Статті

(Текст написано російською, щоб і "та сторона" могла прочитати): 13 января 2015 года недалеко от города Волноваха и села Бугас произошел артилерийский обстрел контрольно-пропускного пункта, в результате погибло 13 человек, еще 17 получили ранения. Сопоставлял версии: Орест Зог

Начебто маємо найбільш прогресивний парламент за всю історію Незалежності. Та дивно, і він приймає закони, як і в часи диктатури - в останній момент і без належного обговорення. Якщо так продовжуватиметься і далі, то нинішня Рада може стати такою ж безславною, як і попередні, а країна отримуватиме суперечливі закони, які не можливо виконувати. І навіть сповзатиме до авторитаризму. Аби цьому запобігти Верховна Рада має чітко дотримуватися регламенту. Та планка поваги до закону і процедури для депутатів і особливо партійних вождів упала вже так низько, що далі справи можуть піти ще гірше. Автор:Тарас Шамайда

Шановні, це... слів нема. Cлова тільки такі: приватний бізнес це велика сила, і цю країну не перемогти! За півроку наші підприємці просто рвонули - видали на гора купу продукції. Там не було лише танків. На виставку ходив: Дмитро Калинчук

У квітні, коли бойовики захопили Слов'янськ, в України практично не було ні армії, ні інших силових підрозділів. Після революції накази нової влади виконували лише близько 200 спецназівців. Сьогодні після тяжких боїв літа, перемог і наступів, поразок і відступів ми маємо військо, котре в цей самий момент відбиває атаки ворога і наносить удари. Графіка: Дмитро Мокрий-Вороновський

Дитячий садок у Швеції - рай для малечі, тут учать житти в колективі, закладають моральні цінності. У молодших класах життя досить розслаблене. Одне домашнє завдання на тиждень по одному з предметів. До дошки виходять тільки для презентацій проектів, які діти роблять у групах - так учать співпраці. У середній школі (з 7 по 9 клас) починається справжня навчання: в кінці кожного семестру дітям дають контрольні тести. У вищій освіті учать перш за все думати. Олена Шкарпова, журналіст, студент KTH Royal Institute, Швеція

Якщо почнемо наступ у не відповідний момент можемо втратити нові території. Росія намагається «увіпхнути» «ДНР/ЛНР» в Україну аби добитися «федералізації». Та згода на російські вимоги означатиме не завершення війни, а її перенесення в інших формах у ще мирні регіони України. Не маємо іншого вибору, як триматися, аби позбавити противника сподівання, що наступна введена у бій батальйонна тактична група виявиться вирішальною. Автор: Петро Буртянський

У суботу, 25 січня, обсяги природного газу, який Україна отримує зі Словаччини через інтерконектор «Будінце», зросли із 29 до 37,9 мільйонів кубометрів на добу – тобто, майже на чверть. Як повідомила перед цим словацька компанія-транзитер Eustream, збільшення постачання стало можливе завдяки проведеним українською стороною технічним засобам: потужність трубопроводу зросла на 8,5 мільйонів кубометрів на добу (до 40 мільйонів кубометрів). Зараз Eustream приймає заявки від європейських газотрейтдерів на використання цих потужностей, які почнуть працювати на регулярній основі з 1 березня. На нерегулярній, по оперативних заявках, це можна робити відразу ж. Що, власне, і відбулося 25 січня.

«Поміщики та капіталісти шалено опиралися приходу влади більшовиків і тому були безжально понищені» - ця теза вбивалася в голови всім, хто учився в радянській школі. Перелік «багатіїв які опиралися» і чиє майно було відібране «на потреби трудового народу» як правило, обмежувався представниками дворянських родин, чиї землі спочатку роздали селянам. Але ж от лихо – ці люди не були найзаможнішими в Росії. Автор: Дмитро Калинчук

В наших медіа чимало іронії, часто виправданої, з приводу того, що країна так і не стала жити по-новому. Притому самі журналісти вважають, що їм самим щось змінювати чи змінюватись немає жодної потреби. А дарма. Часи боротьби з диктатурою минули. Україна перебуває в стані неоголошеної війни, але медіа, застрягши в минулому, відмовляються розвиватися і виявились не готовими до нових професійний викликів. Колег критикував: Мирон Призьба

Вікторія Амеліна зі Львова не належить до відомих імен молодої української прози. Вперше вона «засвітилася» на цьогорічній «Коронації слова», але з поезією. Та ось її дебютний роман, що з’явився друком у видавництві «Дискурсус» (про яке ще буде сказано окремо кілька слів), одразу ввійшов до числа помітних прозових подій 2014 року, принаймні, так про книжку говорять чимало колег-письменників, рецензенти, та й інтернет сповнений згадками про неї (запит «вікторія амеліна синдром листопаду» в Гуглі дає понад 10 тисяч результатів). Одну з перших книжок про Майдан – «Синдром листопаду» Вікторії Амеліної – читав Олег Коцарев.