Статті

У нашій постколоніальній культурі домінує неписане правило: все українське треба хвалити. Наші літератори, критики співають одне одному осанну на тій простій підставі, що створене українською не може бути поганим. А брак конкуренції і «зубатої» критики псує молодих і робить забронзовілими досвідчених літераторів. Якось вже в нас так склалося, що сказати слово проти української книжки, а тим більше такого метра як Ліна Василівна – це означає стати на бік українофобів, критикувати не конкретний твір, а цілу культуру, а з нею й націю. Виходить собі дорожче. Автор: Костянтин Возвдиженський

Зустрівши канадців українського походження, наші емігранти дуже дивуються: "Як же так? Вони пишаються своєю українськістю, але нічого не знають про наше життя. Та й не дуже цікавляться." Це здається парадоксом. Українці Канади люди демонізовані. З одного боку, вони й досі багатьма сприймаються як «центр західного впливу», який хоче розсварити братні народи. З іншого, на «діяспору» українці покладають надмірні надії, вважається, що ті мають допомогти усім і залити Україну своїми «долярами». З третьої сторони, поради дідусів із-за океану смішать і дратують своєю наївністю. Та коли японський Nissan зняв рекламу спеціально для українців Канади, а ми її побачили в Ютубі, стало зрозуміло: насправді про цих людей ми нічого не знаємо. Автор: Євген Лакінський

Микола Янович Азаров приділяє велику увагу аграрному сектору. Під його суворим і прискіпливим поглядом опинилися два напрямки: по-перше, Кабмін бореться з трейдерами, які експортують за кордон сільгосппродукцію; по-друге, влада всерйоз взялася контролювати ціни. Ця пісня не нова, її заспівували більшість українських урядів - від Пустовойтенка до Тимошенко. Але теперішній уряд проводить свої заходи більш "наполегливо, системно і професійно". Автор: Владимир

Коли журналіст TЕКСТІВ розмовляв із Василем ШКЛЯРЕМ у його кабінеті в Спілці письменників, у двері постійно заглядали читачі його останнього роману - про Холодний Яр у 1920-тих. Просили автограф, пропонували підтримку, просто дякували... Тітонька, яка продає книги у вестибюлі Спілки, скаржилася, що вже весь тираж розкупили. Схоже, ми переживаємо розквіт історичного роману - як і Забужко, Шкляр старанно вивчив джерела. З цього ми й почали - як можна втрапити в архів СБУ? Сьогодні навколо Василя Шкляра відбувається чимало подій. Шевченківський комітет номінував його на премію в галузі літератури. У відповідь, з подачі Дмитра Табачника, офіціоз почав кампанію цькування Шкляра. Сам він написав звернення до Януковича, у якому заявив, що не може взяти премію від держави, допоки міністром освіти є Табачник. В результаті указ президента (а саме ним присуджується премія) вийшов без Шкляра і премії в галузі літератури загалом.

Підбиваємо підсумки нашого конкурсу на найкращу мультимедійну роботу із закликом не соромитися розмовляти українською мовою. Переможець дизайнер зі Львова Дмитро Мокрий-Вороновський. Сподіваємося його робота, допоможе багатьом онлайн-активістам у їх нелегкій боротьбі із супостатом на різних форумах і соцмережах. А Дмитру велика подяка! Нашу символічну винагороду направляємо до Львова.

Нині, за даними місцевої влади Севастополя, внески флоту в бюджет міста складають уже менше 15% його загального обсягу, у той же час, навіть при обмеженні туристичних можливостей міста внаслідок суцільної мілітаризації, внесок туристичної галузі до бюджету склав 7%. Більш того, не отримуючи від РФ орендної плати за об’єкти, котрі використовуються Флотом, але е прописані в угодах державний бюджет компенсує бюджетам Севастополя та інших міст втрати від базування ЧФ. Автор: Петро ПРОЦИК, генерал-лейтенант запасу, заступник Начальника ГШ ЗС у 1997-2002 роках

Кабінет професора був занурений у напівтемряву. Стіл натомість був залитий ультрамариновим сяйвом якоїсь фантастичної зірки: з монітора комп’ютера вона освітлювала кілька книжок, здається, з астрофізики, якісь папірці з синусоїдами та... дві відкорковані пляшки вина.Із таємничим професором спілкувався: Олександр Зінченко, історик

Texas Tribune намагаєтся відповісти на питання: де взяти якісну журналістику, якщо вона не приносить грошей інвесторам, однак критично необхідна для суспільства. Колективу ТЕКСТів це також дуже цікаво. Автор: Анатолій Бондаренко

У статті Не без гріха ми розповідали про те, як підприємці систематично обманюють своїх співробітників. Це викликало шквал обурень. Наші читачі стали говорити, що не всі підприємці такі, хтось сприйняв статтю як особисту образу. І, правда, не всі підприємці шахраї, адже багато з них самі виявляються жертвами своїх найманих працівників. Сьогодні розповідь саме про це, тобто представляємо погляд з іншого боку барикад. З роботодавцями спілкувався: Антон Зікора

Днями в Європі було встановлено антирекорд – найдовша за весь період з часів Другої світової війни відсутність уряду в країні.