Письменник і перекладач Андрій Любка, який від початку повномасштабної війни як волонтер забезпечує ЗСУ автомобілями, прозвітував про купівлю ювілейної сотої машини.

Катерина й Сергій Онищенки мешкають у Краматорську. До повномасштабної війни подружжя мало бізнес — забезпечувало харчування для курортників на турбазах у Лиманському районі. Після деокупації Онищенки виявили, що їхнє обладнання розкрадено. У 2014-му вони вже розгортали намети, щоб годувати вимушених переселенців. Тепер це довелося робити знову.Краматорськ після першого вторгнення Росії та захоплення Донецька став обласним центром, місто розвивалося й багатшало, але нове вторгнення Росії відібрало в нього перспективи, а в інших, ближчих до фронту містах, люди без роботи зараз зайняті виживанням. Нині Онищенки працюють в американській місії World Central Kitchen, яка допомагає людям їжею.Завдання волонтерів — не лише роздати пакети з їжею мешканцям прифронтових населених пунктів, а й правильно розподілити допомогу, щоб підтримати тих, хто дійсно цього потребує, уникнути зловживань і сприйняття гуманітарної допомоги як постійного забезпечення.

21 грудня в Україні вперше представили експозицію військової жіночої форми та амуніції. Форма була розроблена проєктом #arm_women_now за міжнародними стандартами та зараз тестується у Збройних силах України.

На запрошення Гельсінської комісії Конгресу США перед американськими парламентарями виступили представники українських волонтерських організацій. Це, зокрема, представники фонду «Повернись живим» та Благодійного фонду Сергія Притули, а також організацій Razom for Ukraine та Blue/Yellow for Ukraine.

Український волонтерський фонд “Повернись живим” показав роботу мобільних ремонтних комплексів, які були передані Збройним силам України.

Як в СРСР знищували українську культуру, що відбувалося на землях України до нашої ери, як обрати вино, що вдягати взимку й навіщо заводити собаку – тематика волонтерських онлайн-лекцій дуже строката. Слухачі долучаються за пожертви (будь-яка сума), їхні кошти перетворюються на дрони, тепловізори, рації, автогуму й пікапи для ЗСУ. А потім усе це конвертується в “бавовну” для ворогів.

Знайти своїх у новому місті – удача для переселенців, змушених залишити рідні міста під час війни. Краматорцям вдалося знайти формат, який допомагає підтримувати українську армію і триматися самим.Видання Kramatorsk Post і місцевий неформальний волонтерський хаб стали осередком спільноти краматорців, які виїхали з постійно обстрілюваного російською армією міста, що опинилося поблизу лінії фронту під час повномасштабного вторгнення. Краматорці вже зустрічалися в Києві, Львові та Івано-Франківську.Наступна зустріч відбудеться 26 листопада у Вінниці.З чого почалися зустрічі “Свої до своїх”, як їх організовують і чому там зайнято всі вільні місця – для ТЕКСТІВ написала Валерія Пімкіна, активістка й душа місцевої громади, яка понад 10 років працює в місцевій редакції й нещодавно започаткувала неформальну волонтерську спільноту, де об’єдналися колишні військові, місцеві медійники й активісти (з міркувань безпеки не розкриваємо деталей про людей та їхню діяльність у Краматорську).

Волонтери зможуть безплатно навчатись в українському освітньому IT-центрі. Подати заявку можна до 30 листопада.

Головне управління розвідки Міністерства оборони України та Фонд компетентної допомоги армії «Повернись живим» реалізували черговий спільний проєкт, загальною вартістю 40 мільйонів гривень.

“Війна стимулює інновації. Що більше вб’ємо ворогів і що менше загине побратимів — то швидше завершиться війна нашою перемогою”, — пише на своїй фейсбук-сторінці Олександр Супрун, голова волонтерського осередку “Справа громад Дарниця”. Ця спільнота разом з 206-м батальйоном ТРО ЗСУ (в якому служить Олександр) розробила прототип автономної турелі для кулемета.