#окупація

Статті

"Люди гинуть більше від нестачі ліків, аніж від бомб". Розповідь волонтера про окуповану Херсонщину

Гуманітарку на Херсонщину завозять лише волонтери. Кілька днів тому на Херсонщині російський снайпер застрелив волонтера Антона Кушніра, який доставляв необхідні товари мешканцям окупованих територій. Поговорити про гуманітарну ситуацію на Херсонщині та роботу волонтерів ми вирішили з координатором волонтерського руху Нової Каховки. Зараз він виїхав до Грузії, проте на правах анонімності попросив називати його лише на ім’я – Стефан.
Статті

Шлях до свободи: семеро у “дев’ятці” три доби проривалися з Бердянська до Запоріжжя

"Куди ти поїдеш? Тут хоч не стріляють", – чула я від багатьох людей. Їм теж в окупації некомфортно, але страх перед невідомим паралізує бажання жити вільно.До війни 230 км від Бердянська до Запоріжжя (через Василівку) маршруткою можна було подолати за 3 год. У травні бердянцям і маріупольцям знадобилося на це три доби, які вони провели у страху й невідомості, – такою виявилася ціна свободи.
Статті

Як Макарів малими силами вистояв проти ворога та чому деякі захисники міста не можуть отримати статус учасників бойових дій

Обласна влада не дала завчасно створити тероборону, а коли почалося вторгнення, військкомат не видав усім охочим зброю. Селище Макарів у битві за Київ стало важливою точкою, адже саме тут росіяни намагалися перерізати Житомирську трасу, яка з'єднує Київ із заходом країни. У селищі впродовж місяця точилися бої.
Статті

Людина в чорному мішку. Як ексгумують загиблих у Бородянці

Оксана боїться, тому воліє залишитися в саду. Винесла собі стільчик із хати, поки все зроблять. Сидить і курить айкос, а її погляд блукає десь понад льохом, понад деревами. Цвітуть вишні, трава вкрила подвір’я зеленим килимом — смерть здається зараз недоречною й невчасною. Але вона тут, в Оксани на городі. Викопують її брата, якого застрелили росіяни. Йому знесло пів черепа, й голова стала кривавим місивом. У Бородянці на Київщині щодня знаходять нові братські могили. Не вистачає копачів, обладнання та працівників моргів. Як ексгумують і перепоховують людей — репортаж «Текстів».Текст: Ярослава Тимощук, фото: Марцін Судер
Статті

Обережність, підкуп і везіння. Як бердянці їдуть з окупації крізь російські блокпости

Ми не дочекалися “зеленого коридору”. Через два місяці після початку війни вирушили з окупованого Бердянська своєю машиною разом з такими само зневіреними людьми, коли зрозуміли, що в рідному місті стало зовсім небезпечно. Просто долучилися 30-ми до колони, про яку напередодні дізналися з вайбер-чату
Статті

Десятки російських блокпостів і чотири дні в автівці. Херсонець розповів, як з родиною виїхав з окупації

«У місті ставало дедалі небезпечніше для жителів з активною проукраїнською позицією», — розповів ТЕКСТАМ Twitter користувач Гошик Вінницький у відповіді на запитання, як вони наважилися ризикнути виїхати.«Донька дедалі частіше жалілася на головний біль і прокидалась уночі з криками — ми жили неподалік Чорнобаївки, тож чули цілодобові вибухи, бачили й відчували все, що там відбувалося. Дорослі залишилися без роботи й грошей. Засобів для життя ставало щоразу менше, в місті погіршувалася ситуація з продуктами».Гошик Вінницький — анонімний акаунт (створений у 2015 році, має понад 1,7 тисячі фоловерів), автор якого — реальна особа, мешканець мікрорайону Шуменський. Упродовж війни писав про те, що відбувалося в тимчасово окупованому Херсоні: про обстріли, ціни, пошуки необхідних ліків тощо.«Новин з Херсону від мене, найімовірніше, більше не буде. Ми вирвалися з окупації. Чотири дні жили в автівці», — так починається його історія евакуації. З дозволу автора публікуємо цю історію, яку він розповів у Twitter-треді.

Підтримайте нас