Статті

Блокада вугілля схожа на добре розіграну виставу. Якісь дивні люди спочатку не пускають вугілля з окупованих територій в Україну, а потім гібридні керівники «Л/ДНР» оголошують, що у відповідь на блокаду Україною (!) перебирають під контроль підприємства, корі працювали там «під українською юрисдикцією». Новиною стало і саме існування нашої юрисдикції там. Україна думала, що "переграє" Кремль, та це, схоже, була пастка. Автор: Орест Зог

«На уроках хлопці жують чіпси і грають у мережеві ігри в телефонах, вчителя ніхто не слухає», - описує атмосферу на уроках в одному з київських ліцеїв учениця 5-го класу. Перед нами піраміда, непорушна вершина якої - смартфон. Під нею метушаться батьки, вчителі і діти. Вершина стає центром дитячої уваги й інструментом контролю для батьків. Невідомо тільки, що робити вчителям у цій системі координат? Не вдавати ж, що вершини немає?

Не поспішай стріляти в того, з ким ще вчора стояв на Майдані, а сьогодні - побачив у ньому ворога. Дивну річ сказав Герберт Макмастер. Той самий, що прийшов у команду Трампа після Флінна: «Росія анексувала Крим, вторглася в Україну (і все це - з нульовими втратами для себе)». Євген Якунов, Укрінформ

Промислова модель сільського господарства зараз годує планету. Але доведе її до голоду через століття. Аби цього уникнути, слід вирощувати їжу інакше. Автор: Кріс Ньюман, фермер з Вірджинії. Переклад, оригінал статті тут.

Фільм «вистрілив». Коли розсипається зерно, і дітей штурхають від нього, аби вони не взяли жодного зернятка. А в цей час його клюють ворони. Для мене “пострілом” було побачити сцени масових захоронень, але так делікатно, ніби бічним зором. Поруч - гарний ліс на тлі ніби “темніючої” України. І для мене було пострілом перетворення лірика-митця, простого селянина на воїна. Хіба в наші часи після російської агресії ми бачили не те саме? Якщо на фільмі “Моя бабуся Фанні Каплан” в залі було семеро людей, то тут - повна зала. Автор: Лана Самохвалова, Київ

1 березня 2014 року ми з товаришем після шабата йшли по Артема й пили каву. Після молитви в синагозі. Ми завжди в тому ж місці - кафе Traveler's навпроти драматичного театру, самий центр. Там кава була на 10 гривень дорожча, ніж скрізь, і тому там завжди були вільні місця. І коли ми туди прийшли - все було зайнято. А він працював у різних структурах і дуже помічав усякі моменти. Каже, подивися, люди інші. Люди взагалі інші. Публікуємо текстовий варіант частини телепередач «Нові герої Донбасу», який розповідає про мешканців Донеччини і Луганщини, котрі ризикували життям, зупиняючи російську гібридну армію. Більше історій тут

Чума, революції, війни, занепад держав вертають справедливість і роблять бігатих бідними, тобто зменшують економічну нерівність. Згадки про “вирівнювання нерівності” через розвали держави сягають тисяч років тому: останні римські аристократи вишиковувалися в чергу по допомогу від Папи, найвищі серед майя мусили їсти ту ж їжу, що й простий люд. Зовсім недавно, анархія в Сомалі зменшила прірву в доходах населення країни та клептократів при владі. Автор: Walter Scheidel, The Atlantic.

Про те, як українські селяни намагалися воювати проти колективізації в 1930 році (а відтак, і проти майбутнього Голодомору), популярно розповідає нова книжка історичних нарисів заступника голови Українського інституту національної пам’яті Володимира Тиліщака «1930. УСРР. Повстання», що з’явилась у видавництві «Смолоскип». Читав: Олег Коцарєв

За приблизними оцінками 54 млрд грн податків втрачає держава, через те, що великі компанії ведуть бізнес через офшори. Ця сума дорівнювала минулорічному бюджету Міністерства оборони. Жоден з урядів не хоче закрити цю дірку. Усі уряди намагаються витиснути побільше податків з малого і середнього бізнесів, для яких дорого ховати прибутки в офшорах. В усьому світі бізнес-гіганти намагаються "офшорити", але рецепт того, як повернути державі недоплачені податки давно відомий. Треба лише взяти і зробити. Автор: Павло Контрактович

Бухарест, як ніхто, зацікавлений у сильній Україні. На відміну від Польщі у нас з румунами немає історичних конфліктів. На початку правління Януковича українське суспільство лякали «румунськими територіальними претензіями». Захистити від них мав, звісно, союз з Росією. Події 2014 чітко продемонстрували, яка держава насправді зазіхає на українські землі, а яка підтримує наші зусилля з відновлення територіальної цілісності. Успіхи у «демонізації» Румунії стали можливі лише тому, що українці й досі дивляться на сусіда переважно через призму радянсько-російської пропаганди. Автор: Максим Паламарчук