Щоденники мотоцикліста. Стоїть у селі Суботові на горі високій показуха України (ФОТО)

Зі Світловодська ми поїхали прямо на Суботів.

Ага, спочатку все красиво: дівчата у вишитих сорочках вилазять із джипів – та беруться до роботи: продають сувеніри.

Більшість туристів звідси розвертаються і їдуть назад в бік Чигирина.

А якщо від’їхати трішки далі, буквально метрів п’ятсот вниз – гарна дорога раптом закінчується, паркани та хати стають якісь похилені, не такі побілені.

Жигулі з прапорами КПУ грають пісню «У Мартеновских печей» из динаміків на даху – рівно для трьох ветеранів, які йдуть покладати квіти (це було 8 травня).

В наступному за Суботовим селі – Новоселиці – я бачу руїни й зупиняюся їх пофоткати. Найбільше радує бігморда Януковича на тлі розрухи.

Повертаюся пішки через усе село до кількох людей біля однієї з хат. Як це вже не раз бувало, тверезі жінки ставляться до мене спокійно, але є один п’яний у відповідь на запитання про зарплату на пенсію визвіряється.
- Та як ми живемо… Як горох при дорозі: хто йде, той скубне, - каже одна з бабусь
- А яка у вас пенсія?
- 700 гривень, - зітхає інша.
- А у тебе? Скільки ти заробляєш отим фотоапаратом? – досить агресивно каже чоловік.
- Дай йому спокій. У кожного своя робота, - заспокоюють його бабусі. – Не звертайте на нього увагу, він випив, - це вже до мене.
Ну але як не звертати. По-своєму він правий: алкоголь лише розв’язує язик – інакше він би просто промовчав, але подумав би те саме.

Для мене все тут виглядало похмуро, розвалено – але бабусі наполягали, що у них чудовий голова, якого прислали ще за радянських часів, і який як міг зберігав виробництво у колгоспі.
- Тільки зараз це вже не коглосп, а хвірма, - підправляє одну бабусю інша.

Мені рекомендували заїхати в Медведівку, в місцевість із назвою Холодний Яр – мовляв, тут завжди була отаманщина, повстання, це серце України.

Можливо, саме тому, що мені нарозповідали, люди тут здалися якимись більше сповненими гідності :) Якщо в Суботові усе присвячено Хмельницькому, то у Медведівці – криниця Максима Залізняка, головна вулиця імені Залізняка, пам’ятник йому ж. А учні школи імені Залізняка чинно-благородно ходять у формі :)

Ми поблукали кілька годин Черкасами, а доки доїхали до Канева, моя дружина оголосила страйк – втомилася. Тож ми на день раніше, ніж планували, повернулися з цього кола поїздки.

Блог: Артем Чапай щоденники мотоцикліста україна черкащина

Знак гривні
Знак гривні