Цей текст я пишу в містечку Хелмно на півночі Польщі. До українського кордону – майже 700 км. Шість років тому сюди поїхала на заробітки моя мама. Мені пощастило, бо мамин роботодавець запропонував мені роботу і дав безкоштовне житло. Працюю закрійницею на меблевій фабриці. Робота виснажлива, з 6:00 до 16:00 щодня. Мешкаємо ми у квартирі з трьома хлопцями з України. Нам з дітьми виділили окрему кімнату, ванна і кухня спільні. Це не те, до чого я звикла в Україні. Ми всі без кінця чатимося з подругами, котрі опинилися в різних країнах. Я вирішила про них написати.

Британський журналіст Ден Кірбі знайшов табір у Леонідівці Пензенської області, де росіяни розмістили примусових переселенців із Маріуполя. Виявилося, що він розташований поблизу колишньої військової бази, яка з часів Другої світової війни використовувалася як звалище радянської хімічної зброї. З 2008 по 2017 роки звалище в Леонідівці було частиною програми РФ із зменшення арсеналу нервово-паралітичних речовин, що включав VX і зарин. «Тексти» наводять головне з його розслідування.

До критої спортивної арени «Таурон» у Кракові — найбільша споруда такого зразка в країні, вміщає до 22 тисяч людей — кілька зупинок трамваєм із центру міста. Українців, які сюди добираються, легко впізнати, навіть не розмовляючи. Не валідують квитки (проїзд у громадському транспорті Польщі для українців відтепер безплатний), увесь час щось шукають у гугл-картах, деякі обличчя розгублені, як у людей, що не мають плану. Ще трохи поспостерігати, то можна розпізнати Чернігів, Харків та інші гарячі міста — по мимовільних здриганнях, коли пролітає літак або гуркоче трамвай поблизу.

Політична аналітикиня фонду "Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва" Марія Золкіна відповідає на питання, чи слід зараз негайно залишати країну та їхати за кордон.

Із першого погляду Львівський залізничний вокзал зараз нагадує Євромайдан: чаї черпаками від Мальтійської служби допомоги, повсюдні волонтери з емблемами Червоного Хреста, намети й пункти обігріву, дим із буржуйок, яким миттєво просочуються куртка й волосся. Якоїсь миті невідомо звідки з’являється навіть музикант із піаніно і починає награвати «Yesterday» The Beatles.

«На одного соросьонка-біженця 100 тисяч гривень»: такий меседж нині «розкручують» у соцмережах, зокрема у групах дотичних до теми Донбасу.