#історія
Досвід Квебеку: виживання мови залежить від іммігрантів
Квебекці - чудовий народ. Щирий, людяний, творчий. Але необачність їхніх предків ледь не призвела до втрати рідної мови. Англійці були багатші від франкоканадців. Чим більша фірма, чим багатший магазин, чим важливіша посада - тим вони англомовніші.Менеджери і клерки були англомовними, а серед прибиральників та некваліфікованих робітників - більшість складали франкоканадці. Іммігрантам хотілося бути багатими, а не бідними. Тож іммігранти ставали англомовними, а для їхніх дітей англійська була майже рідною.
Автор: Євген Лакінський, спеціально для TEXTY.org.ua
„ЧУЖИЙ” ПОЕТ, ЩО НЕ ЗАБУВ „СВОЇХ”. Після ГУЛАГУ він не боявся говорити про Розстріляне Відродження
Маловідома, цікава й екстравагантна сторінка історії української літератури ХХ століття, періоду „Розстріляного Відродження”. Цього поета не зламав ГУЛАГ, і, повернувшись додому, він продовжив писати дивакуваті модерністичні та авангардні вірші. І ще й намагався їх опублікувати (в тому числі поеми про Бога). Ми так звикли до колаборації та капітуляції в українській радянській поезії (не дивно, що внуки багатьох класиків не уміють розмовляти українською), що випадок з людиною, яка називала себе Андрієм Чужим і Гендриком Кудлатим, не може не зацікавити.
Автор: Олег Коцарев
Крим, якого ми не знаємо. Караїми - народ з тисячолітньою історією
У Бахчисараї на мене чекає зустріч зі ще однією цікавою особою – вихідцем із древнього та овіяного легендами народу караїмів. Власне, у тутешньому історичному музеї, розташованому в приміщеннях колишнього ханського палацу, працюють дві його представниці – дослідниці історії та культури свого малочисленого народу. Адже караїмів або караїв у світі залишилося не більше двох тисяч осіб, близько тисячі двісті з яких мешкають саме в Україні, зокрема вісімсот – на історичній батьківщині в Криму.
Мандрував: Олесь КУЛЬЧИНСЬКИЙ