Матеріали автора Валерія Павленко

Якісно зібраний рюкзак бойового медика коштує одну-дві тисячі доларів і може врятувати життя десятьом людям. Індивідуальна аптечка має бути в кожного солдата. Але цього всього нині критично бракує: 24 лютого українська армія зросла в кілька разів.Україна виявилася не готовою до повномасштабної війни, виробники тактичної медицини в усьому світі теж не сподівалися на такі обсяги замовлень. Зараз волонтерам ніде купувати медичні засоби для армії, тому деякі люди почали відправляти на фронт неякісні саморобні турнікети, протерміновані ліки й просто непотрібні речі. Але неякісні медичні засоби не лише не допомагають — вони вбивають.

"16-річна дівчина втекла від обстрілів на Донеччині, сама дісталася місця збору й попросила волонтерів вивезти її. Але вони не можуть. Дівчина неповнолітня, а 75-річна бабуся, яка залишилаcь у підвалі свого будинку в Миколаївці, онуку не відпускає.Не зрозуміло, на кого чи на що вона чекає: чи на “русский мир”, чи на наших військових, чи на припинення бойових дій", — Георгій Зейков, координатор складної евакуації харківського фонду Rescue Now описує одну з багатьох проблем, перед якими постають волонтери.

Сучасна оптика на війні — критично важлива, дорога й до того ж дуже тендітна. Прилад за десятки чи й сотні тисяч гривень можна за мить утратити в бою, під обстрілами чи просто в складних умовах окопного життя (миші гризуть). Робота майстрів, які ремонтують зламані оптичні прилади, без перебільшення рятує життя українським воїнам, допомагає вбивати загарбників та економить десятки тисяч гривень, які можна витратити на інші потреби захисників. “Ремонт оптичного прицілу Yukon Jager 3-12x56. Він був у прямому сенсі під землею, залитий повністю водою", — звітує Вектор-оптична лабораторія на своїй сторінці у фейсбуку.

Обласна влада не дала завчасно створити тероборону, а коли почалося вторгнення, військкомат не видав усім охочим зброю. Селище Макарів у битві за Київ стало важливою точкою, адже саме тут росіяни намагалися перерізати Житомирську трасу, яка з'єднує Київ із заходом країни. У селищі впродовж місяця точилися бої.

Снаряди прошивають будинки наскрізь. Я бачив наскрізні діри у багатоповерхівках, розміром з цілий поверх. У моєму районі бомба потрапила прямо у приватний будинок – усі, хто там був, загинули.

Уже понад місяць російська армія намагається взяти Харків – друге найбільше місто України. Як і в інших українських містах, які намагався захопити ворог, він знищував об'єкти інфраструктури (як-от насосні станції, лінії електропередач), намагаючись завдати найбільшого болю мирним мешканцям. Паралельно російські війська обстрілювали житлові будинки зі ствольної та реактивної артилерії.

Олексій Черник та Олексій Пекарев – молоді маріупольці. Вони прожили у місті все своє життя, там вони й працювали, мали родини. Розповідаємо спогади двох Олексіїв про те, як вони з рідними вибирались із міста по замінованих дорогах.

"Я прокинулася від вибуху о 5:30 ранку. Я підскочила і розбудила дітей, потягла їх сонних до ванної кімнати, бо розуміла, що у підвал ми вже не встигнемо"

Численні студентські спільноти, створені у мирний час, під час війни перетворилися на волонтерські осередки. “З “нірок” вийшли абсолютно всі”, – кажуть співбесідники ТЕКСТІВ, розповідаючи про теперішнє студентське життя у Києві, Харкові та Львові.Хтось пішов воювати, хтось збирає кошти на екіпірування однокурсників, хтось плете маскувальні сітки, хтось допомагає у лікарнях, хтось працює на інформаційний фронт.

Яка ситуація на українських фронтах? Чому західні експерти помилялись і як мають відповісти за це? Чим вторгнення Росії нагадує Зимову війну СРСР з Фінляндією? На ці питання відповів експерт Національного інституту стратегічних досліджень Микола Бєлєсков в інтерв’ю Ukrlife.TV. Розмова відбулася 3-го березня, публікуємо конспект. Текст розшифрувала Валерія Павленко.Цю статтю можна прочитати в англійському перекладі.