Я Олександра, мені 44, я маю гуманітарну освіту і все життя працювала зі словом. Жодної технічної підготовки в мене ніколи не було. Але нещодавно я зробила свій перший FPV-дрон і тепер хочу максимально чесно розповісти про цей досвід. Хоч він і виявився зовсім не таким, як я очікувала.

Ротна каса — це кошти, які бійці щомісяця здають зі своєї зарплати на різні спільні потреби, повʼязані зі службою. Така практика існує майже в усіх українських військових підрозділах, із представниками яких ми спілкувалися.Це явище — яскравий вияв притаманної українцям самоорганізації. Сьогодні на рівні рот у війську фактично функціонує неформальна система, яка допомагає підрозділам виконувати бойові завдання і підтримувати боєздатність, компенсуючи прогалини армійської логістики й складнощі застарілої системи документообігу.Read in English

Що стало чинником самоорганізації та гуртування українців із початком повномасштабного вторгнення? Які масштаби має це явище і яку роль у ньому відіграє влада? Які якості українського суспільства проявилися під час війни і як це може бути використано для майбутнього розвитку української держави.Відповіді на ці запитання дають результати дослідження феномену самоорганізації і гуртування українського суспільства під час війни, що проводилося у 2022–2023 роках.Авторка Лариса Пильгун, незалежна  фахівчиня  з оцінювання політик, програм і проєктів, членкиня правління Української асоціації оцінювання.

"Верните свет, злобные казюли", — це не вередлива п’ятирічна дівчинка тупає ніжкою на дитячому майданчику, а доросла жінка пише у чат ОСББ у січні 2023-го. І звертається вона не до тих, хто випускає ракети по енергетичній інфраструктурі, а до електриків, яких немає в цьому чаті.Велика війна лише ненадовго стишила знамениті “срачі” у сусідських чатах. Ворог і досі на нашій землі, люди помирають щодня, а будинкові чати вже давно повернулися до “довоєнного” стану.Здається, це середовище, у якому можна побачити певний зріз суспільства без спеціальних соцопитувань і вибірок. Ті, хто не потрапив у горнило воєнних дій, іноді хочуть воювати в тилу — зі своїми сусідами.

Вдома у киянки Тетяни Ляшенко живе близько двохсот кажанів — зимують у холодильнику. Тваринок вони разом з колегами з команди рятувальників забрали з під'їздів або витягли з шахт ліфтів. Тетяна – керівниця команди з порятунку тварин.Кажани зазвичай взимку лягають у сплячку, проте можуть прокинутися, якщо їх потурбує якийсь майстер-прокладач кабелю. Потім залітають у теплий під’їзд, де вже не можуть заснути. А на двір їх відпустити не можна — замерзнуть.

Сімейна пара з Києва запустила в своєму садочку ініціативу "україномовний четвер", коли діти й батьки спілкуються (також і неформально) і вдома, і в дитсадку українською.

Це вже давно наша дійсність: практично все, що ми у містах споживаємо у промислових кількостях, приправлене різними хімічними добавками. Красиві паковання з написами БІО та Еко у наших реаліях також не гарантують традиційного вирощування продукту. То як знайти справжнє і корисне? У Польщі, наприклад, створюють кооперативи. Це низова ініціатива та найкоротший шлях від виробника до споживача. Олена Бондаренко, спеціально для ТЕКСТІВ, із Кракова.

Березневого ранку півтора року тому Олександр Македонський повертався з нічної зміни барменом, аж раптом вступив у калюжу. Води натекло з переповнених смітників біля його ж будинку на вулиці Червоноткацькій, що неподалік від метро «Дарниця». Олександр і раніше нарікав на безлад через смітники, але після того, як йому у взуття набралося брудної багнюки, вирішив щось робити. Тоді Македонський і не підозрював, що його ідея не тільки впорядкує двір та принесе гроші, а й створить спільноту. Авторка: Ярослава Тимощук

“Це ще хороша частина вулиці. Є освітлення і невеликі тротуари. Десь кілометр тут світло, далі починається суцільна темрява”, - розповідає киянин Олексій Багнюк. Близько 5-ї вечора Олексій зустрічає на виході зі станції метро "Славутич" на своєму білому "Wolkswagen". Пішки гуляти вулицею Центральною небезпечно – з майже шести кілометрів вулиці освітлені заледве півтора. На решті території ліхтарі трапляються лише де-не-де. Їх встановлюють місцеві жителі за власний кошт. Осокорки - теоретично дачний масив, але чимало киян там мешкають цілий рік. Міська влада робить вигляд, що людей там немає, і безліч проблем з інфраструктурою її не стосується. Автор: Наталія Міняйло, для Texty.org.ua