Дуже цікавим є ставлення до Гоголя націоналіста Євгена Маланюка. Під час свого празького періоду життя і творчості між двома війнами Гоголю дісталися дуже злі рядки Маланюка. Проте вже в США у есеї «Нариси з історії нашої культури» (1954) Маланюк захоплювався саме українською складовою творчості Гоголя, навіть поміщики з «Мертвих душ», зазначав Маланюк, є українськими поміщиками, з українським характером. Річниця з дня народження Гоголя вкотре дає привід подискутувати по «українськість» та «російськість» письменника.

Історичний роман Володимира Рутківського "Сині води" став лауреатом премії ВВС, а отже, мав би належати до тих текстів, які заслуговують на увагу. Насправді ж книга є «прохідною», і її справедлива оцінка – це трійка з плюсом. Автор: Сергій Лук’янчук

Роман білоруського письменника Альгерда Бахаревіча "Праклятыя госці сталіцы" написано у 2004-2005, а видано у 2008 році. Книжка цілком божевільна, сюрреалістична і абсурдна. Але, як і годиться сюрреалістичному твору, усе виглядає цілком реальним, лише з незначними перебільшеннями - від кар'єри радянського активіста товариша Мінуса (тата головного героя), до желе у кав'ярні "Вавёрачка", від лукашенківської журналістики, до підготовки до Державного свята. Нереальним здається лише театр "Мінус". Але "спектаклі", що там відбуваються, - яскрава карикатура на цілком звичайні соціальні події. Екзотичною літературою цікавиться: Євген Лакінський,

Росіяни не вірять у майбутнє і не бачать перспектив у сучасності. Саме тому вони мріють про можливість потрапити в минуле і переробити його так, щоб Росія стала Великою і Славною. Результат цих мрій - новий літературний жанр під назвою "попаданство". Автор: Орест ЗОГ

"Голос за кадром" описує росіян красномовно: "кацап'юги ... дрібні, кривоногі, але дуже мордаті, з пласкими, налитими кров'ю мармизами", "кацапидла", "вошива кацапня". Може у тодішньому селі так і говорили, але автор це пише сьогодні і від свого імені. І ніяких нюансів. Нещодавно польський кінорежисер Єжи Гофман, котрий за словами письменника Василя Шкляра мав би працювати над екранізацією «Чорного Ворона» несподівано для багатьох українців заявив, що не буде цим займатися і пояснив відмову досить різко: «твір ксенофобський». ТЕКСТИ спробували подивитися на роман очима людини котра послідовно пропагує гуманістичні цінності і звернулися з проханням проаналізувати «Ворона» до Євгена Лакінського. Автори: Євген Лакінський, Орест Зог