Твердження на наш погляд дивне. Тому ми попросили журналіста з Лондона описати, як би реагувала преса і суспільство, аби подібний скандал стався у Британії. Британський досвід вивчала: Павліна Стопудів, для ZaUA.org, Лондон

Вже 15 років інтернет є поширеним у повсякденні: й він приніс у наше життя величезні зміни – як позитивні, так і негативні. Завдання, на виконання яких колись йшло кілька днів, зараз можна виконати за лічені секунди, і водночас традиції та вміння, які розвивались упродовж століть, стали зайвими. Метью Мур із британської "Телеграф" уклав список речей, які були вбиті стрімким поширенням нових технологій зв'язку - починаючи з товарів і бізнесових схем, і закінчуючи життєвим досвідом і звичками. Список уточнювала: Оксана ДУТЧАК

Схему перекладання власних боргів на бюджет через схему залучення кредитів під державні гарантії було вдало відпрацьовано ще у 90-х роках. За умов наближеності до влади реалізувати її було нескладно: підприємство залучає іноземний кредит, а гарантом сумлінних розрахунків по ньому виступає держава. Кредити рахував: Павло КОНТРАКТОВИЧ

Тяжкі звинувачення в сексуальному насильстві щодо двох малолітніх дітей, серйозні підозри щодо можливої участі високопосадовців та «релігійних діячів» у довготривалому злочині шокували усе українське суспільство. Трагічні злочини такого роду у кожному демократичному суспільстві привертають увагу усіх засобів масової інформації, стають предметом для ґрунтовного соціального та кримінологічного аналізу. Проте незаперечне право людини вільно виражати свої погляди, безперешкодно поширювати та отримувати інформацію, у демократичному суспільстві може і повинно зазнавати обмежень, встановлених законом. Метою таких обмежень, відповідно до Ст.10 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод можуть бути захист репутації або прав інших осіб, запобігання розголошенню конфіденційної інформації, підтримання авторитету і безсторонності суду.

Представники літературного регіону, до якого належить ця авторка, виплекавши у своїх надрах в 1990-х роках т.зв. «Станіславський феномен», завжди вирізнялись бажанням каталогізувати реальність, архівуючи її в нетлінні форми своєрідних енциклопедій. ЧИТАВ: Ігор БОНДАР-ТЕРЕЩЕНКО

Сьогодні, 15 жовтня, виповнюється 50 років з дня вбивства Степана Бандери. Нині лишилося не так багато людей, що пам’ятають Бандеру як живу людину, спілкувалися з ним. Один із них – мешканець Лондона Василь Олеськів. Пан Олеськів – людина з багатющою біографією, яка заслуговує на цілком окрему розповідь. Публікуємо його спогади про керівника українських націоналістів. Розмовляв: Олекса СЕМЕНЧЕНКО, Лондон