Статті

У міжвоєнній Галичині не було різкого розділення на міське й сільське культурне життя. Правда така, що українці, насамперед з матеріальних причин, дійсно частіше жили в селах чи невеликих містах, але видавничі центри та й центри культурного життя взагалі таки були міськими, насамперед, львівськими (але й не тільки – не можна поминути Станіслава, Перемишля, Коломиї). Вони й притягали до себе і творців і, як тепер модно казати, споживачів культурного продукту. Про те, як жили українськи митці на Галичині до 1939 року розповідають Ірина Фрис і Наталя Михайлівська, засновниці сайту Дівчата, котрий присвячений міжвоєнній жіночій прозі.

За які гроші розвиватимуться наука й освіта, оборона і транспорт, якщо бюджетні кошти щезатимуть у чорній дірі пенсійного фонду? Українська опозиція все гучніше вимагає «скасувати антинародну пенсійну реформу». А це означає 53 млрд грн додаткових витрат в рік. Опозиція має сказати де взяти ці гроші. Адже проблема старіння населення не пов’язана з політичною кон’юнктурою і не «розсмокчеться» ні в 2015, ні в 2021 році. Пенсіонерів рахував: Тарас Шамайда, графіка Надя Кельм

Нещодавно інтернетом промайнув пост в якому відомий блогер Записки нефтяника виклав типові фотографії житлового кварталу у США (зокрема у Х'юстоні). Ціни не вельми відрізняються від київської приватної забудови. Але більшість київсього приватного сектору вигляає на фоні фото з Америки, як жалюгідні гетто. Американцям заздрив: Орест Зог, в рамках проекту "Естетика сучасної України"

Жінка – м’ясо, жінка – сексуальна спокуса, з великими оголеними грудьми. Натомість чоловік – мисливець, чоловік – тотальний успіх, і в нього обов’язково має бути велике авто. Або жінка-подарунок… Сексизм - досить поширене явище в сучасній рекламі, однак експерти відзначають, що це давно вже не працює: така реклама тільки відштовхує клієнта. Автор: Ірина Виртосу, Центр інформації про права людини

Поки Регіони організовують "антифашистські" мітинги. Лідери про-російських організацій, котрі не визнають ідеї незалежності України і близькі за поглядами до російських фашистів користуються підтримкою влади, супроводжують Януковича і «працюють» у військових училищах. Хоча ця робота не системна і епізодична українські патріотичні організації такої можливості не мають. Феномен казачества досліджував:Петро Буртянський

Фільм називається «Олена». В ньому про боротьбу з собою, що завжди цікаво. Сюжет: хлопець і дівчина, втікають від своїх проблем у Швецію. Тут немає нав’язливої теми про невдоволення власною країною та життям у ній. І тут немає бажання втекти від соціальної несправедливості та нереалізованості як у добірці "Українські злі" та "Україна, гудбай!" І розчарування немає, з яким полишають режисери глядача усе того ж альманаху. Каннський фестиваль розпочинається сьогодні. Фільм дивилася: Вікторія Хоменко

У Києві в результаті Євро-12 аеропорт, як і у Львові терпить збитки. У німецькій пресі навіть є спеціальний вислів: «білі слони», - так називають аеропорти і стадіони, котрі пустують після гучних чемпіонатів. Та київський стадіон на відміну від львівського зводить кінці з кінцями, - завдяки матчам «Динамо». На вертодромі Януковича влаштовують покази мод і прагнуть забудувати нові ділянки дніпровських схилів. Автор: Галина Будівська

Два з половиною роки тому найпопулярніше українське інтернет-видання "Українська правда" відкрило новий "дочірній" розділ під назвою "Історична правда". На цьому сайті публікують матеріали як про загальноісторичні питання, так і на теми, історичне коріння яких пов'язане з сучасною суспільною проблематикою. У квітні редактор та один із чільних ідеологів "Історичної правди" (а також друг і соратник "Текстів") Павло Солодько провів майстер-клас для студентів-журналістів Національного авіаційного університету. Публікуємо конспект цього майстер-класу. "Історична правда" - як усе починалося

Двоє опозиціонерів-міліціонерів, генерал міліції Геннадій Москаль та колишній очільник міліції Києва Віталій Ярема, написали законопроект «Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо встановлення кримінальної відповідальності за незаконне здійснення візуального спостереження за особою)». Документ вивчала Ярослава Мовчун.

Парадокс: трагічні події Другої світової все більше віддаляються від нас у часі, все менше залишається живих свідків цих подій, але прагнення суспільства осмислити та зрозуміти ці події, схоже, тільки посилюється. Чому і навіщо загинула така колосальна кількість людей? Чим керувалися їхні кати, і чи не були вони самі жертвами режимів, у яких жили? Хто переміг і хто найбільше постраждав, і чи можна взагалі тут мірятися перемогами і стражданнями? Заключна глава "Людяність" із книги "Криваві землі" Тімоті Снайдера - саме про це. "Тексти" передруковують її у скороченому вигляді.