Коли Сергій Параджанов чув дорікання друзів на цензуру, на владу, на неможливість з'їздити за кордон, аби взяти участь у бієнале або кінофестивалі в Каннах, - він радив: "Іди у в'язницю. Посидь - зрозумієш". Відповідно до саркастичної радянської примовки, у СРСР "пів-країни сидить, а пів-країни саджає й охороняє половина СРСР протягом 70-ти років якось та ворушилася за ґратами й колючим дротом, - й теж створювала свої традиції, субкультури, жанри мистецтва. Автор: Ігор Кручик

Можна розказувати про духовність, але від тілесних відчуттів нікуди не дінешся. Очевидно, дискурс «духовності» користується у нас значно більшим попитом, бо, завівши мову про тіло, неминуче доводиться стикатися з якимись «незручними» темами. Наприклад, роботи Вови Сая, який робить скульптури з курячої шкіри, про старість. Сам матеріал викликає негативні емоції, відторгнення, відразу, асоціюється з відходами. Є куряче м'ясо, яке їдять і бридка куряча шкіра, яку викидають. Насправді це стан в якому перебуває більшість наших пенсіонерів. Завершилася скандальна виставка «Українське тіло». Про те навіщо виставляти провокативні роботи розповідає один з кураторів Леся Кульчинська:

Закриття Центру візуальної культури при Могилянській академії не лише спричинило гостру полеміку в суспільстві, але й змусило задуматися над тим, чи все те, що пропонується під виглядом мистецьких витворів, насправді є мистецтвом. ТЕКСТИ підготували переклад статті із газети "Нью-Йорк Таймс", яка присвячена чи не найбільшому скандалу в мистецьких колах США. Десятки картин, які вважалися новознайденими шедеврами абстрактного живопису, виявилися підробками. Що це - фатальна помилка експертів чи неймовірний талант шахраїв? Чи просто об'єктивне підтвердження того, що насправді й оригінали цих "шедеврів" - всього-навсього розпіарена мазанина, скопіювати яку елементарно просто? Автор: Патріція Коен, Нью-Йорк Таймс

ТЕКСТИ починають переклад «Укранських зошитів», книжки графічних оповідань (не пишемо «коміксів», бо це слово у нашій мові має розважально-гумористичний відтінок) відомого італійського художника Іґорта. Українські ЗМІ багато писали процю книжку приблизно рік тому, коли вийшла її французька версія. Наші друзі з Франції відразу передали нам примірник, але на початок перекладу довелося чекати цілий рік - через хронічну нестачу коштів. Ми вивішуватимемо малюнки і переклади до них щотижня у спеціальному блозі. Як завжди , сподіваємося, що пожертви читачів допоможуть нам у цьому починанні. "Коли я поїхав до України, то мав спочатку зовсім інший проект. Я цікавився будинком в Ялті, в якому жив Чехов. Але щойно я приїхав до вашої країни, я відчув справжній шок від того, що побачив та почув. Зі мною вперше таке сталося. То було дивно, ніби внутрішній вибух... І я тоді подзвонив своєму видавцеві і сказав, що хочу робити іншу книгу.", - говорить автор коміксів.