Статті

Київ, Львівська та Харківська області найкраще здають ЗНО з трьох обов'язкових предметів. Щодо України загалом, то цікаво, що учні російськомовних шкіл здають українську краще, ніж інші. Автор: Христина Хмілівська, стажерка, графіка: Євгенія Дроздова

Почалося усе з того, що боєць і волонтерка зустрілися під час обстрілу. Йшов бій, чотирнадцятий рік, зв’язку немає. У волонтерки попросили телефон, і через нього командир підтримував зв'язок з бійцями під час бою. Потім вони зустрічалися знову, вона приїжджала допомагати цій військовій частині, вони довго не робили якихось кроків, лише дивилися одне на одного й спілкувалися про справи. Це все тягнулося певний час, але зараз вони вже разом, і це дуже хороша й віддана одне одному пара. Про кохання і секс на війні зі старшою викладачкою кафедри психології Дніпропетровського університету ім. Альфреда Нобеля Тетяною Єрмолаєвою розмовляв Володимир Пастушенко

Те, як працює економіка в світі — радикально змінилося, тож радикально змінитися має й політика. Країни «багатого» світу — це мільярд споживачів, а також мільйони фірм і компаній. І кожне з них приймає власні рішення. Проте існують також потужні публічні інституції, які намагаються скеровувати економіку. Передусім це центральні банки, які встановлюють фінансову політику, та уряди, які вирішують, скільки саме витрачати й позичати. Переказ статті із The Economist та деяке її тлумачення— Павло Контрактович

Абсолютно бідних людей, які жили б на один долар на день, у нас немає. До того ж, наші люди люблять применшувати свої доходи й прибільшувати витрати. Багато хто має доходи поза основною роботою, але не вважає їх "повноцінними" грішми. Нещодавно Центр близькосхідних досліджень детально вивчив «культуру бідності» у двох райцентрах Херсонської області. Результати виявилися дуже цікавими. Дослідження – це спроба дати відповіді на глобальні питання: хто ми є, що з нами відбувається, чому ми саме там, де ми є. «Тексти» тезово сформулювали основні пункти цього дослідження. Про бідність читав і слухав: Андрій Гарасим

Якщо сказати про «Дивних людей» однією фразою, то давно я не сміявся так довго і щиро. Книжка просто нашпигована гумором. І гумор цей тонкий і глибокий. Ні, примітивні жарти теж є, але вкрай мало. А здебільшого —добра іронія. Україна, описана Чапаєм, неймовірно гарна, попри всі економічні та соціальні проблеми. Люди, що живуть в Україні, назагал добрі, хоч і мають тисячі недоліків. Євген Лакінський, автор книги «Мій Квебек. Люди, мови і життя у Квебеку і навколишній Канаді» https://facebook.com/MiyKvebek/

Змінюється багато. На ПіС чекають чотири важких роки, а зміни можуть вплинути на польсько-українські відносини. Хоча на перший погляд може видатися, що недільні вибори в Польщі нічого не змінили. При владі залишається партія «Право і справедливість» («ПіС»), яка має більшість. Прем’єр-міністром і далі буде Матуєш Моравецький, який успішно привів партію до перемоги з кращим результатом, ніж чотири роки тому. Автор: Мацей Пьотровський, Інститут свободи, Варшава

На протест 14 жовтня прийшло багато різних людей, але непропорційну частку уваги ЗМІ перетягнули на себе фаєри, димові шашки, люди в однаковому одязі, чітко сформована коробочка серед стихії демонстрантів — усе те, з чим прийшов «азовський рух». Політикам — від Порошенка й Парубія до Яценюка і депутатів Голосу, від В’ятровича до Супрун варто активно брати участь у походах, мітингах, маршах та інших подіях із гаслом «Ні капітуляції» — та організовувати власні. Коли починалася Революція Гідності, було два Майдани: один організований політиками, інший — активістами. Потім вони об’єдналися. Цього разу можна зробити так само. Редакційна стаття

Впродовж двох тижнів дезінформатори концентрували увагу навколо формули Штайнмаєра. Протести проти капітуляції подавалися як черговий “третій майдан”, що його збирають "неонацисти" на чолі з Білецьким. Паралельно говорять про обвал позицій України на міжнародній арені, який тягне за собою втрату спонсорів для цього майдану, а отже, його неможливість. Дезінформатори пишуть, що Зеленський втрачає владу, а в його партії криза. Вони також твердять, що представники попередньої влади під загрозою, бо Зеленський контролює суди, і справа Пашинського — це тільки початок "хвилі посадок". Період: 30 вересня — 13 жовтня 2019

Чи варто вести війну далі? Чи повинні і далі гинути українські солдати у боротьбі за свою землю? Чому мирне населення повинне страждати? Чи передбачається якась компенсація за життя на лінії вогню без елементарних благ, які мають інші українці в постійній небезпеці? Відповіді на ці питання постійно турбують жителів прифронтових територій. Вони чекають відповідей на них від президента, парламенту та уряду — але поки що так і не дочекалися. Порошенко не пояснював, а Зеленський, схоже, і сам не має відповідей. Текст: Любов Величко

Спроба втілити в життя небезпечні для України Мінські протоколи – не нова. До цього обережно і з купою запобіжників підходив Петро Порошенко. За таких спроб влада загалом та Президент зокрема перебували під ураганом критики: їх звинувачували у зраді та здачі національних інтересів на користь Росії. І що дивно – частина політиків тоді здіймала неймовірний галас, а зараз, коли країна на усіх парах іде до втілення «формули Штайнмаєра» без жодних запобіжників, мовчать, як риби. Автор: Володимир Пастушенко