Батурин-Глухів-Путивль, а також подвійне позбавлення цнотливості. з ФОТО

За цю поїздку я двічі позбувся цнотливості :) Як водій загалом - мене вперше в житті оштрафували. І як мотоцикліст зокрема - вперше впав на бік (з машиною зробити це важко).


Глухів. Ми ночували у Ромашчиної подруги - вона навіть поступилася нам власним ліжком, а сама перейшла на диван. Ось - приклад української гостинності

Після виїзду з Батурина ми були злі та нервові: звечора закінчилися сигарети, а в магазинах по селах або було замкнено, або не було нічого.

Хто не курить - щасливий, бо цього не зрозуміє.

Як і на правобережному Поліссі - відчуваю, що тут чи не найкрасивіші місця України. Ми подалися на Короп і здивувалися тим, наскільки гарне це містечко - чи то пак, смт: нові стадіони, чисто та прибрано.

А от далі заблукали - але це виявилося на краще, бо мали змогу поспілкуватись із одним місцевим чоловіком, водієм вантажівки. Він розмовляв красивою по-своєму, українською мовою з чітким білоруським прононсом.

- Паїхали за мною. Я вас даведу да павароту на Криски. Або ж да Панорници.

(Ми їхали селами, і в Понорниці завернули не на Авдіївку, на трасу - а на Криски).

Там є старий розвалений спиртзавод - а місця виглядають дуже вже стародавньо.

За цим чоловіком ми на маленькій швидкості поїхали моциком. Він був дуже діловий та зібраний. А його білоруська вимова припала мені до смаку.


Край річок і заплав. Втім, уже Сумщина - а це вона - сильно відрізняється від Чернігівщини. Сухіша, чи що...

На Новгород-Сіверщині я позбувся водійської цнотливості. Посеред траси, між містами, стоїть обмеження швидкості в 50 км/год у зв"язку з дорожніми роботами. Тож я проминув катки та людей автодору й почав прискорюватись - аж тут мене зупинили з-за кущів посеред лісу.

Я навіть не мав нічого заперечити. Перевірив для годиться у ДАІшників документи - вони мали навіть маршрутний лист і на мою вимогу ознайомили мене зі статтею 63 Конституції України.

- У вас що, юридична освіта?

- Та ні.

- Ага, життя навчило?

Він був ввічливий. Хоча й намагався натякнути мені:

- А може, ви знаку не помітили?

Але я вирішив не давати хабара. Він виписав мені мінімальний штраф - на 260 гривень.

Дає протокол:

- А це вам на згадку про Чернігівщину.

Іронічний, блін.

***

Лише під Шосткою та Глуховим я чув російську мову в селах - колись це була Курська губернія, тож і зараз попід кордоном багато змішаного населення. Вже при від"їзді трохи далі - буквально під Путивль - вертається рідний суржик.


Путивль, парк біля пам"ятника Ярославні

А у Буринському районі мені прямо сказали:

- Та у нас тут по-всякому говорять. Не переживай, балакай як хочеш.

Не те щоб я переживав, але завжди старався трохи копіювати місцеву мову.

- Мабуть, ніде вже не живуть гірше, ніж у нас, - каже мені чоловік у Хустянці. І це за двадцять кілометрів від рідного села Ющенка.


Тупо закопалися в гравій і впали на бік, бо швидкість упала до нуля. Там потім фургончик ледве проїхав: йому буксувати можна, а нам небезпечно

На поворот ми не завернули, бо Потьомкінські села нам не дуже цікаві - вже по сусідніх можна сказати, що пустка близько.


Цертр села Сміле - там де ми впали, і прямо біля повороту "20 км до Хоружівки", батьківщини Юща

Мені закинули колись, що найвипукліше у мене виходять ДАІшники - тож розповім трохи про хлопця із Хустянки.

Йому 23 роки, він працює теслею та слюсарем у півпорожній школі. Колись тут вчилося понад 500 дітей - а зараз тільки 74 із трьох сіл. Людей майже нема.
Їздить по селу на велосипеді, працює в напівпорожній школі. В обід п'є 50 грамів. Каже, що живе сьогоднішнім днем. Можливо, бо мріяти тут, тим більш планувати, не доводиться. Веселий, розумний, дуже світлий, блакитні очі, білявий чи трохи рудий.

Далі буде.

Читайте також:

Опис проекту "Щоденники мотоцикліста: у пошуках України"

День 16. Стоїть у селі Суботові на горі високій показуха України (ФОТО)

День 15: Полтавщина: дружні люди, євромістечко і дороги, ще гірші за ті, що в рідній Коломиї

День 14: Перше падіння, дороги біля Хоружівки, вело-німець

День 13. Обирок-Короп-Шостка-Глухів-Путивль (ФОТО)

День 13. Cумщина: красива мова, втрачена цнотливість і найчистіше місто в Україні

День 12. Чернігів-Сосниця-Десна-Батурин-Сейм-Обирок (ФОТО)

День 12. Сіверщина: Сосниця, через Десну на човнику і мистецьке еко-поселення

День 11. Кілька фото з Чернігова: Благість і "непошлий дух провінції"

День 10. Пауза на Т.О. та загальний маршрут поки що (+ МАПА і ПІДСУМКИ мандрівки Правим Берегом)

День 9. Рівненщина: "У нас є люди, які не знають, чим пісний борщик заправляти"

День 8. Мертвий райцентр, Зона і понти для приїзжих у мотелі

Дні 6-7. Шевченківський край: алкоголізм, безробіття, чорний гумор і ввічливі трактористи

День 5. "Вас вітає Черкащина": На дорозі - менти і проститутки

День 5. Про крижопільську гостинність і хутір-пасіку дядька Василя (нарешті з ФОТО!)

День 4. Йде дощ і дуже холод-д-дно!!!! Нарешті знайшов село, де хвалять владу

День 3. Вінничина: яри і жодної заправки. Нас сприймають за "дітей депутатів"

День 2. Кам'янець не туристичний та інша буржуазна Європа

День 1. Підсумки з ФОТО

День 1. Коломия-Кам'янець. Багаті хати, румуни, фрі-райд :) уздовж кордону і пробита шина

День 0. Тестовий заїзд довкола Коломиї. Всесвітня асоціація випускників Коломийської гімназії та інші цікаві речі

Вступ. Тестовий заїзд довкола Калуша. Школи "для руських, і німці, і решти"

Про що я питаю людей, яких зустрічаю по дорозі

Блог: Артем Чапай чернігівщина сумщина україна щоденники мотоцикліста

Знак гривні
Знак гривні