Статті

Cлужба під постійною загрозою скорочення, з непевними соціальними гарантіями, туманною оборонною доктриною і допотопною технікою з одного боку загартовує, а з іншого розбещує тих, кого в усі роки за всіх режимів прийнято називати захисниками Батьківщини. З вояками спілкувався: Костянтин Воздвиженський

Світ давно охопила стартаперська лихоманка. Якщо ви і ваш приятель програмісти і у вас є божевіла ідея, то вам легко можуть дати десятки тисяч доларів щоб з ідеї зробити бізнес. Хвиля докотилася і до України. Український експорт програмного забезпечення виготовленого на замовлення зростає щороку на 40%. Чимало програмістів втомилось від чужих замовлень і хочуть самі придумувати і продавати нові продукти. Найближчі роки нас очікує бум стараперства. Стартапи вивчали: Аммуна Дабра, Сергій Клімови4

Знайома подала до суду на фірму, що торгує колготками. Через сексизм у рекламі. Там на картинці була дівчина, що сидить на ліжку і натягає ці колготки. Знайома стверджувала, що сексизм страшний. А власник фірми їй в суді каже: «Ви що хочете, щоб ми колготки в рекламі на голову натягали?». Сексистська реклама щодо жінок переважно зустрічається там, де рекламований товар начебто розрахований для чоловіків – будматеріали, алкоголь, комп’ютери й інтернет. В Україні майже повною відсутня культура поваги до жінки як до людини. Автор: Ірина Виртосу, Центр інформації про права людини

Його голос слухали сотні тисяч. При приглушеному світлі, прикладаючи вухо до радіоприймача (щоб не почули сусіди) через тріскіт і шипіння глушилок ловили його слова. Він розповідав про щось цілковито фантастичне для радянських людей: спалах української міської культури в 20-х, культурне життя в еміграції, про вільний світ. З освіченої родини, він довго жив у нетрях Буенос-Айреса. Коли почав працювати на «Свободі», його передачі стали найпопулярнішими, їх слухав і Солженіцин. Автор: Олена О’Лір

Учасники «оксамитових революцій» кінця 80-х без інтернету та мобільних телефонів знищили тоталітрані режими. «Весна народів» 1848 - 49 років набула практично панєвропейського характеру у епоху, коли електричний телеграф робив перші несміливі кроки. Протести ж 2010-х, на які люди виходять за допомогою соцмереж, як правило закінчують символічними поступками влади. Чи можна розглядати нинішні масові протести лише як гігантські свистки у паровому котлі? Автор: Максим Паламарчук

Для користуванням біткоіном банк не потрібен. Разом з банками держава втрачає найпотужніший інструмент контролю за громадянами. З розповсюдженням біткоіна грабіж державою підприємств і громадян сильно ускладнюється. Люди отримують набагато більше можливостей не платити державі. Біткоіном захоплений: Володимир Золоторьов

Розповім «на пальцях» як працює транспорт у Польщі. Позаяк два семестри провчився у Познані, то й розповідатиму на прикладі цього міста. Отже, головний транспорт 600-тисячного міста (це трохи більше Миколаєва і на 200 тисяч менше Запоріжжя) – трамваї і автобуси. Я здебільшого їздив трамваями, тож писатиму про них. Автор: Олександр Піддубний

Виставка у Мистецькому Арсеналі почалася із скандалу після заборони роботи "Коліївщина: Страшний суд" Володимира Кузнєцова. Інші мистецькі роботи відійшли на другий план. Та в Арсеналі вперше зібрано близько тисячі експонатів українського мистецтва з різних музеїв і приватних колекцій. За чим справді варто йти до Мистецького Арсеналу розповідає Олександр Соловйов, один з кураторів виставки, який подав у відставку після скандалу із забороною. Спілкувалася: Вікторія Хоменко

Хоч інструменти та техніки для презентації великих наборів даних у графіці й новинних сайтах і програмах можуть відрізнятися від проекту до проекту – основні принципи дизайну залишаються практично однаковими. Коли дизайн відволікає, коли в ньому є розбіжності та конфлікти між тим, чого ми очікуємо, й тим, що ми бачимо – наш мозок мусить докласти більше зусиль, аби зрозуміти, про що йдеться. Автор: Ліна Грегер

Ця історія про багатодітну сім’ю із Києва, котра фінансово підтримує дитяче відділення Інституту нейрохірургії. За свої кошти купують ліки для дітей, оплачують операції, роблять ремонти та багато іншого. І в той же час у державних дитячих будинках від водянки мозку помирають діти. Не через відсутність коштів, а від байдужості персоналу. Ціна життя дитини 500 -1000 доларів. Але, мами все одно відмовляються від дітей з такою хворобою. Це пояснюється неграмотністю багатьох регіональних лікарів. Автор: Галина Будівська