Статті

Два з половиною роки тому найпопулярніше українське інтернет-видання "Українська правда" відкрило новий "дочірній" розділ під назвою "Історична правда". На цьому сайті публікують матеріали як про загальноісторичні питання, так і на теми, історичне коріння яких пов'язане з сучасною суспільною проблематикою. У квітні редактор та один із чільних ідеологів "Історичної правди" (а також друг і соратник "Текстів") Павло Солодько провів майстер-клас для студентів-журналістів Національного авіаційного університету. Публікуємо конспект цього майстер-класу. "Історична правда" - як усе починалося

Двоє опозиціонерів-міліціонерів, генерал міліції Геннадій Москаль та колишній очільник міліції Києва Віталій Ярема, написали законопроект «Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо встановлення кримінальної відповідальності за незаконне здійснення візуального спостереження за особою)». Документ вивчала Ярослава Мовчун.

Парадокс: трагічні події Другої світової все більше віддаляються від нас у часі, все менше залишається живих свідків цих подій, але прагнення суспільства осмислити та зрозуміти ці події, схоже, тільки посилюється. Чому і навіщо загинула така колосальна кількість людей? Чим керувалися їхні кати, і чи не були вони самі жертвами режимів, у яких жили? Хто переміг і хто найбільше постраждав, і чи можна взагалі тут мірятися перемогами і стражданнями? Заключна глава "Людяність" із книги "Криваві землі" Тімоті Снайдера - саме про це. "Тексти" передруковують її у скороченому вигляді.

Нічого собі сцена: солдат вермахту, вражений жорстокістю українця із допоміжної поліції, наказує йому відпустити єврейську дівчинку. Коли я подивилася цей уривок з німецького фільму «Наші матері, наші батьки» («Unsere Mütter, unsere Väter»), я також обурилася. Проте коли переглянула фільм повністю – усі три його серії доступні на YouTube зрозуміла, що згадана сцена щонайменше вирвана з контексту, а також дуже «вдало» обрізана. Авторка: Інна Завгородня, вільна журналістка, Німеччина

Релігійність українського народу вражає. Вранці в неділю біля однієї з церков Троєщини збираються десятки тисяч людей. Про те, щоб усім вміститися в храмі, мова не йде. Парафіяни виставляють кошики зі скоромним вздовж нескінченної дороги, по якій ходять священики і окроплюють усіх святою водою. А люди йдуть і йдуть. Щоб подивитися, як святкує найбільший спальний масив Києва (300 тисяч - це більше людей, ніж у Чернігові!), TEXTY.org.ua вирушишили до Троєщинської Святотроїцької церкви. Розговлявся: Антон ЗІКОРА, Фото: Олександр СЕНЬКО

Вихідні, погода комфортна – коротше, все кличе в дорогу. Якщо Кам’янець, Хотин і Золоту підкову Львівщини вже об’їжджено, Карпати і печерні міста Криму вже обходжено, варто придивитись до менш відомих пам’яток. Пропонуємо автолюбителям тур по Закарпаттю від автора сайту “Замки України”. Закарпаттям подорожувала: Ірина ПУСТИННІКОВА

Які успіхи України на ниві науково-технічного розвитку? М’яко кажучи, ніякі. Радше навпаки. З позицій науково-технічного прогресу Україна безпрецедентно змарнувала останні 12 років. Про це свідчать нещодавно опубліковані дані Державного комітету статистики. Усі «стратегічні» показники, якщо не залишились на рівні 2000 року, то різко впали. Щоправда, зросла кількість впроваджених нових технологічних процесів. Натомість виробництво інноваційної продукції скоротилось майже у 5 разів. Про що це свідчить? Україна все ще імпортує «винаходи» з-за кордону, але розробляти свої – зась. Текст і графіка: Ярина Михайлишин

Ви ще не вирішили, куди б з’їздити на довжелезні вихідні? І не хочеться до Криму чи Одеси, як це робить більшість? Пропоную зробити все навпаки – помандрувати північними регіонами нашої країни. Зважаючи на те, яка скромна цьогоріч весна, навряд чи там буде гірше, ніж «на морях». Отож, до вашої уваги – кілька цікавих місць Північної України, що їх варто та нескладно побачити. Повторюся: лише кілька, насправді наша Північ значно багатша й розмаїтіша, та на глибші дослідження вам уже знадобиться більше часу. Подорожував: Олег Коцарев, графіка Діана Єременко

Випадок, коли смертельно поранений чоловік пів години лежала під стінами приватної клініки і йому не хотіли надавати допомогу сколихнув суспільство. Людину можна було врятувати і не врятували таке трапляється у нас не перший і не останній раз. Проблема в непрофесійності лікарів, поганому менеджменту клініки, загальній байдужості чи в поганих законах? Пропонуємо судження наших читачів (збережено мову оригіналу): Анатолій Якименко

Протест, інакшість, визволення, відродження часом може прорости на майже стовідсотково випаленому полі. Будь-яка людина здатна прийняти будь-яку найдикішу ілюзію, але так само будь-якої миті спроможна її й відкинути. Теза, що, здається, не втрачає актуальності. Те саме можна сказати й про владу страху та звільнення від нього. Звільнення від ілюзій, стереотипів чи страху – завжди екзистенційний досвід. Як і подальша сутичка з соціальною реальністю, котра з цієї миті стає осмислено ворожою. Кінець 2012 та початок 2013 року позначився появою відразу трьох помітних видань мемуарного характеру, пов’язаних із шістдесятниками та дисидентами. Мемуари читав: Олег Коцарев