У видавництві «Фоліо» з’явилися друком два детективні романи чи скоріше повісті Андрія Кокотюхи. Перша зветься «Адвокат із Личаківської», друга – «Привид із Валової». Події обох книжок відбуваються у Львові в 1900-х роках, а головний герой, правник на ім’я Клим Кошовий, емігрує в це місто з Києва, що був тоді в складі Російської імперії. Бо там у нього виникли проблеми політичного характеру через зв’язок із українським рухом. Читав: Олег Коцарев

У цих збірках є кілька віршів, які з часом цілком можуть бути записаними у "класику". Це – «Життя Марії» Сергія Жадана («Meridian Czernowitz»), «Абрикоси Донбасу» Любові Якимчук («Видавництво Старого Лева»), «Червона книга» Дмитра Лазуткіна («Meridian Czernowitz») та «Открытый дневник» Бориса Херсонського («Дух і Літера»). Тенденції і враження вивчав: Олег Коцарев

Вже милосердно завершений п’ятий сезон коливався між Нудним та Жахливим, де Жахливим було Нудне, приправлене спеціями: нескінченний похоронний марш сексуальних насильств, спалювань дітей, виконаних за допомогою комп’ютерної графіки звірств, нескінченних лих та недолуго поданих Несподіваних Поворотів Сюжету. Автор: Роб Харвіла, "The Concourse"

Також краще купують сучасну українську прозу з глибоко прописаним соціальним тлом: такі твори беруть нагороди в конкурсах, з’являються в списках бестселерів. Думаю, соціальна проза про українські події найновішого часу стане трендом на найближчі роки. Сподіваємося знайти вартісні тексти. Про те, як революція і війна змінили читацькі уподобання розповідає головна редакторка одного з набільших видавництв «Клубу Сімейного Дозвілля» «КСД») Світлана Скляр Розмовляв: Олег Коцарєв

Голден Колфілд, головний персонаж роману Джерома Селінджера «Ловець у житі», хотів би, щоб письменник, чия книжка йому сподобалася, став його найкращим другом і щоб з ним можна було поговорити по телефону, коли заманеться. Вочевидь, цей ідеальний письменник поділяв однакові з Голденом цінності і тому видавався таким близьким. З цієї причини нова книжка Богдани Матіяш має багато шансів знайти прихильників і бути «розтяганою» на цитати, бо як не хотіти поспілкуватися з людиною, яка в непростий для сучасного українця час віднаходить сили писати про те, чого найбільше потребуємо – спокій, гармонію і любов? Авотор: Тетяна Синьоок

"Вони майже наші!" - дає зрозуміти автор фільму "Матрьошки". Цікаво, що його західноєвропейські герої не тусуються ані з поляками, ані з угорцями, ані з литовцями - зате з'їжджаються на весілля з росіянкою. Європі - інтелектуалам і політичному естеблішменту - хотілося б бачити саме таку Росію: чистеньку країну Толстого і Достоєвського. З такою країною приємно дружити і торгувати. Звісно, коли журналістів гноять у в'язниці, - це якось не гарно. Але й на це можна б заплющити очі. Французське кіно дивився: Євген Лакінський