Україна пам’ятає скульптора і новатора з якоюсь сором’язливою обмовкою. Від найкращих творів, які Архипенко заповідав Україні перед смертю, УРСР відмовилась як від буржуазних. Навіть на Червоному корпусі Університету, в стінах якого народився скульптор, досі немає меморіальної дошки. А можна було б в одному із парків чи київських дворів (наприклад, чудово під це підходив би Гостинний двір) – встановити бронзові копії скульптур Архипенка. Була б особлива родзинка сучасного Києва, його рідного міста. Ліліана Вежбовська, мистецтвознавець

Коли Сергій Параджанов чув дорікання друзів на цензуру, на владу, на неможливість з'їздити за кордон, аби взяти участь у бієнале або кінофестивалі в Каннах, - він радив: "Іди у в'язницю. Посидь - зрозумієш". Відповідно до саркастичної радянської примовки, у СРСР "пів-країни сидить, а пів-країни саджає й охороняє половина СРСР протягом 70-ти років якось та ворушилася за ґратами й колючим дротом, - й теж створювала свої традиції, субкультури, жанри мистецтва. Автор: Ігор Кручик

Можна розказувати про духовність, але від тілесних відчуттів нікуди не дінешся. Очевидно, дискурс «духовності» користується у нас значно більшим попитом, бо, завівши мову про тіло, неминуче доводиться стикатися з якимись «незручними» темами. Наприклад, роботи Вови Сая, який робить скульптури з курячої шкіри, про старість. Сам матеріал викликає негативні емоції, відторгнення, відразу, асоціюється з відходами. Є куряче м'ясо, яке їдять і бридка куряча шкіра, яку викидають. Насправді це стан в якому перебуває більшість наших пенсіонерів. Завершилася скандальна виставка «Українське тіло». Про те навіщо виставляти провокативні роботи розповідає один з кураторів Леся Кульчинська:

Закриття Центру візуальної культури при Могилянській академії не лише спричинило гостру полеміку в суспільстві, але й змусило задуматися над тим, чи все те, що пропонується під виглядом мистецьких витворів, насправді є мистецтвом. ТЕКСТИ підготували переклад статті із газети "Нью-Йорк Таймс", яка присвячена чи не найбільшому скандалу в мистецьких колах США. Десятки картин, які вважалися новознайденими шедеврами абстрактного живопису, виявилися підробками. Що це - фатальна помилка експертів чи неймовірний талант шахраїв? Чи просто об'єктивне підтвердження того, що насправді й оригінали цих "шедеврів" - всього-навсього розпіарена мазанина, скопіювати яку елементарно просто? Автор: Патріція Коен, Нью-Йорк Таймс